UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПарадокси толерантністі (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2121
Скачало313
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Парадокси толерантністі

 

Толерантність доцільно розглядати як різновид взаємодії та

взаємовідносин між різними сторонами - індивідами, соціальними групами,

державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і

терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях» [1].

Вважається, що поява терміна «толерантність» у політичній теорії та

практиці характерна перш за все, для сучасності. Адже, переживши за

минуле століття, дві світові війни, незлічену кількість громадянських

воєн, геноцид та безліч конфліктів, люди усвідомили те, наскільки

важливо жити у світі мирному і віддавати перевагу встановленню дружніх

та доброзичливих відносин.

 

Щоправда, політика деяких держав ставить під сумнів бажання багатьох

народів. У своєму прагненні до «істеричного панування світом» нехтуються

основні права і свободи громадян (і не завжди своєї країни).

 

Російські вчені пропонують вважати толерантністю визнання легітимності

законних, а також таких інтересів, які не суперечать моралі інтересів

іншого і відкритість по відношенню до його досвіду, готовність до

діалогу й до розширення власного досвіду в даному випадку [2].

 

Мир, заснований на принципах толерантності це:

 

атрибут високоморального життя людства;

 

доброта, гуманність, повага до іншої людини, іншої країни, до іншої

культури, це живий і щирий інтерес до іншого (людини, країни,

цивілізації);

 

розширення власних інтелектуальних та моральних горизонтів, вихід за

межі індивідуального і колективного егоїзму та нарцисизму;

 

накопичення та інтеграція всього найкращого із багатовікового досвіду

людських інтерсуб'єктивних та інтернаціональних відносин;

 

взаємна повага та інтерес однієї цивілізації до іншої, а не «зіткнення

цивілізацій» (термін С. Хантінгтона);

 

стан, коли кожна цивілізація «дивиться» як в дзеркало в іншу

цивілізацію, щоб краще роздивитися і зрозуміти саму себе, щоб збагатити

себе знанням іншого, контактами з іншими, щоб бачити в іншій цивілізації

не небезпеку, а нову можливість розширення співробітництва, взаємного

розвитку, оскільки цивілізації не альтернативні, а скоріше,

взаємодоповнювані [3].

 

Толерантне мислення вважають найбільш відповідним сучасному етапу

світової цивілізації, а тому культуру толерантності треба плекати і

виховувати, долаючи традиції вікової інтолерантності, традиційного

протиставлення «ми» (тобто, хороші) - «вони» (тобто, погані).

 

Таке протиставлення, знайоме багатьом з нас, ще з радянських часів, коли

«ми» - це сумлінні члени партії, а «вони» - противники, або ж «вороги

народу». До речі, цей нав'язаний стереотип, певною мірою, пояснює

своєрідну маргіналізацію суспільством проблеми толерантності. Коли

більшість запитує себе: «а чому я повинен когось любити чи поважати?».

Тому-то культура толерантності і повинна саме виховуватися, щоб, певною

мірою, позбутися категоричності отого «повинен». Ніхто, зрештою, не

повинен і нікому не винен, але чому б ні?

 

d

 

?????????O?чних оцінок, бажанні відгородитися від оцінок взагалі,

пасивної згоди з усім чи соціальної пасивності.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ