Реферат на тему:
Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення будови слова і словотвору
як засіб реалізації загальнодидактичних принципів наступності і
перспективності
Реалізація Державної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття)
передбачає створення системи безперервної мовної освіти. Успішне
розв’язання цієї проблеми в нашому суспільстві не можливе без
упровадження загальнодидактичних принципів наступності і
перспективності. У лінгводидактиці вищеназвані принципи розглядаються як
важлива передумова успішного засвоєння школярами мовних явищ
(М.Вашуленко, М.Львов, М.Пентилюк, К.Плиско).
Наступність виражається у систематичності й послідовності викладання
мовного матеріалу, передбачає перенесення здобутих знань на суміжні
галузі, використання їх у нових умовах і зв’язках, а також постановку
перед учнями посильних вимог на кожному етапі навчання [1; 3].
Наступність зумовлює підкріплення уже наявних знань новими, розкриття
нових зв’язків, через що рівень знань, умінь і навичок учнів постійно
зростає. Отже, вищеназваний принцип реалізується через опору на вже
відоме учням і передбачає обов’язкове врахування логіки предмета [5].
Таким чином, організація процесу засвоєння нового матеріалу має
забезпечити заміну у свідомості школярів неповних знань більш повними,
осмислення учнями раніше вивченого на вищому щаблі.
Як справедливо вважають науковці (М.Вашуленко, М.Львов, М.Пентилюк,
К.Плиско), наступність тісно пов’язана з перспективністю навчання. На їх
думку, цей принцип передбачає встановлення зв’язку між матеріалом, що
вивчається, і наступними темами, намічає перспективні лінії формування в
учнів мовних знань і мовленнєвих умінь. Лінгводидакти зауважують, що
перспективність здійснюється шляхом уведення пропедевтичного
ознайомлення дітей з відомостями, поданими в наступних розділах. Отже,
наступність і перспективність покликані забезпечити раціональне
використання раніше набутих знань, умінь і навичок учнів при вивченні
нового мовного матеріалу та підготувати їх до свідомого сприймання
наступних тем .
Одним із шляхів реалізації вищеназваних принципів є
комунікативно-діяльнісний підхід до опрацювання мови. Саме він
покладений в основу чинних шкільних програм з рідної мови. На думку
М.Пентилюк, комунікативно-діяльнісний підхід передбачає дотримання
принципу цілісного вивчення мови і мовлення [4]. Г.Шелехова вважає
комунікативно-діяльнісний підхід одним із основних принципів у навчанні
рідної мови, за якого процес оволодіння рідним мовленням має
здійснюватися в ході розв’язування учнями усних і письмових завдань,
розташованих у порядку наростання їх складності [10].
?????????6?ким рівнем спілкування рідною (українською) мовою. Вважаємо,
що опрацювання морфеміки і словотвору у такий спосіб допоможе не тільки
виробити у школярів уміння членувати слова на значущі частини,
встановлювати способи їх творення, а й конструювати зв’язні
висловлювання з похідними словами, розрізняти їх
комунікативно-стилістичну функцію, помічати та виправляти словотвірні та
стилістичні огріхи у власному та чужому мовленні.
Набути вищевказаних умінь учням допоможуть комплексні мовно-мовленнєві
вправи, що передбачають:
редагування текстів відповідно до стилістичних комунікативно виправданих
норм української мови;
реконструкцію текстів шляхом заміни мовних одиниць іншими,
утвореними різними способами;
конструювання текстів.
Таким чином, дидактичним матеріалом вправ з морфеміки і словотвору має
бути текст. Учені-методисти (Л.Варзацька, М.Вашуленко, Є.Гопштер,
С.Караман, М.Пентилюк) вважають опору на текст найефективнішим засобом
реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення лінгвістичного
матеріалу. Ми згодні з думкою науковців, що вивчення мовних явищ на
основі тексту є методично виправданим, тому що, усвідомлюючи структуру
мови (в тому числі і граматичну), учень оволодіває її найвищими
засобами, вдосконалює власне мовлення, надає йому таких якостей, як
логічність, точність, виразність, доречність тощо. Оскільки знання й
уміння з морфеміки і словотвору конкретизуються в безпосередньому
зв’язку з граматичними ознаками різних частин мови, спеціально дібрані
до вправ тексти мають передбачати поступове розширення й ускладнення як
завдань, так і мовного матеріалу при переході з початкової ланки
загальноосвітньої школи до основної.
Таким чином, здійснення комунікативно-діяльнісного підходу під час
вивчення морфеміки і словотвору створює підґрунтя для подальшого
розвитку та систематизації в основній школі знань, здобутих учнями в
початкових класах, удосконалення їх мовно-мовленнєвих умінь і навичок,
що сприяє реалізації принципів наступності і перспективності, а, отже –
безперервному формуванню мовної, мовленнєвої та комунікативної
компетентності школярів.
Література:
Вашуленко М.С. Перспективність і наступність у навчанні української мови
в початковій і середній школі // Українська мова і література в школі. –
1991. – № 2. – С. 15-20.
Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови
в 1-4 класах: Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації. – К.:
Радянська школа, 1991. – 112 с.
Львов М.Р. Словарь-справочник по методике русского языка. – Москва:
Просвещение, 1988. – 240 с.
Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій
гуманіст. профілю. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.
Плиско К.М. Принципи, методи і форми навчання української мови
(Теоретичний аспект): Навчальний посібник. – Х.: Основа, 1995. – 240 с.
Плющ М.Я. Словотворення та вивчення його в школі: Посібник для учителів
– 2-е вид., перероб. – К.: Радянська школа, 1985. – 127 с.
Потоцька Т.Ф. Система робота над розділом „Будова слова” в початкових
класах: Методичний лист. – К.: Освіта, 1991. – 63 с.
Словник-довідник з української лінгводидактики / За ред. М.Пентилюк. –
К.: Ленвіт, 2003. – 149 с.
Федоренко Л.П. Принципы обучения русскому языку. – М.: Просвещение,
1973. – С. 39-73.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
