Реферат на тему:
Проблеми побудови технології навчання математики, спрямованої на
інтелектуальний розвиток учнів
Сучасний рівень і якість освіти передбачає формування у молодої людини
здібностей до ефективної інтелектуальної діяльності, творчості. Однією
із провідних ідей нової концепції шкільної математичної освіти є ідея
розвивальної функції в навчанні математики. Ця ідея одним із основних
завдань навчання математики ставить загальноінтелектуальний розвиток –
формування в учнів у процесі навчання математики якостей мислення і
діяльності, необхідних для повноцінного функціонування в сучасному
суспільстві.
Відомо, що довільне навчання супроводжується певним інтелектуальним
розвитком особистості. Але, якщо такий процес стихійний, то він не
забезпечує необхідної якості освіти і рівня формування досвіду
самостійної пізнавальної і творчої діяльності. Деякі вчителі не мають
чітких уявлень про розвивальне навчання, про його різні види і форми,
різні трактування в теоретичних дослідженнях.
Більшість вчителів не знайома з реальними шляхами реалізації ідей
розвивального навчання. Це пояснюється тим, що недостатньо розроблена
технологія розвивального навчання, системи доступних і зрозумілих
вчителю методичних засобів до її реалізації.
Під технологією розвивального навчання будемо розуміти спосіб реалізації
тієї моделі освіти, метою якої є формування і розвиток особистості.
Особливості математики як науки і як навчального предмета визначають її
особливе місце в процесі інтелектуального розвитку особистості. Широкі
можливості включення учня в свідому і цілеспрямовану діяльність, яка
близька за своїми характеристиками до дослідницької і яка містить такі
дії, як:
– аналіз ситуації;
– виділення проблем і означення орієнтирів подальших дій;
– пошук необхідної інформації;
– оцінка засобів;
– висування і обгрунтування гіпотез;
– аналіз і оцінка отриманих результатів;
– узагальнення і формулювання висновків;
– діяльність з розв’язування нестандартних задач;
– абстрактно-раціональний характер математичного знання.
Високий рівень узагальнення математичних методів визначає можливість
виконання математикою ведучої ролі в інтелектуальному розвитку учнів.
Аналіз літератури і вивчення практики навчання математики в
загальноосвітній школі вказує на недостатню розробку такої технології в
методиці навчання математики, актуальність проблеми розробки і втілення
в практику роботи вчителя математики системи методичних засобів, які
забезпечують пріоритет розвивальної функції навчання математики.
Отже, актуальність дослідження проблеми побудови технології навчання
математики, спрямованої на інтелектуальний розвиток учнів, а також
проблеми підготовки вчителів математики до використання такої технології
обумовлена необхідністю подолання протиріччя між потребою суспільства в
цілому і окремих індивідуумів у формуванні інтелектуально розвиненої
особистості, здатної до активного творчого оволодіння знаннями, до
самостійної, свідомої і цілеспрямованої діяльності з розв’язання
різноманітних завдань, і відсутністю практичних технологій навчання, які
забезпечують інтенсифікацію інтелектуального розвитку учнів у процесі
оволодіння ними способами діяльності з математичною інформацією.
Ідеї розвивального навчання мають древню історію. В усі часи найбільш
талановиті педагоги володіли мистецтвом не тільки навчання, але і
розвитку особистості учнів. В наукових дослідженнях проблема
співвідношення навчання та інтелектуального розвитку розглядається з
різних точок зору. Під розвитком частіше всього розуміють процес зміни,
руху від більш низького до більш високого, від простого до складного,
перехід від старого до нового якісного стану. Розвиток людини в процесі
навчання розглядається насамперед як інтелектуальний. Проблема
інтелекту, його сутності, основних характеристик, процесу формування з
різних точок зору розглядається в досліджених як вітчизняних, так і
зарубіжних авторів. При всій різноманітності підходів, можна виділити
такі узагальнені характеристики інтелекту, як зв’язок із здібністю
людини до пізнання, мислення, навчання.
Між інтелектом і мисленням здійснюється постійна взаємодія. Мислення є
процесом функціонування інтелекту, а розвиток інтелекту обумовлений
якістю розумової діяльності.
В психологічній літературі більшість авторів погоджується з тим, що для
розумового розвитку взагалі і математичного зокрема необхідним є
накопичення системи знань. Але формування системи знань не є достатньою
умовою розвитку мислення школярів. Іноді знання не забезпечують
підвищення розвитку мислення.
Важливою умовою розвитку мислення є оволодіння учнем розумовими
операціями, інтелектуальними уміннями і прийомами розумової діяльності,
загальним методом міркувань. З іншого боку, різні трактування поняття
«інтелект» пов’язують його з поняттям «діяльність».
Розумовий розвиток не можна звести до простого механічного засвоєння
способів розумової діяльності, необхідно оволодіти не тільки поняттями,
судженнями та умовиводами, але і принципами побудови, структурою
діяльності відносно обробки інформації. В теорії розвивального навчання
концепція навчальної діяльності являється центральною.
Головною особливістю навчальної діяльності є її спрямованість не на
одержання яких-небудь матеріальних або інших результатів, а на зміну
самого учня. Д..В.Ельконін стверджував, що розвиток дитини не може бути
зведений до розвитку пізнавальних функцій (мислення, пам’ять, сприймання
тощо), дуже важливим є становлення його як суб’єкта різних видів і форм
людської діяльності.
Отже, в умовах розвивального навчання дитина розглядається не як об’єкт
навчаючої дії вчителя, а як суб’єкт учіння.
В працях В.В.Давидова система розвивального навчання базується на
теоретичних узагальненнях і зорієнтована на виникнення і розвиток таких
основних новоутворень:
– навчальна діяльність та її суб’єкт;
– абстрактно-теоретичне мислення;
– довільне управління поведінкою.
gd”?
В системі розвивального навчання Л.В. Занкова також підкреслена провідна
роль теоретичних знань. Згідно з його міркуваннями субстратом його
розвитку являються когнітивні структури суб’єкта, тобто узагальнюючі
системи уявлень знань, способів їх утворення і використання.
Основою при цьому виступає емпіричне узагальнення, в якому виділяється
процес порівняння.
Аналіз літератури показує, що інтелектуально розвиток є одним з важливих
завдань навчання в цілому і навчання математики зокрема, він
спроектований на формування учнів як суб’єктів діяльності, формування у
них нових інтелектуальних структур, прийомів мислення, інтелектуальних
умінь, досвіду творчої діяльності. В діяльності досліджень обгрунтовано
залежність засвоєння знань і розвитку мислення від характеру навчання,
його змісту і методів.
Запропоновані технології було зорієнтовано або на початкову освіту, або
на врахуванні особливості навчання математиці, або були реалізовані на
рівні навчальних посібників.
Виділимо такі основні положення, які можуть бути основою для розробки
системи методичних засобів організації навчання математики в масовій
школі, що враховують психолого-педагогічні закономірності формування
розумової діяльності і спрямованої на інтелектуальний розвиток учнів:
1) навчання математики в середній школі повинно бути особистісно
орієнтованим, інтелектуально розвивальним, яке враховує індивідуальні
особливості і запити учнів;
2) навчання повинно враховувати діяльнісний підхід, який передбачає
свідому цілеспрямовану навчальну, дослідницьку, творчу діяльність учня,
що перетворює його в суб’єкт діяльності;
3) реалізація розвивальних функцій навчання математики повинна спиратись
на:
– сенативні періоди розвитку, відбір адекватного їм змісту і засобів
його засвоєння;
– облік типу ведучої діяльності і закономірностей її зміни;
– можливість вибору різних способів і видів діяльності, враховуючи при
цьому здібності та нахили учнів, індивідуальний досвід, пізнавальні
потреби кожного;
– послідовність, неперервність та наступність розвитку учнів у процесі
навчання;
– активну пізнавальну діяльність учня при засвоєнні змісту;
– закономірності та умови формування основних розумових операцій,
інтелектуальних умінь і прийомів розумових дій;
4) шкільна математика є не наукою, а навчальним предметом, структура,
зміст і логіка побудови якого підпорядковані законам психології і
дидактики;
5) інтелектуальний розвиток і саморозвиток дитини вимагає
цілеспрямованого конструювання відповідної технології вивчення основних
компонентів змісту шкільного курсу математики;
6) основним засобом реалізації інтелектуально розвивального навчання
математики є математичні задачі, їх добір, конструювання та методика
використання дозволяють керувати змістом, процедурою, характером
пізнавальної діяльності учнів, формувати та вдосконалювати основні
розумові операції та дії, досвід власної самостійної інтелектуальної
творчої діяльності.
Запропонована система методичних засобів організації навчання математики
буде сприяти:
– ефективному засвоєнню навчального матеріалу;
– формуванню умінь самостійно отримувати і засвоювати нову інформацію;
– вмінню аналізувати та оцінювати її, бачити проблеми та знаходити
адекватні і раціональні способи їх вирішення;
– формуванню індивідуального пізнавального досвіду учнів, досвіду
творчої діяльності;
– підвищенню рівня розумового розвитку, формуванню інтелектуальних умінь
та розумових операцій.
Починати таке навчання необхідно на етапі одержання нових теоретичних
знань, які є базою для формування умінь та навичок. Для учня такою базою
є засвоєння основних дидактичних одиниць (означень, теорем, правил,
алгоритмів, способів розв’язування ключових задач) на рівнях знання,
розуміння і застосування. Тільки після засвоєння основних дидактичних
одиниць на заданих рівнях учень може включатись у більш складну
аналітико-синтетичну діяльність. Причому необхідно розробляти такі
технології, які дозволили б включати школярів у посильну для них
математичну пошукову діяльність. Нами розроблені технології роботи з
означенням поняття, теоремою, алгоритмом, задачею.
В кожному випадку спочатку виділено склад і зміст тих пізнавальних
засобів, які можуть бути засвоєні школярами при вивченні дидактичної
одиниці разом з інформаційною компонентою математичного змісту.
Згідно з дослідженнями психологів процес засвоєння проходить такі етапи:
1) підготовка до сприймання;
2) сприймання;
3) усвідомлення інформації;
4) закріплення, застосування.
Для цілеспрямованого формування у школярів розумових операцій важливо
уміло підбирати відповідний зміст. Складність математичного матеріалу не
повинна бути при цьому дуже високою.
Основний недолік запропонованої технології полягає в тому, що вимагає
великих затрат часу на уроці. Тому вчитель не може кожне поняття вводити
таким чином. Коли ж учні усвідомлять процес утворення поняття, будуть
мати накопичений досвід самостійного конструювання означень, оволодіють
інтелектуальними уміннями, пов’язаними із застосуванням означень, то і
сформульоване вчителем означення вони будуть сприймати свідомо.
Деякі аспекти запропонованої технології навчання основним дидактичним
одиницям сприяють засвоєнню учнями двох систем знань: інформаційної і
засобами пізнання.
В дослідженні запропонована методика діяльності вчителя під час
логіко-математичного аналізу теоретичного і задачного матеріалу теми на
етапі постановки навчальних цілей її вивчення, наведені приклади
тестових завдань для діагностики.
Література :
Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. -М., 1989. -192с.
Ганеев Х.Ж. Теоретические основи развивающего обучения математике в
средней школе:
Автореф. диссер. д-ра пед. наук. СЛб., 1997.
Гусак П.М. Підготовка учителя: технологічні аспекти: Монографія. -Луцьк:
Ред.-вид. відд. «Вежа» ВДУ, 1999. ~278с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
