Реферат на тему:
Іміджеві політичні технології та специфічні чинники їх застосування
Сьогодні політика, як показує практика виборчого процесу в Україні, все
більше набуває символічного, іміджевого виміру. Прийнято вважати, що в
перекладі з англійської «Image» — це образ, зображення, ікона
(подібність). Розуміння іміджу зазвичай стосується політичних лідерів та
партій, він істотно впливає на їх популярність і, відповідно, на
кількість голосів виборців. В свою чергу формування політичного іміджу
суб’єктів політики здійснюється сьогодні за допомогою цілого комплексу
політичних технологій, які реалізуються як системні інтелектуальні
комплекси, що базуються на маніпуляції свідомістю громадян. Разом із
тим, показовим є те, що вони пов’язані із специфікою тієї, або іншої
країни.
Перша складова такої специфіки пов’язана з обсягом повноважень того чи
іншого інституту, до якого балотуються кандидати.
Другою складовою є сама виборча система, яка створюється на відповідній
правовій базі, що визначає специфіку суб’єктного статусу учасників
виборчого процесу та особливості їх впливу на об’єкти виборчого процесу,
представлені широким загалом виборців.
Третя складова специфіки залежить від існуючих культурно-національних
традицій, ментальності, рівня соціальної свідомості суспільства,
суттєвих переваг населення, які воно надає тим чи іншим політичним
пріоритетам. Залежно від цього політичні суб’єкти обирають форми впливу
на електорат та визначають інструменти й техніку доведення до виборців
своїх програмних завдань і гарантують їм вирішення відповідних проблем.
У цьому контексті визначається зміст комунікативного впливу та
обираються способи передачі інформації від претендентів на виборні
посади до виборців.
Мова. За оцінками експертів, мова накладає обмеження на використання тих
або інших універсальних слоганів і реалізацію ідей, але разом з тим може
давати додаткові можливості. Наприклад, Україна, Модавія, Таджикістан —
двомовні країни. Тому рекламну кампанію в них не варто будувати тільки
на одній мові. При перекладі рекламної продукції виникають різного роду
проблеми — погане звучання, неприємні асоціації і тому подібне. Так, на
президентських виборах в Молдові консультанти кандидата Петра
Лучинського запропонували слоган, що звучав на молдавській мові дуже
просто і красиво «Пентру Петру» (у перекладі на українську — «За
Петра»). Для росіян це не звучало так красиво, і тому ставка робилася на
асоціації з Петром Першим, на чому спеціально був зроблений акцент в
ході кампанії.
Крім того, самі політики в таких країнах вважають за краще
використовувати ту або іншу мову залежно від переваг аудиторії. Так,
Леонід Кучма під час виборчої кампанії в регіонах Східної України
говорив російською мовою, а на Заході країни — українською мовою.
Виборче законодавство. Існує багато прикладів того, як законодавчі норми
впливають на появу і використання технологій.
Так в Україні на виборах до Верховної Ради процентний бар’єр для партій
складає 3 %. У Росії поріг проходження в Думу збільшений до 7 %. Тому в
Україні інвесторам вигідно вкладати кошти в нові політичні партії, тоді
як в Росії ризик подібних вкладень набагато більший.
Цікавим є приклад США, де кожен громадянин має право голосу, але для
того, щоб мати право проголосувати, він повинен прийти заздалегідь (за
чотири місяці) і зареєструватися як виборець тієї або іншої партії. Якщо
він не зареєстрований, то він не зможе проголосувати. Це істотно обмежує
можливості для підкупу виборців.
Національні особливості й національний характер. За оцінками експертів,
велике значення має те, чи є країна (регіон) мононаціональною або
багатонаціональною. Мають значення расові переваги і традиції.
Наприклад, в США афроамериканець ніколи не обирався президентом.
У країнах Балтії національний характер виявляється в таких
характеристиках, як спокій, врівноваженість, повільність, «холодний»,
специфічний гумор.
Жителів Росії «гріє» велике імперське минуле, але у значної частини
українських виборців слова про дружбу народів, фрази «народи-брати»
іноді викликають відчуття нетактовності і імперської експансії з боку
Росії. Вони сприймають такі думки не як вираз дружби народів, а як
прагнення нав’язати Україні волю з боку Росії. Будь-які натяки на утиск
національного суверенітету в Україні сприймаються дуже хворобливо.
Наприклад, ситуація з косою Тузла в 2003 р. для росіян залишилася
незначним епізодом, а в Україні сколихнула патріотичні настрої навіть у
проросійських виборців.
Культурні традиції і гендерні переваги. Наприклад, в США жінка ніколи не
ставала президентом. У ряді азіатських країн при декларованому
верховенстві чоловіків по факту, тіньовий вплив жінок дуже великий. Крім
того, часто приналежність до певного клану є більш значущою, ніж стать.
Цим пояснюється феномен жінок-лідерів в Азії. Декілька інша ситуація в
країнах Скандинавії і Балтії, де дуже швидко прижилися ідеали реального
рівноправ’я статей, і жінки в політиці — швидше правило, ніж виключення.
Більш того, є випадки і дискримінації, але навпаки — на користь жінок.
Іміджеві критерії вибору кандидата. Опитування в різних країнах
дозволяють виділити універсальні риси, за якими оцінюють політика, але
ступінь вираженості цих оцінок в різних регіонах сильно варіюється. До
них відносяться: чесність, доброта, освіта, професіоналізм, розум,
безкорисливість. Крім універсальних рис існують специфічні якості (так,
у Чехії в трійку найважливіших якостей входить сексуальність).
Наприклад, в Україні й Росії на першому місці стоїть чесність і
порядність, на другому — турбота про людей, на третьому — принциповість.
У Казахстані також понад усе цінується чесність, але потім йде доброта,
а на третьому — розум. Багатство для кандидата швидше плюс, ніж мінус.
gd |
Абсолютно різне відношення електорату різних країн до здоров’я
кандидата. Якщо на Заході для політиків характерне підкреслення хорошої
фізичної форми, то в Росії не так. Наприклад, в ході декількох
регіональних виборів був виявлений цікавий феномен — обнародування
опонентами фактів поганого стану здоров’я кандидата вело до зростання
його рейтингу (з одного боку, він ставав жертвою опонентів, з іншої —
значить, працює багато, жертвує собою заради людей). Слід вважати, що
факт отруєння В.Ющенка в період проведення президентської кампанії 2004
року в Україні також підвищив його рейтинг, як «жертви опонентів».
Цікавий варіант мотивації був висловлений пенсіонерами в одній з
фокус-групп: «Він хворий, як і ми, значить, грошей на ліки дасть». Проте
характерне для кандидатів в США підкреслення своїх достоїнств в Росії й
Україні сприймається як нескромність.
Міфологія. Досить часто використовується у передвиборчій боротьбі
політичних партій та особистостей. Формуються відповідні образи героїв,
антигероев, референтних осіб, використовується фольклор. Наприклад, в
Україні консультанти робили спробу переформатування іміджу Юлії
Тимошенко під образ войовничої княгині Ольги. Але Ю. Тимошенко
відмовилася від цієї ідеї, оскільки «їй він здався неорганічним».
В.Ющенка на виборах 2004 року співвідносили з «мессією». На позачергових
парламентських виборах в Україні в 2007 р. на відміну від Партії
регіонів, що зверталася до раціональної мотивації виборців, БЮТ зробив
ставку на ірраціональні основи агітації громадян України, використовуючи
пророцтва Ванги та Нострадамуса.
Особливості сприйняття. Технологічні особливості можуть виявлятися при
сприйнятті певних кольорів кампанії, де крім загальнолюдських
особливостей (червоний колір сприймається як агресивний) можуть бути і
свої нюанси, пов’язані з традиціями або асоціаціями. Фірмовий колір
(поєднання кольорів) — є своєрідною характеристикою політика або ж
політичної партії, блоку, руху. При його виборі необхідно керуватися
особливостями колірного сприйняття. Колір є могутнім засобом
ідентифікації і тому може використовуватися як істотний компонент як в
побудові логотипу, так і в створенні системи фірмового або
корпоративного стилю.
Наприклад, на виборах в Колумбії консультанти використовували семіотику
кольору і простору таким чином: плакат, на ньому обличчя кандидата,
направлене в один бік на тлі блакитного неба і позаду нього зроблено
затемнення з хмаринками, що означає, що було все погано, а зараз все
буде безхмарно і добре. Це було направлено на те, щоб виборець зрозумів,
що повинні, нарешті, наступити якісь зміни. Експерти відзначають
особливості країн в тому, яка система є домінантною в отриманні
інформації (аудіальна, візуальна).
Географічні і кліматичні умови. країни (регіону) істотно впливають на
технології проведення виборчих кампаній. Так, у Грузії багато що в
господарстві пов’язане з виноградними сезонами, і проведення
передвиборної кампанії в сезон збору урожаю прирікає вибори на мізерну
явку, оскільки в цей час виборці-винарі безперервно товчуть виноград.
Слід зважувати при застосуванні політичних технологій і на специфіку
сільського й міського населення. В Україні коло проблем сільських
мешканців в основному визначалося проблемою побудови шляхів, роботи
водогонів, радіо-телефонізацію, необхідністю побудови лікарень. На
розв’язанні цих проблем, власне, в 2004 році був зосереджений
технологічний проект В. Януковича — «Нова взаємодія», який представляв
собою своєрідну форму соціальної угоди між ним і населенням України, яка
мала бути реалізованою за умов обрання його президентом України.
Регіональний аспект застосування політичних технологій, особливо при
формуванні й реалізації іміджу політичного лідера. Так, В. Полторак у
книзі «Політичний маркетинг» на основі досліджень Центру «СОЦІОПОЛІС»,
виділяє в Україні три основні політичні субкультури — західну,
українську та російську. Кожна політична субкультура включає в себе і те
загальне, що характеризує домінуючу в суспільстві політичну культуру, і
те специфічне, що відрізняє дану субкультуру.
Так, Західна Україна має певну аграрну спрямованість і тяжіє до
цінностей та традицій країн Західної Європи, східна і південна Україна
(російська субкультура) розвивалися під впливом російських традицій і
центральна (українська) частина характеризується найбільшою
урбанізованістю. Враховуючи цю обставину, на наш погляд, потрібно
розраховувати наслідки використання іміджу лідера, більш характерні для
тієї чи іншої субкультури. Імідж В.Януковича краще сприймається на сході
України (російська субкультура), Н.Вітренко – на півдні, Ю.Тимошенко — у
центральній частині країни (українська), В.Ющенка – на заході (західна
субкультура), що підтверджують президентські та парламентські вибори
2004-2006 рр., де у розподілах голосів спостерігалося стале
співвідношення: чим західніше реґіон, тим більше виборців голосувало за
В.Ющенка і тим менше — за В. Януковича, і навпаки.
Таким чином, у загальному вигляді розуміння специфіки формування
політичного іміджу зводиться до сукупності ряду чинників, які заважають,
або сприяють застосуванню універсальних технологій, служать основою для
створення нових універсальних комбінацій прийомів або для появи
специфічних.
Література:
Универсальные избирательные технологии и страновая специфика: опыт
российских политических консультантов.— М.: МИПЭ,2004.—80 с.
Лісничий В.В., Грищенко В.О. та ін. Сучасний виборчий РR: Навч.
посібник.— Севєродонецьк: Видавничий дім «ЕВРИКА», 2001.— 480 с.
Корнієнко В.О. Політичні технології у політичній практиці // Прикладна
політологія: навч. посіб. /За ред.. В.П. Горбатенка.— К.:ВЦ «Академія»,
2008.— С. 170-180.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
