Реферат на тему:
Ліберальна система освіти дорослих у Данії
Датська освіта дорослих у цілому становить собою достатньо розгалужену
мережу приватних, громадських, муніципальних і державних організацій і
закладів, що пропонують широкий спектр програм неформальної й
формальної, професійної й непрофесійної освіти, які регулюються
відповідним законодавством. Разом з тим слід відзначити, що в Данії до
сьогодні немає єдиного закону про освіту дорослих і цей сектор освіти не
згадано в конституції країни.
Інакше кажучи, освіту дорослих у Данії, фінансовану державою, умовно
можна поділити на три складові:
– ліберальна (вільна) освіта дорослих (народні вищі школи, школи
домашньої економіки, вечірні школи, денні народні школи);
– загальна освіта дорослих (центри освіти дорослих, мовні центри,
вечірні школи вищого рівня середньої освіти);
– професійно орієнтована освіта й підготовка дорослих (центри з
підготовки робочої сили, виробничі школи, професійні школи, соціальні й
медичні школи та ін.).
А зараз розглянемо більш детально ліберальну, або вільну освіту дорослих
(„folkeoplysning”).
Поштовхом до появи в Данії ліберальної освіти дорослих став рух щодо
заснування народних вищих шкіл для дорослих, який розпочався в середині
XIX століття й базувався на педагогічних ідеях відомого датського
просвітителя й реформатора Миколи Грюндтвіга (1783 – 1872) про
необхідність „просвітительства народу”. Цей рух первісно мав на меті
„підняти національну свідомість і підвищити культурний рівень фермерів
за допомогою рідної мови, історії, діалогу й щоденної спільної
практичної праці, на додаток до навчання й виховання”. Сьогодні головна
мета народних шкіл полягає в наданні молоді й дорослому населенню освіти
на основі датської традиції „folkeoplysning” (літературного
„просвітительства народу”), центральною ланкою якої є пояснення й
осягнення сенсу життя. Викладання має бути побудоване таким чином, щоб
окремі предмети або дисципліни не домінували над загальними аспектами, а
курси не приводили б до складання іспитів. Важливою частиною цієї
концепції є й те, що ці школи засновано за типом інтернатів, де учасники
самі беруть участь у процесі приготування їжі, прибиранні, пранні тощо.
Народні школи – це приватні самокеровані навчальні заклади, які
отримують субсидії від держави й місцевої влади на кожного учня, щоб
зменшити їхні внески за навчання. У 1992 р. держава виплатила близько
412 млн. крон у вигляді студентських допомог, а муніципалітети виділили
на ці цілі 107 млн. крон[1, 43].
У Данії в 1992 р. функціонували 102 народні вищі школи. 44 000 чоловік
пройшли навчання за програмами одно- – двотижневих курсів і понад 15 000
чоловік відвідали курси тривалістю від 16 до 24 тижнів. Вік учасників
коливався від 17 років до пенсійного [1, 34].Навчання платне (1 900 крон
за тижневі курси, 3 400 крон за двотижневі курси). Вартість більш
тривалих курсів – близько 4 800 крон на місяць. В оплату включено
навчання, харчування й проживанні [1, 35].
Розглянемо інші типи освітніх закладів, які належать до ліберальної
освіти.
Школи домашньої економії. Школи пропонують молодим людям і дорослим
учасникам загальну освіту в галузі домашньої економіки, а також навчають
домашнім ремеслам та іншим творчим предметам. Також у школах домашньої
економіки викладаються курси здоров’я й харчування. Деякі школи
пропонують курси професійного навчання для інспекторів сфери
обслуговування.
Тривалість курсів коливається від одного тижня до одного року, а вік
учасників – від 16 років до пенсійного. Щорічно в курсах беруть участь
трохи більше 4 000 учнів. У 1992 р. у країні існувало 25 таких шкіл.
Навчання в них платне (1 000 крон на тиждень) [2, 15]. Платня вміщує
витрати на викладання, харчування й проживання студентів.
Вечірні школи.
AeE?
3/4
u
Ae?
?На початку 1900-х років у Данії стали організовуватись вечірні курси
„для задоволення потреб дорослого населення міст у різноманітних
знаннях, уміннях і навичках” (навчання городян у народних школах на той
час не передбачалось) [1, 55]. Більшість таких курсів було засновано
завдяки різноманітним робочим рухам або радикально налаштованим діячам,
унаслідок чого вони перебували під їхнім ідеологічним впливом.
Концепція вечірніх курсів була підґрунтям для створення великої
кількості вечірніх шкіл, які стали характерною рисою датського
суспільства після другої світової війни. Ці навчальні заклади істотно
відрізняються один від одного залежно від місцевих умов. Формально ці
школи є місцевими асоціаціями, закладами при окремих муніципалітетах, а
оскільки більшість останніх дуже невеликі, то й школи відповідно теж.
Таким чином, більшість вечірніх шкіл – невеликі навчальні заклади, які
пропонують різноманітні курси з практичних і творчих предметів, навчають
комп’ютерній грамотності й мовам і приділяють значну частину навчального
часу культурній освіті учасників. Донедавна вони також пропонували
формальні курси з окремих предметів і вивчення датської мови для
іммігрантів. Загальна кількість вечірніх шкіл у Данії нараховує 2 700.
Щорічно за різними програмами в них навчається близько 1 млн. датчан (за
статистичними відомостями 1999 р.) [2, 16].
Денні вищі народні школи.
Як наслідок економічної кризи 1970-х років у Данії виникла необхідність
у перекваліфікації людей, які опинились у скрутному фінансовому
становищі. З цією метою стали організовуватись денні вищі народні школи.
Їх кількість швидко зростала. Контингент цих шкіл складався в основному
з людей з низьким рівнем освіти й жінок, які на той час мали досить
нестійке становище на ринку праці. В останні роки одним з основних
напрямів у роботі денних народних шкіл стали курси підвищення
кваліфікації. Їхня головна мета – сприяти особистісному росту учасників
і покращенню їхніх позицій в освітньому плані на ринку праці. Відповідно
до традицій народної вищої школи народні денні вищі школи підтримують
особистий розвиток учасників. Близько 2/3 студентів після навчання в
народній денній школі починають працювати або продовжують свою освіту
[1, 36].Народні денні вищі школи пропонують широкий вибір предметів і
видів діяльності й у соціальному плані, і в культурному аспекті. Освіта
ґрунтується на загальних і професійних темах. Цільова група – безробітні
з недостатнім рівнем освіти.
Отже, народні денні вищі школи – це приватні, незалежні неприбуткові
заклади. У 1992 р. 160 наявних народних денних вищих шкіл з 12 000 учнів
отримали від влади фінансову підтримку в розмірі 225 млн. крон. Така
субсидія покриває витрати приблизно 5 200 учасників на рік [2, 18].
У 2002 р. в Парламенті було прийнято закон, згідно з яким народні денні
школи стали офіційно належати до ліберальної освіти дорослих і
перебувати у сфері діяльності місцевих органів влади, а не держави.
Таким чином, сьогодні ліберальна форма освіти, безсумнівно, відіграє
важливу роль у датському суспільстві, оскільки школи стали своєрідними
культурними центрами для дорослих людей. Хоча, як свідчить статистика,
кількість учасників незначною мірою знизилась порівняно з попередніми
роками. Але це відбулось в основному через те, що уряд у світлі
прийнятих нових законів у рамках реформування всієї системи освіти
дорослих не надає більше допомогу безробітним для участі в курсах .
Література:
1. Danish Authorities (2001), Adult Learning in Denmark, Background
Report prepared for the OECD by the Danish Technological Institution in
close cooperation with the Danish Ministries of Education and Labour,
2007. – 63 p.
2. Joergen Brems Portrait Adult Education Denmark, Deutsches Institut
fur Erwachsenenbildung, 2003. – 58 p.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
