Реферат на тему:
Філософсько-психологічний та педагогічний аспекти розгляду поняття
«дитяча творчість»
Коли розглядати дитячу творчість через призму педагогічної теорії
навчання та виховання, то одразу ж виникає кілька центральних питань,
навколо яких дискутували і дискутують педагоги. Питання перше (головне):
чи можна взагалі дитячу творчість вважати творчою діяльністю; друге: чи
можна дитячу творчість протиставляти процесу репродукціювання; третє: що
є спонукою, мотивом дитячої творчості, тобто чи співпадають вони з
мотиваційною сферою творчої діяльності дорослих? До цих питань
зверталися, зокрема, прирівнюючи дитячу творчість до рівня творчості
дорослих, А. Горальський, М. Данилова, Д. Ельконін, В. Зайчук, О.
Звєрін, О. Киричук, І. Лернер, Ю. Львова, А. Матюшкін, Б. Нікітін, Г.
Полякова, О. Савченко, М. Скаткін, Т. Третяк, Л. Чернявська, С. Шацький
та ін.
Філософська теорія творчості виникла задовго до її психологічного
обґрунтування. В античні часи Платон, Сократ, Ксенофонт, Аристотель
розглядали творчість як сутність буття. У дусі Середньовіччя було
визнавати творчість властивістю Бога. Бути творцем означало мати «божий
дар» (Августин Блаженний, Фома Аквінський). У сутності споглядання світу
через художню діяльність розглядали творчість у часи Відродження Л. да
Вінчі, Г. Галілей, Дж. Бруно, Ф. Бекон. Представники філософської течії
екзистенціоналізму М. Хайдегер, Ж. Сартр відстоювали право існування
людини-творця як пріоритет понад усе, бо справжнє буття кожного ?
осмислення власної історичності. Люди, які так чи інакше впливали на
зміни у соціальному чи духовному житті (митці, винахідники, науковці),
були творчими особистостями.
Творчість своєю сутністю переплітається із свідомістю, мисленням,
мовленням, уявою, пам’яттю, тобто психічними процесами. Тому психологи
завжди намагалися встановити особливості протікання вказаних процесів у
творчих людей, з’ясувати різні аспекти творчості через аналіз концепції
свідомої діяльності та особливості протікання мислительних процесів (В.
Біблер, Д. Богоявленська, Л. Виготський, О. Лук, А. Маслоу, Я.
Пономарьов); особливості структури та механізмів творчої діяльності (О.
Лук, І. Калошина, Я. Пономарьов); творчі здібності як основну передумову
творчої діяльності (Ю. Гільбух, Д. Ельконін, Г. Костюк); визначальні
фактори залежності від галузі діяльності (П. Якобсон). Окремі праці були
присвячені дослідженню питання дитячої творчості (Д. Богоявленська, О.
Васильєв, Ю. Гільбух, В. Клименко, М. Поддьяков, М. Якиманська).
??????????? діяльності на основі розвитку творчих здібностей), Ж.-Ж.
Руссо (творче формування особистості на лоні природи за умови прагнення
дитини до самовдосконалення як внутрішньої мотивації), Дж. Локка
(розвиток природних обдаровань кожного до можливих меж), Й. Песталоцці
(розвиваюче навчання ? шлях формування творчої особистості), Г. Ващенка
(розвиток в учнів наукового світогляду та виховання у них формальних
здібностей інтелекту) та інших, можна впевнено стверджувати, що школа
сьогодні і завтра ? це школа дитячої творчості, школа формування творчої
особистості майбутнього громадянина. Посилення демократичних тенденцій у
житті суспільства, перенесення освітніх орієнтирів з уніфікації на
індивідуалізацію з цільовим вивченням можливостей кожного для
перспективи розвитку та самореалізації стало передумовою створення
педагогічних технологій, загальна мета яких ? формування творчої
особистості.
Розглянувши концептуальні положення, мету та одне із завдань більшості
сучасних педагогічних технологій, можна констатувати, що концептуальною
засадою кожної технології є формування творчої особистості на основі
вияву творчих здібностей у ранній віковий період та з подальшим
розвитком їх у творчій діяльності.
Аналізуючи наукову літературу, можна виділити такі мотиви, які
спонукають дітей до творчої діяльності: природна схильність (потреба) до
активної діяльності (І. Волков, Ю. Дружніков, Б. Нікітін, О. Савченко,
М. Скаткін, В. Сухомлинський, В. Тименко та ін.); потреба у
самовираженні та самоствердженні в очах дорослих (Т. Борисов, В.
Вайнола, С. Лупа, В. Моляко, М. Осорина, С. Сисоєва, Т. Сушенко);
потреба у способі вияву творчих здібностей (Г. Айзенк, З. Леві, Н.
Лейтес, Т. Мостова, В. Паламарчук, Л. Тихомирова, Л. Шелестова).
Без сумніву, будь-яка сфера людської діяльності безвідривно включає у
себе два взаємопов’язані процеси: відтворення і творчість. Умовно
учнівську діяльність у процесі навчання можна розподілити на два типи:
перший – учні вивчають матеріал у тому вигляді, у якому він подається
підручником або вчителем; другий – учні вивчають запропонований
матеріал, залучаючись до найпростіших досліджень та висловлюючи власні
судження. Зазначимо, що якісне засвоєння та відтворення знань однакового
рівня ймовірне як за першим типом навчання (відтворюючим), так і за
другим (творчим), а рівень творчого застосування знань може суттєво при
цьому відрізнятися.
Ми зокрема вважаємо, що дитяча творчість ? це високопродуктивна
діяльність, яка є природною потребою особистості з наявними певними
задатками, відповідно яким особистість-творець вносить у результат праці
(новий продукт або удосконалення відомого) дещо персональне,
індивідуальне. Уточнимо, що не відділяємо дитячу творчість в окрему
категорію, тому під цим поняттям також розуміємо як процес створення
нового, так і якісний ступінь реконструкції уже відомого, як нову ідею,
так і нові підходи до відомої ідеї.
Література:
Освітні технології: Навч.-метод. посібник/ О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко,
О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. –
256 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
