Реферат на тему:
Модульно-рейтингова і кредитно-модульна технологія навчання та
оцінювання навчальних досягнень студентів
В останні роки у вищих навчальних закладах запроваджується
модульно-рейтингова система оцінювання знань. Це зумовлено тим, що діюча
чотирибальна система не задовольняє ні викладачів, ні студентів,
оскільки в її основі лежить низка недоліків.
Тому важливим є запровадження такої системи аналізу навчальної
діяльності студентів, яка сприяла б створенню оптимальних умов для
професійної підготовки фахівців. Рейтингова система оцінювання широко
використовується у багатьох країнах світу. Навряд чи варто її сліпо
копіювати, переносити на наше дидактичне поле, як і чужу систему освіти
взагалі, але корисне, прийнятне доцільно запозичити.
У підході до розуміння певного явища, системи варто усвідомити,
передусім, вихідні поняття. Вони будуть ключем до розуміння сутності
явищ, системи. Стосовно модульно-рейтингової системи варто виділити два
основоположних поняття – “модуль” і “рейтинг”. Модуль (лат. modulus –
міра): 1) назва, яку дають якомусь особливо важливому коефіцієнту чи
величині; 2) система логарифмів; 3) уніфікований вузол радіоелектронної
апаратури; 4) умовна одиниця в архітектурі і будівництві (звичайно
розмір одного з елементів будівлі); 5) відокремлювана, відносно
самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою [1].
Рейтинг (англ. rating – оцінка, порядок, класифікація) – термін, який
означає суб’єктивну оцінку явища за заданою шкалою. Рейтингова система
передбачає визначення рівня оволодіння студентами змістом навчального
матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок. Для
запровадження модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватися
таких правил:
1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за
модульно-рейтинговою системою.
2. Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження
МРС.
3. Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну
навчальну роботу студентів.
4. Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної
дисципліни чітко визначити навчальні модулі; обґрунтувати оцінювання
кожного модуля в залікових одиницях.
5. Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити
систему аналізу й оцінювання знань, умінь, та навичок (ЗУН) кожного
студента за результатами опанування певних модулів; підготувати
комп’ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості
ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням
модульних завдань; в індивідуальних планах викладачів передбачити години
для здійснення аналізу й оцінювання навчальної роботи студентів; у
кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення
кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.
6. Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.
7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для
самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з урахуванням
бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.
Досвід запровадження модульно-рейтингової системи оцінювання навчальної
діяльності студентів дає підстави стверджувати, що вона має переваги,
наукове обґрунтування яких переконливо сформулював професор A.M. Алексюк
у монографії “Педагогіка вищої освіти України”[2].
Для студентів ці переваги полягають у тому, що:
– навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів (СРС), робить
її ритмічною і систематичною впродовж семестру;
– формується позитивна мотивація навчальної діяльності;
gdO~E
– стимулюється самостійність, ініціативність, відповідальність,
творчість, змагальність, дбайливість;
– студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє
інтелектуальному розвитку особистості;
– підвищується об’єктивність оцінювання ЗУН, збільшується ймовірність
уникнення випадковостей;
– зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;
– здобуті знання більш глибокі і міцні;
– отримується особисте задоволення від процесу учіння.
Для викладачів є:
– реальна можливість індивідуалізації навчання та диференційованого
підходу;
– можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно
розподілити навантаження протягом семестру;
– можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті
підсумкової перевірки знань на екзамені.
Нинішній етап розвитку національної вищої освіти характеризується
модернізацією і реформуванням, спрямованими на приєднання до Болонського
процесу з метою входження в європейський освітній і науковий простір.
Болонський процес – це здійснення структурного реформування вищої
освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю і
оцінювання навчальних досягнень студента з метою підвищення якості
освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів до
працевлаштування на європейському ринку праці. Цей процес добровільний,
полісуб’єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він
ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не нівелює
національні особливості освітньої системи України. Його метою є
прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і
кваліфікацій, введення двоступеневої структури вищої освіти (бакалавр –
магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ECTS –
Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до
дипломів, розробка, підтримка і розвиток європейських стандартів якості
освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів,
викладачів, науковців.
Впровадження кредитно-модульної системи навчання передбачає
реорганізацію традиційної схеми “навчальний семестр – навчальний рік,
навчальний курс”, раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на
модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу
кожного модуля, використання більш широкої шкали оцінювання знань,
вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову
оцінку.
Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації
передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до
50-60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного
науково-методичного забезпечення навчального процесу, відповідної
матеріальної бази, поліпшення фінансово-побутового стану студента.
Всі ці зміни вимагають від викладача ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і
компетентності в організації своєї діяльності на новій методичній і
технологічній базі – кредитно-модульній і акумулюючій системі навчання.
Як бачимо і модульно-рейтингова, і кредитно-модульна система організації
навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів – це
важливий крок у напрямку інтенсифікації й оптимізащї навчально-виховного
процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних
працівників належної психолого-педагогічної підготовки, перебудови
організаційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.
Література:
1. Фурман А.В., Калугін О.І. Школа розвитку: непізнані грані
фундаментальної ідеї // Рідна школа. – 1994. -№6, – С. 27.
2. Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. – К.
Либідь, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter