UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ - початку ХХI ст. (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1632
Скачало207
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Еволюція зовнішньої політики Росії в період Балканської кризи кінця ХХ -

початку ХХI ст.

 

Балканська криза стала наслідком гострих економічних, політичних і

національних протиріч. Невирішеність етнорелігійних та

етнотериторіальних питань, неспроможність досягнення компромісу з питань

державного статусу призвели до розпаду СФРЮ та до спроб військового

вирішення цього комплексу проблем. Міжетнічні зіткнення на Балканах

співпали з закінченням холодної війни і перегрупуванням сил в Європі. В

балканській кризі взяли участь багато держав і міжнародних організацій,

а наслідки її зачіпили всю систему міжнародних відносин.

 

Позиція Росії щодо югославських подій  зазнала суттєвих змін, в

залежності  від коливань її зовнішньої та внутрішньої політики в цілому.

Розпад югославської федерації почався ще за часів існування СРСР.

Радянське керівництво на чолі з президентом М.С.Горбачовим дотримувалося

чіткої позиції щодо Югославії: вона має залишитися  єдиною за будь-яких

обставин. Керівництво СРСР висловлювало свою незгоду навіть з

конфедеративною перебудовою СФРЮ. В липні 1991 р. М.С.Горбачов через

свого спецпосланця Ю.Квіцинського висловив прем'єр-міністру СФРЮ

А.Марковичу головні постулати позиції СРСР щодо Югославії: вона входить

до сфери безпосередніх інтересів СРСР, і будь-які спроби міжнародного

втручання в її внутрішні справи зустрінуть з його боку рішучій опір,

навіть на рівні Ради Безпеки ООН [3, 449].

 

Позиція країн Європи та США щодо Югославії формувалась з   врахуванням

інтересів СРСР. Первісна реакція США на спроби відокремлення Словенії та

Хорватії від югославської федерації в 1991 р.  була негативною.

Державний секретар США Д.Бейкер відверто заявив, що США та їх

європейські союзники не визнають відокремлення Словенії і Хорватії від

СФРЮ. Європейські держави і США погоджувалися з необхідністю дотримання

Гельсінських домовленостей щодо територіальної цілісності держав.

 

Стрімка дезінтеграція та розпад СРСР наприкінці 1991 р. докорінно

змінили ситуацію. В першій період свого існування як самостійного

суб'єкта міжнародних відносин Росія прагнула вести зовнішньополітичну

лінію, кардинально відмінну від лінії СРСР. Президент Б.Єльцин і міністр

закордонних справ А.Козирєв об'єктивно зайняли в югославській кризі

індиферентну  позицію. Така політика була обумовлена і внутрішніми

причинами.  Економічні реформи, розпочаті в 1992 році, супроводжувалися

падінням виробництва і деградацією збройних сил, і це  не дозволяло

Росії приділити належну увагу міжнародним подіям навіть в зоні її

традиційного впливу.

 

В своїх відносинах з Європою і США в цей період Москва керувалася

переважно прагматичними мотивами. Від Заходу залежало чи відбудеться

міжнародно-політичне визнання Росії як суверенної держави, чи успадкує

вона статус члена Ради Безпеки ООН і власність колишнього СРСР за

кордоном. Відверто прозахідна позиція Росії дозволяла закріпити основні

позиції суттєво слабкішої, ніж СРСР, Росії в пострадянській системі

міжнародних відносин.

 

Незважаючи на те, що західні держави в балканському конфлікті 

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ