Реферат на тему:
Принципи кредитно-модульної технології навчання
Будь-яка технологія навчання має свої педагогічні особливості, які
суттєво відрізняють її від інших навчальних технологій. Окремі з них є
провідними, без них навчальна технологія втрачає свою сутність, перестає
бути сама собою. В основі навчального процесу лежать вихідні положення
(принципи), за якими визначаються організаційні форми, прийоми і методи,
навчання. Дидактичні принципи можна поділити на дві групи: загальні і
специфічні. Загальні дидактичні принципи стосуються будь-якого
навчального пронесу. Частина вихідних положень відносяться до змісту і
методів викладання, а саме: принципи доступності, наочності, зв’язку
теорії з практикою, професійної спрямованості, науковості. Ряд принципів
пов’язани з навчальною діяльністю студентів: активності і самостійності
систематичності ї послідовності навчання, міцності засвоєння знань,
поєднання навчальної діяльності з науковою. Основу специфічних принципів
складатимуть ті, які є визначальними у тій, чи іншій технології
навчання, вони дають змогу виокремити технологію з-поміж інших, формують
її назву. Кредитно-модульна технологія навчання логічно увібрала в себе
два дидактичні поняття кредиту і модуля, які суттєво впливають на підхід
до організації засвоєння знань з тієї чи іншої дисципліни, а також
спонукають підпорядкувати інші навчальні компоненти (форми, прийоми,
методи, засоби тощо) своїм вимогам. Специфічними принципами
кредитно-модульної технології навчання є: принципи гуманізації і
гуманітаризації, демократизації, кредитності, модульності,
індивідуалізації, диференціації, інтеграції.
Гуманізація передбачає беззастережне визнання загальнолюдських цінностей
(милосердя, доброта, чесність, правдивість, справедливість, гідність
тощо), і формування громадянина-патріота. Гуманізація – це олюднення
закладу освіти, створення максимально сприятливих умов для розкриття і
розвитку здібностей кожного суб’єкта навчання, формування взаємовідносин
на засадах любові до дітей.
Принцип гуманізації передбачає таку систему суб’єкт-суб’єктних
діалогових взаємовідносин у навчально-виховному закладі, які створюють
найсприятливіші умови для розвитку кожним суб’єктом педагогічного
процесу своїх духовно-інтелектуальних і творчо-діяльнісних здібностей,
неповторних національних, особистісних рис і засвоєння необхідної
кількості знань, умінь ї навичок, щоб стати добрим фахівцем. Поняття
гуманітарності в освіті видається нам значно ширшим від гуманізації.
Зміст слова гуманітарний, включає в себе все, що стосується людини,
суспільства. Гуманітаризація в освіті спрямовується не лише на
формування гуманістичних взаємин між учасниками навчально-виховного
процесу, перетворення студента із об’єкта в суб’єкт навчання, а й
передбачає:
• максимальне наближення вивчення кожної навчальної дисципліни до
майбутніх потреб студентів;
• оптимальне поєднання і узгодження викладання гуманітарних дисциплін і
природничо-математичними та професійно орієнтованими;
• посилення ролі гуманітарних наук в усіх навчальних закладах, зокрема й
у технічних вищих навчальних закладах;
• формування системи правової культури і правових взаємовідносин у
навчальному закладі, які моделюють демократичний устрій держави і
включають морально-правову відповідальність учасників
навчально-виховного процесу за свої дії відповідно до статуту
навчального закладу;
• індивідуалізацію навчання, створення умов для вибору кожним студентом
навчальних дисциплін відповідно до структурно-логічних схем та здобуття
якісної освіти;
• поєднання загальнолюдських і національних цінностей з світським
вихованням;
• формування політичної культури, вміння спілкуватися, відстоювати свої
погляди, знаходити компроміси за умов розмаїття політичних сил, не
нав’язуючи студентам тих чи інших ідеологічних думок чи позицій.
Принцип гуманітаризації спрямовує педагогічні процеси на індивідуальний
розвиток і саморозвиток особистості, максимальне наближення вивчення
кожної навчальної дисципліни до майбутніх потреб студентів, формування
системи морально-правових відносин, політичної культури, оптимальне
поєднання загальнолюдських і національних цінностей, виховання на
засадах християнської моралі, і гуманітарно-зорієнтоване вивчення
дисциплін фундаментально і професійної підготовки.
Проблема демократизації освітніх процесів логічно випливає з основних
засад демократичного суспільства і є його похідною. Важливі суттєві
ознаки демократичного навчального закладу:
• забезпечення права вибору випускниками шкіл вищих навчальних закладів
лише за покликанням та рівнем підготовки;
• правова нормативність усіх компонентів студентського життя і
юридична навченість усіх суб’єктів навчально-виховного процесу;
• відкритість і прозорість навчальної установи, свобода слова і
запитань;
• громадський компонент в управлінні, повноцінне виконання студентами
своїх самоврядних функцій, гуманізація суб’єкт-суб’єктних
взаємовідносин;
• адаптованість навчальних технологій до реальних потреб студентів у
здобутті якісної освіти.
У такому навчальному закладі діє неформально студентське самоврядування
Основне його завдання – вчити студентів демократично управляти, у
процесі навчання розвивати їхні організаторські здібності.
Відомо, що кожний студент – неповторна індивідуальність, зі своїми
природними задатками і здібностями, психологічними і фізичними
можливостями, зрештою, зі своїм рівнем загальноосвітньої підготовки
Тому одна і та ж сукупність наукових знань матиме різні рівні адаптації,
які забезпечуються диференціацією навчального матеріалу, залежно від
інтелектуальних можливостей студентів.
Кожний викладач адаптуючи наукові знання до реальних можливостей
студентів повинен відчувати критичну межу і не переходити Державний
стандарт вищої освіти.
:
?
gd?jc
Суттєвою ознакою змісту навчання є його доступність, яка забезпечується
диференціацією когнітивних (знаннєвих) компонентів і тісно
взаємопов’язана з індивідуальними особливостями студентів. Тобто
диференційований зміст навчання, взаємодіючи з суб’єктами навчання,
адаптується до них і спонукає зустрічний процес – індивідуалізацію
навчання. Власне поняття кредиту й забезпечує реальну індивідуалізацію
навчання, оскільки студент, з одного боку, має право обирати посильну
кількість навчальних дисциплін для наступного засвоєння.
Разом з вибором навчальних дисциплін студент обирає й найбільш ефективні
для себе форми навчання: індивідуальну, індивідуалізовану,
індивідуально-групову чи групову. Принцип індивідуалізації передбачає
таку технологію організації засвоєння знань, умінь та навичок, яка дає
змогу кожному студентові навчатися і розвиватися за індивідуальним
планом і програмами, використовуючи оптимальний термін навчання, який
відповідає його психолого-фізіологічним можливостям.
У зв’язку з кредитним вибором навчальних дисциплін спостерігається
унікальний процес: студенти самостійно і добровільно поділяються, на
типологічні групи залежно від рівня своєї підготовленості і реальних
можливостей. Звісно, що такий поділ відрізнятиметься від ідеалу і в
процесі навчання студенти корегуватимуть свої дії: хтось занизив свої
можливості, а інший – навпаки. У цих умовах суттєво змінюється роль
викладача: він не просто викладає і чекає сесії, а йде на зустріч
студентам.
Вивчивши їхні психологічні особливості, викладач всіма педагогічними
методами намагається полегшити і спростити шлях студентів до успішного
засвоєння змісту навчальної дисципліни. Такими педагогічними засобами є
:
• доцільне зменшення навчальних дисциплін у навчальному плані шляхом
інтегрування споріднених навчальних дисциплін, які мають спільне ядро
знань;
• вмілий, залежно від змісту навчальної дисципліни (трудність і
складність, кількість елементів знань тощо), розподіл кредитів між
навчальними дисциплінами:
• використання диференційованої (різнорівневої) структури елементів
знань навчальної дисципліни, яка адаптується до реальних можливостей
студентів;
• еклектичне об’єднання навчальних дисциплін у групи (страти) за логічно
змістовими лініями з метою зменшення кількості навчальних дисциплін, які
вивчатимуться студентами одночасно;
• використання високоефективних технологій навчання..
З вищенаведеного випливає, що диференціація виконує важливі функції в
кредитно-модульній технології навчання:
• підвищення науковості та доступності навчання, пізнавальної активності
студентів;
• адаптування змісту навчальних дисциплін до індивідуальних особливостей
студентів;
• поглиблення, засвоєння дисциплін професійної підготовки,
використовуючи максимальну диференціацію їхнього змісту;
• діалектична взаємодія з інтеграцією, посилення розвивальних взаємодій;
• включення студентів у науково-дослідну роботу.
Принцип диференціації передбачає горизонтальне і вертикальне
структурування навчального матеріалу і адаптування його до реальних
психолого-фізіологічних можливостей студентів. Принцип кредитності дає
змогу студентам вільно обирати навчальні дисципліни відповідно до
структурно-логічних схем і рекомендацій куратора, спонукає студентів
брати зобов’язання (і виконувати) щодо вчасного і якісного їхнього
засвоєння, а також уніфікує повне навчальне навантаження студента за
курсами навчання (60 кредитів – навчальний курс, 1 кредит – 27 годин).
Диференційним процесам протидіють інтеграційні.
Під інтеграцією у широкому сенсі, слова розуміється приведення змісту
освіти до єдиної дидактичної форми для підготовки робітників за групами
професій і за професіями широкого профілю, які об’єднуються на основі
науково-технічної, соціально-економічної, психоорганізаційної і
дидактичної сутностей, що існують у сучасному виробництві і навчанні.
Під інтеграцією у вужчому сенсі слова потрібно розуміти приведення
загальноосвітніх, загально технічних, спеціальних навчальних предметів,
усіх навчально-виробничих робіт в єдиний комплекс (блок).
Дидактична інтеграція – це комплекс взаємо-пов’язаних із диференціацією
процесів, які спрямовані на діалсктико-методологічне вирішення
суперечності між диференціацією й інтеграцією в освіті; включає в себе
погоджену інтеграцію змістових компонентів (внутрішньо-предметна і
міждисциплінарна інтеграція, взаємозв’язок між циклами диференційованих
та інтегрованих дисциплін навчального плану), прийомів, методів і форм
навчальної робота, споріднених професій. Дидактична інтеграція у вищій
школі викочує такі функції:
• формування цілісних знанневих структур у взаємодії загальноосвітніх і
професійно-орієнтованих навчальних дисциплін;
• зменшення навчального навантаження на студентів у зв’язку з
інтеграцією загальнокультурних та суспільних, споріднених
професійно-орієнтованих дисциплін, економія навчального часу;
• розвиток абстрактного мислення, узагальнених навичок і вмінь;
• формування основ наукового світогляду, інтегрованих знань з напряму
підготовки.
У той же час важко усвідомити, що без добре організованої самостійної
роботи студентів не можлива індивідуалізація навчання, а тим більше
впровадження кредитно-модульної технології навчання.
Принцип модульності передбачає організацію засвоєння навчального
матеріалу у дискретно-неперервному полі за наперед заданою модульного
системою, яка складається з логічно завершених частин навчального
матеріалу (модулів), зі структурованим змістом та цілісним
навчально-управлінським циклом кожного модуля.
Кредитно-модульна технолога навчання, з одного боку, створює реальні
можливості для гуманізації і демократизації, індивідуалізації та
диференціації, інтеграції і модулювання навчального процесу, а з іншого
– ці принципи лежать в її основі, є її специфічними вихідними
положеннями, які моделюють нову навчальну технологію.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
