.

Менеджмент ХХІ століття: проблеми минулого та перспективи на майбутнє (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
725 4369
Скачать документ

Реферат на тему:

Менеджмент ХХІ століття: проблеми минулого та перспективи на майбутнє

Формування ринкових економічних відносин в Україні і загострення
конкуренції об’єктивно змушують керівників та менеджерів кардинально
змінювати систему поглядів на управління підприємством у нестабільному
та важкопрогнозованому зовнішньому середовищі. Сьогодні головним
завданням підприємства стає адаптація не до самих змін ринкових умов
функціонування, а до швидкості цих змін. У зв’язку з цим необхідна така
система управління, яка була б здатна адекватно і своєчасно реагувати на
зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Тому цій проблемі
приділяється все більше уваги в теоретичних дослідженнях науковців та
практичній діяльності суб’єктів господарювання.

Останніми роками питанню управління підприємством було присвячено праці
багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Великий внесок у розвиток
методології менеджменту та проблем, які пов’язані з удосконаленням
стратегії підприємства, зробили такі вчені – економісти, як Р. Акофф, І.
Ансофф, М. Маскон, Х. Мінцберг, Ю. Портер та інші. Однак проведені
дослідження не вичерпують усіх запитань, пов’язаних з визначенням
основних шляхів ефективного управління підприємством.

Сучасний період економічного розвитку України супроводжується
переведенням економіки на ринкові принципи господарювання, що зумовлюють
перехід від централізованого планування й управління до ринкових
відносин, в умовах яких підприємства суттєво розширили свою
самостійність, отримали права у визначенні та реалізації шляхів
розвитку, мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати
господарської діяльності. У зв’язку з цим підприємство зобов’язане
сформулювати таку систему управління, яка забезпечила б йому стабільну
ефективність, високу прибутковість і стійкість становища на ринку.

Сьогодні підприємство розглядається як „відкрита” система, яка повинна
швидко та ефективно реагувати на зміни, що відбуваються в ринковому
середовищі. Проте підприємствам та їхнім керівникам сьогодні не просто
реагувати на зміни, що відбуваються в середовищі. [4]

Більш того, процес управління по-українськи, як правило характеризується
ознаками системної дезорганізації: на обличчя надлишок неістотної і
застарілої, і з іншої сторони, недолік необхідної і оперативної
управлінської інформації, уривчастий контроль по всіх напрямках
діяльності підприємств, велика інерція в реалізації управлінських
рішень.[5]

Найбільш важливими проблемами, які мають бути вирішені менеджерами
українських підприємств є наступні:

1.Перехід від товариств з обмеженою відповідальністю до акціонерних
товариств (АТ). Відокремлення підприємства як юридичної особи від
власника привело до укрупнення підприємств, збільшення масштабів
виробництва, що дозволило знизити собівартість продукції, поліпшити її
якість і отримати необхідні кошти для інвестиції та інновацій.

2. Заміна власників-засновників новими, ефективнішими, власниками.
Провідні фірми стали дійсно провідними не під час керівництва відомих і
харизматичних засновників, а в часи нових власників, які, не дуже
переймаючись креативним процесом, починають займатися економічними
проблемами підприємства, наймаючи для цього професіональних менеджерів.

th

gdymO

дприємств на принципи маркетингу; недовіра до консалтингу і
консалтингових фірм; формалізація процесу прийняття рішень на
підприємстві. [2]

Для поліпшення якості менеджменту на більшості українських підприємств
найбільш доцільною є модель удосконалення внутрішніх характеристик
організації, спрямована на накопичення потенціалу для успіху. Вона
передбачає нетрадиційний підхід до впровадження удосконалень бізнесу.

У кожній сфері діяльності передбачається виконання двох функцій –
звичайної функції – щоденної роботи, і функції удосконалення чи роботи з
удосконалення. Традиційний метод організації робіт включає поділ праці
між співробітниками, що виконують щоденну роботу та керівниками, що
займаються удосконаленням способів виконання щоденної роботи. Але така
традиційна організація не реагує достатньо швидко на зміни в сучасному
світі.

Поліпшення якості менеджменту поєднує наступні завдання:

– спрямування на швидке та ефективне приведення цілей і діяльності
організації у відповідність зі швидкими суспільними та іншими змінами;

– спрямування на об’єднання та координацію зусиль і ресурсів;

– об’єднання усіх видів виконуваних завдань у прагненні до досягнення
великих успіхів у діяльності організації;

– спрямування на об’єднання усіх працівників у прагненні до досягнення
основних цілей організації. При цьому використовується непрямий тиск, що
створює атмосферу наполегливості в роботі. [1]

Отже, можна передбачити, що у ХХІ ст. стару організаційну модель, що
базується на ієрархії, змінить нова – горизонтальна, побудована на
інтеграційних процесах. Від традиційно жорсткої функціональної
спеціалізації, за якої чітко окреслюються такі сфери, як маркетинг,
виробництво, наукові дослідження, дослідно-конструкторські розробки і
т.п., організаційна побудова компаній ХХІ ст., можливо матиме форму
матриці, оскільки жодне важливе рішення не буде прийняте, коли воно не
передбачатиме інтеграції та координації цілої низки функцій.

Посилання міжнародного характеру поставить перед теорією і практикою
багато нових питань, які доведеться з’ясувати. Найважливіші з них
стосуються спільних ознак і відмінностей у місцевому та міжнародному
управлінні; закономірностей, форм і методів управління – універсальних
або застосованих тільки для конкретних умов різних країн; особливостей
національного стилю в управлінні тощо.

Таким чином, можна констатувати, що на початку ХХІ ст. у теорії і
практиці менеджменту відбулися істотні зміни.  Сучасна наука уважно
вивчає ці зміни, а також пов’язані з ними тенденції, доповнюючи існуючі
вчення та вдосконалюючи практику. Для наших дослідників це завдання
удосконалюється особливостями перехідного періоду і національною
специфікою економіки. Проте без вивчення та врахування цих особливостей
становлення дійсно українського менеджменту неможливе.

Література:

Баклан О.П. Сучасний критерій ефективності поліпшення якості
менеджменту.// Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 9. – с.152-153.

Зозульок О., Длігач А., Писаренко Н. Сучасні проблеми менеджменту
українських підприємств.// Економіка України. – 2002. – № 6. – с. 41-46.

Кредісов А. Менеджмент: основні концепції 2-ої половини ХХ ст. і деякі
тенденції розвитку на початку ХХІ ст.// Економіка України. – 2005. – №
11. – с. 20

Морщенюк Т.С. Обґрунтування можливості формування стратегії управління
персоналом для сучасного  підприємства.// Держава та регіони. – 2006. –
№5. – с.217

Череп А.В. Фінансовий менеджмент як необхідна передумова управління
підприємством.// Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – №3. – с.14/

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020