Реферат на тему:
Формування готовності випускників технічного вузу до професійної
діяльності
Зміна соціально-економічних умов розвитку суспільства, перехід до
ринкових відносин, науково-технічний прогрес постійно підвищують вимоги
до рівня підготовки випускників вищої школи по створенню на виробництві
нешкідливих та безпечних умов праці. У травні 2007 року Всесвітньою
організацією охорони здоров’я (ВООЗ) прийнято Глобальний план дій щодо
охорони здоров’я працюючих на 2008—2017 рр. для створення відповідної
директивної основи з метою впровадження її на національних рівнях.
Професійне здоров’я є одним з інформативних показників стану суспільного
здоров’я, яке чутливо реагує не тільки на соціально-економічні зміни,
якість життя, але й на умови праці.
У країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна, проблеми
збереження здоров’я працюючих набули особливої гостроти. З’явилася
величезна кількість малих підприємств з невеликою чисельністю працюючих.
Ринкові відносини породжують примітивний меркантилізм і соціальну
короткозорість підприємців стосовно необхідності збереження здоров’я
працівників. Надприбутки отримуються за рахунок нещадної експлуатації
робочої сили, а на сімейних підприємствах — також за рахунок
самоексплуатації.
Проблеми професійного здоров’я в Україні значно ускладнюються тим, що
вони нашаровуються на демографічну кризу, яка набула загрозливого
характеру. Чисельність населення України останніми роками зменшилася на
4,94 млн. осіб (9,4%); у віковій структурі населення збільшилася частка
осіб, старших працездатного віку (більше 2%), і водночас зменшилася
частка осіб, молодших працездатного віку (на 7%). Останнє є прогнозною
ознакою ще більшого скорочення трудового потенціалу країни найближчими
роками.
Згідно з наведеними даними, за останні 10 років в Україні
спостерігається тенденція до зменшення рівня виробничого травматизму,
проте його показники залишаються ще високими, особливо стосовно
смертельного травматизму, за якими Україна перевищує показники
економічно розвинених країн світу (Велика Британія, Швеція, Японія,
Німеччина) у 5—10 разів.
Порівняльний аналіз статистичних показників виробничого травматизму в
Україні за 2006 рік показує суттєву розбіжність між даними Міністерства
охорони здоров’я (46459 випадків), Національного НДІ промислової безпеки
та охорони праці (22631 випадок) та Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України (30761
випадок). Цього парадоксу дозволить уникнути створення єдиного
Державного реєстру потерпілих від травм (отруєнь) на виробництві та
профзахворювань.
На тлі демографічної кризи, високого рівня загальної захворюваності та
виробничого травматизму формується професійна захворюваність працюючого
населення України. Її головною причиною є незадовільний стан умов праці.
За статистичними даними, в Україні на 50% усіх діючих промислових
об’єктів періодично, а на 30% – постійно реєструються підвищені
параметри шкідливих виробничих факторів. Серед останніх майже 60% мають
перевищення ГДР та ГДК від 10 до 100 разів.
o
?????????#?При цьому 92% потерпілих від професійних захворювань припадає
саме на ті галузі виробництва, де діє найбільша кількість професійних
ризиків (вугільна промисловість, чорна металургія, машинобудування та
сільське господарство). Професійна патологія в Україні формується під
впливом більш як 100 шкідливих виробничих факторів і діагностується у
представників майже 200 професій.
Щодо роботи на цих виробництвах, то в умовах явних професійних ризиків
працює значна частка жінок. Зокрема, в умовах підвищеного рівня шуму,
інфразвуку, ультразвуку працюють 30,7% жінок; в умовах підвищеного рівня
запиленості повітря робочої зони – 26,4%, підвищеного рівня
загазованості повітря робочої зони, що перевищує гранично допустимі
концентрації – 20,7% тощо. Із загальної ж кількості жінок, зайнятих на
всіх виробництвах, 11,7% працюють в умовах, які не відповідають
санітарно-гігієнічним нормативам [1]. Домінуючими причинами формування
несприятливих умов праці залишаються недосконалість технологій,
несправність машин і механізмів, невикористання засобів захисту,
порушення правил охорони праці, режимів праці та відпочинку.
Близько 1,8 млрд. гривень щороку витрачається на відшкодування збитків,
медичну, професійну та соціальну реабілітацію потерпілих від нещасних
випадків на виробництві та осіб, які страждають на професійні
захворювання, за рахунок внесків суб’єктів господарювання на державне
соціальне страхування. Понад 1,3 млрд. гривень витрачається суб’єктами
господарювання на оплату пільг і компенсації працівникам за роботу у
важких та шкідливих умовах, що суттєво позначається на собівартості та
конкурентоспроможності продукції.
У роботах вітчизняних авторів, присвячених питанням удосконалення
процесу викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» як у вищих
навчальних закладах [2,3], так і в економічних зокрема [4] вказується,
що потреби подальшого розвитку економіки, соціальна направленість
державної політики вимагають від вищої освіти підготовки фахівців, які
мають у складі професійних якостей здатність забезпечити безпеку у
виробничій і поза виробничій діяльності та в умовах надзвичайних
ситуацій.
Література:
Мельник П.В. Трудові права та ризики професії: монографія. – К.: ВІПОЛ,
2001. – 230 с.
Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищ. навч.
закладів / Є.П. Желібо, Н.М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Є.П.
Желібо. – 3-є вид. – К.: Каравела, 2003. – 326 с.
Желібо Є.П., Сагайдак І.С. Проблеми викладання дисципліни «Безпека
життєдіяльності» у ВНЗ України // Безпека життєдіяльності. – 2007. –
№12. – С.35-36.
Ігнатович М.В., Худолей В.Ю. Проблеми викладання курсу «Безпека
життєдіяльності» студентам економічних спеціальностей // Безпека
життєдіяльності. – 2007. – №10. – С.42-43.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
