Реферат на тему:
Соціальний педагог як координатор дитячого руху
Проблема, яка розглядається в даній роботі, не випадково стала
предметом вивчення у соціальній педагогіці. В умовах, коли змінюється
суспільство, серйозно переосмислюються погляди на цілі, завдання дитячих
організацій та об’єднань. В числі чинників, що визначають їх успіх, –
підготовленість дорослих до роботи з дитячими об’єднаннями, уміння
встановлювати демократичний стиль відносин з дітьми і підлітками,
здатність взаємодіяти з дитячими об’єднаннями, їх керівниками. Педагог
повинен усвідомлювати виховний потенціал цих об’єднань, шукати і
знаходити своє місце в системі їх діяльності.
Можна стверджувати, що саме від дорослих, у тому числі і від соціальних
педагогів залежить вирішення однієї з головних задач – задоволення
інтересів, потреб дитини, члена того чи іншого об’єднання.
Зростання значення дитячих об’єднань засвідчило їх помітну роль як умови
соціалізації особистості, в результаті чого вони стали об’єктом
спеціального вивчення. Зокрема, досліджувались особливості
соціально-педагогічної діяльності з дітьми та молоддю (В. Бочарова,
Р. Вайнола, А. Капська, Л. Міщик); проблема створення та розвитку
тимчасового колективу (Р. Бернс, В. Глазиріна); виховна робота в
об’єднаннях за місцем проживання (А. Бойко, А. Рега, Я. Рейковський);
вплив дитячого руху на соціалізацію особистості (І. Звєрєва, Л. Коваль,
Л. Орбан); діяльність неформальних молодіжних об’єднань (М. Малютін,
Д. Ольшанський, В. Лісовський, А. Яковлєв); підготовка і професійне
становлення соціальних педагогів та соціальних працівників (С. Архипова,
І.Козубовська, В. Сластьонін С. Чистякова Н. Шмельова)
Особливе місце в культурно-освітньому просторі дитячих громадських
об’єднань займають професіоналізм і педагогічна культура соціальних
педагогів.
Істотними професійно значущими якостями соціального педагога,
координатора дитячого руху, на думку Литвак Р.О.[4], є:
• виражена схильність до роботи з дітьми (любов до дітей, інтерес до їх
життя, виховання і розвитку, здатність розуміти дітей, довіряти їм,
доброта, гуманізм);
• виражена схильність до організаторської діяльності (здатність
«заряджати» дітей своєю енергією, вести за собою, розкривати потенціал
їх активності, творчості, передавати їм свої знання і уміння,
організовувати колективні справи, ініціативність, організованість,
відповідальність);
• схильність до творчості (здатність творчо використовувати теоретичні і
практичні знання своєї професії, творчо вирішувати завдання, що
виникають в процесі праці);
• уміння володіти собою (витримка, терпіння, здорове відношення до
критичних зауважень, висока вимогливість до себе, самокритичність);
• комунікабельність (інтерес до спілкування з людьми, уміння легко
вступати в контакт з дітьми і дорослими, невимушеність в спілкуванні;
доброзичливість, прагнення до співпраці);
• оптимізм (здатність вірити в досягнення мети, в успіх, зберігати
переважно бадьорий настрій, вселяти оптимізм в дітей, формувати у них
оптимістичне ставлення до життя);
• загальна культура, мова, вихованість.
Соціальний педагог для успішного виконання своїх професійних завдань,
для організації різноманітної і ефективної роботи з дітьми повинен
володіти наступним комплексом знань:
.
gdo)o
в які вони об’єднані, – клуби, секції, об’єднання за інтересами,
організації;
2) знання загальних основ виховання;
3) спеціальні знання;
4) загальна ерудиція.
Успішна робота соціального педагога неможлива там, де не налагоджені
взаємини з дітьми. Взаємодія як педагогічна категорія в рамках дитячого
руху розглядається нами як спільна діяльність дорослих і дітей, їх
співпраця і співдружність в реальних, живих контактах один з одним. У
такому середовищі виникає і розвивається особистість дитини і
особистість дорослого як вихователя.
Для позитивного вирішення проблеми побудови взаємодії, оптимальної для
розвитку особистості в дитячому об’єднанні необхідно:
чітке усвідомлення дорослими своєї ролі в дитячому об’єднанні;
орієнтація на суб’єкт-суб’єктні відносини;
формування установки на позитивні, етичні взаємини один з одним;
врахування психологічних особливостей дітей різного віку при побудові
взаємин з ними;
інтеграція взаємних зусиль дорослого і дитини в створенні сприятливої
атмосфери в об’єднанні;
використання різних ситуацій спільної діяльності і пошук необхідного
поєднання ділових і особистісних взаємин для збагачення особистого
практичного досвіду спілкування і відносин з дітьми (шляхом вирішення
конфліктів).
Принцип взаємозв’язку педагогічного управління і дитячого самоврядування
пред’являє до роботи дорослих в організації наступні вимоги:
передача і засвоєння дітьми соціального досвіду повинні здійснюватися
через спільну діяльність дітей і дорослих, створення в колективі
обстановки, близької до сімейної;
досвід соціального новаторства забезпечується творчим характером
діяльності, вирішенням проблемних завдань і ситуацій;
необхідно забезпечити реалізацію існуючих інтересів дітей, їх збагачення
і піднесення, пробудження нових інтересів.
Слід зазначити, що в даний момент ставлення соціального педагога до
дитячих громадських об’єднань складно охарактеризувати однозначно. Тут і
гострий професійний і людський інтерес, і в той же час
нейтрально-насторожена позиція до них через психологічну неготовність до
взаємодії; відсутність серйозного теоретичного осмислення, а звідси
мізерність методичного багажу, яким може користуватися педагог.
Підводячи підсумок, можна сказати: розуміння співпраці соціального
педагога і дитячого громадського об’єднання як принципу виховання, дає
нам теоретичний орієнтир як для практики виховної роботи, так і для
визначення значущості і самого змісту підготовки соціального педагога до
цього важливого виду його професійної діяльності.
Література:
1. Дитяче об’єднання: можливості впливу на особистісне становлення. //
Рідна школа. – 2006. – № 2. – С. 20-22.
2. Звєрєва І. Д., Козубовська І. В., Керецман В. Ю., Пічкар О. П.
Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-методологічні аспекти).
Ч. 1. – Ужгород: УжНУ, 2000.
3. Капська А. Й. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи
(модульний курс дистанційного навчання) / А. Й. Капська,
О. В. Безпалько, Ф. Х. Вайнола; Заг. ред. І. Звєрєвої та Г. Лактіонової.
– К.: Науковий світ, 2001. – 129 с.
4. Литвак Р. О. Педагогические основы деятельности детских общественных
объединений в современных условиях: Автореф. дис…канд. пед. наук:
13.00.01. – Єкатеринбург,1997. – 24 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
