Реферат на тему:
Встановлення юридичної відповідальності за діяльність фіктивного
підприємництва
В умовах розвитку ринкової економіки забезпечення належної охорони
фiнансової системи держави вiд злочинних посягань набуває особливої
актуальностi. Учасниками таких посягань стають суб’єкти господарювання,
які приховують прибутки вiд оподаткування з використанням фiктивних
пiдприємницьких структур. Дiяльнiсть таких структур заподiює державi
значних збиткiв у формi вiдтоку коштiв iз офiцiйного обороту в тіньовий
та за кордон. Труднощі з виявлення правопорушень, учинених суб’єктами
фінансового права з використанням фіктивного підприємства пов’язані з
певними чинниками про які буде йти мова у цій статті.
Одним із факторів, який впливає на ефективність діяльності
правоохоронних та контролюючих органів, спрямованої на виявлення
правопорушень є відсутність нормативного визначення поняття „фіктивне
підприємство” та різне тлумачення цього поняття в науковій літературі. У
нормативно – правових актах, зокрема в підпункті „д” п. 18.1.2 і
підпункті 18.2.1 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань
платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від
21.12.2000 р., це поняття вживається коли йдеться про безнадійний борг
як податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до
закону. Але таке тлумачення не можна вважати визначенням, оскільки воно
базується на бланкетній нормі. Цю проблему певним чином вирішила ст. 205
Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р., якою передбачено
кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво. Відповідно до
змісту цієї статті сутністю фіктивного підприємництва є створення або
придбання суб’єктів підприємницької діяльності з метою прикриття
незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є
заборона.
Науковці висловлюють своє розуміння змісту фіктивного підприємництва як
кримінально-правової категорії [1; 2]. О. Дудоров розкриває поняття
фіктивності, під якою розуміють відсутність у осіб, які стоять за
створенням або придбанням підприємства, справжніх намірів здійснювати
діяльність, зафіксовану в установчих документах [3].
Суттєвою ознакою є також і неможливість установити місцезнаходження
посадових осіб підприємства.
Т. Матвеєва до ознак фіктивності відносить укриття податків легальними
фірмами [4]. В. Лисенко деталізує останню ознаку, зазначаючи, що про
„фіктивність” підприємства можуть свідчити: ненадання до податкових
органів відомостей про зупинення діяльності та відсутність об’єктів
оподаткування; недоплата податків; співвідношення грошового обігу
підприємства з розмірами сплачених податків. Про наявність ознак
фіктивності підприємства можуть свідчити також значні суми грошових
коштів на його рахунку безпосередньо після реєстрації підприємства.
В окремих випадках реєструється відразу декілька фіктивних підприємств з
офісами, розташованими по всій території країни. Реальну господарську
діяльність вони не здійснюють. У деклараціях, що подаються кожним таким
підприємством, показується від’ємне значення податкового зобов’язання в
помірних розмірах. Швидше за все, його досягають за рахунок перевищення
первинних витрат (закупівель) над продажем. Після цього підприємства
зникають [5; 102].
’
”
”
o
инником, що значно ускладнює діяльність контролюючих та правоохоронних
органів з виявлення правопорушень, що аналізуються, є велика кількість
суб’єктів, які беруть участь у скоєнні протиправних діянь із
використанням фіктивних підприємств.
На жаль, часто до таких протиправних діянь мають причетність працівники
як контролюючих, так і правоохоронних органів та інших структур.
Фіктивне підприємництво має місце як на державних підприємствах, так і
на підприємствах інших форм власності, причому у різних сферах зокрема в
промисловості, будівництві, сільському господарстві, освіті, соціальному
забезпеченні.
Таким чином, серед проблем встановлення юридичної відповідальності
суб’єктів фінансового права за правопорушення з використанням фіктивного
підприємництва слід виділити такі:
• відсутність нормативного визначення поняття „фіктивного
підприємництва”, а також форм його прояву, різні підходи до тлумачення
цього поняття в науковій літературі;
• причетність до протиправних діянь працівників як контролюючих, так і
правоохоронних органів та інших державних структур;
• участь банківських працівників у створенні фіктивних фірм, які вони
використовують для конвертації грошових коштів та ухилення від сплати
податків шляхом відкриття рахунків таким фірмам.
Для поліпшення ефективності діяльності правоохоронних та контролюючнх
органів з виявлення правопорушень, учинених суб’єктами фінансового права
з використанням фіктивного підприємництва, та встановлення юриднчної
відповідальності, на нашу думку, необхідно:
• нормативно визначити поняття «фіктивне підприємництво» та «фіктивна
фipма»;
• надати правоохоронним та контролюючим органам права щодо здiйснення
контролю над державною реєстрацiєю суб’єктiв пiдприємництва, зокрема
щодо перевipки достовiрностi наданої iнформацii;
• передбачити у Кодексi Украiни про адмiнicтративнi правопорушення та
Кримінального Кодексу України норми про адмiнicтративну i кримiнальну
вiдповiдальнiсть за подання для державної peєстpaції документiв, що
мiстять недостовiрнi данi, а також про притягнення за протиправнi дiяння
до юридичної вiдповiдальностi осiб, якi здiйснили державну реєстрацiю з
порушенням законодавства;
• створити єдинi автоматизованi бази даних суб’єктiв пiдприємництва,
фiктивних фiрм та загублених паспортiв, якi були б доступнi для
правоохоронних, контролюючих opгaнiв та суб’єктiв пiдприємництва.
Лище за умови тісної взаємодiї правоохоронних i контролюючих opгaнів
можлива однозначна квалiфiкацiя виявлених правопорушень, оцiнка зiбраних
матеріалів i як результат – ефективна боротьба з правопорушеннями,
вчиненими суб’єктами фiнансового права з використанням фiктивного
пiдприємництва.
Лiтература:
Андрушко А. Фiктивне пiдприємництво: проблеми квалiфiкацii та
вдосконалення законодавства // Предпринимательство, хозяйство и право.
1998. – № 11. – С. 31-32.
Білецький В. Фiктивне підприємництво i економiчна злочиннiсть // Право
України, – 1997. № 5. – С. 34-37.
3.Дудров О.О., Мельник М. І., Xaвронюк М. І. Злочини у сфері
підприємництва. – К, 2001. С.232-251.
Матвеева Т. Вдогонку за лидером // Компаньон. – 2000. – № 39. – С. 27.
Податок на додану вартість, та прогнозування його надходжень до бюджету
/ М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко. Т. І. Єфименко та ін – К., 2004.
344 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
