Реферат на тему:
Проблеми правового регулювання діяльності ТНК
На рубежі XX – XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК) приділяється
багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій
економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так
і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних
процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового
господарства, їх вплив поширюються і на політичну сферу, що дозволяє
розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.
Зроблена велика робота щодо дослідження визначення ТНК, проте проблема
самої дефініції залишається, вона пов’язана з тим, що насамперед
необхідно розділити поняття “багатонаціональна” і “транснаціональна”
корпорація.
ТНК можна визначити як інститут або організацію, що здійснює виробництво
або послуги, не менше, ніж у шести країнах, у яких не менше 25%
іноземних працівників і не менше 25 % капіталовкладень за кордоном.
Діяльність даного підприємства-інституту, його управління й інтереси
обумовлені не внутрішніми, а зовнішніми чинниками, причому потреби
місцевого розвитку, як правило, або ігноруються, або мало приймаються до
уваги, і сама діяльність пов’язана насамперед із глобальною
капіталістичною економікою.
Відмітною рисою ТНК є космополітизм їхніх інтересів, глобальність
операцій, що відбиває специфіку міжнародних монополій. Незалежно від
того, у якій країні була спочатку заснована корпорація, вона розглядає
весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності і проникає у всі
кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технології, людей, ідей,
капіталів тощо.
В юридичній науці діяльність транснаціональних корпорацій як суб’єкта
міжнародного приватного права є слабо вивченою. Найбільший внесок до
розробки даної теми внесли М.М. Богуславський, Л.А. Лунц, А.А. Міронов,
Б.М. Ашавський, Н. Валько, Б.І. Осьмінін, Л.А. Лялікова та інші. Основна
увага в роботах цих авторів була приділена дослідженню правового статусу
транснаціональної корпорації в рамках міжнародного приватного права. Був
визначений приватноправовий характер відносин за участю
транснаціональних корпорацій, а також виявлена основна суперечність між
їх економічним змістом і правовою формою. Найбільш освітленими є поняття
юридичної особи і його правова характеристика. Ці питання були
розроблені в роботах наступних учених: С.Н. Братусь, А.В. Венедіктов,
А.А. Пушкін, Д.М. Генкин та інші. Питанням інвестиційної діяльності
присвячені роботи Н.Г. Дороніной, Г.М. Коваленко, А.Г. Богатирьова, П.І.
Толмачеві.
В роботах зарубіжних вчених розглядається визначення ТНК як суб’єкта в
приватноправових відносин, а також досліджуються проблеми правового
регулювання їх діяльності в зарубіжних країнах.
У міжнародній практиці розроблені нормативно-правові документи, які
використовуються для регулювання діяльності ТНК. Щодо регіонального
рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня
1976р. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні
підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні
принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не
мають імперативного обов’язкового характеру. Їх виконання є добровільною
справою.
До системи керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного
права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики
цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною
перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також
обов’язкове невтручання у внутрішні справи.[2]
Діяльність ТНК – явище багатопланове і, отже, існує декілька точок зору
на можливості її правового регулювання. Одна з основних проблем полягає
в тому, що відносини за участю ТНК є об’єктом правового регулювання
декількох держав, кожного в своїй частині. Розповсюдження дії правових
норм однієї держави на територію інших можливо тільки з відома останніх,
що знаходить своє віддзеркалення в численних міжнародних угодах і
конвенціях. Не дивлячись на економічну єдність, склад ТНК
характеризується незалежністю юридичних осіб, що входять до неї які, до
того ж, можуть мати різну державну приналежність. Визначення правового
статусу ТНК є необхідною умовою для створення системи правового
регулювання їх.
Bo
gdjUT
Слід визнати перевагу загальновизнаних публічно-правових норм в
регулюванні діяльності ТНК перед нормами національного законодавства. На
сучасному етапі взаємодії між державами неможливо встановлення такої
системи норм, оскільки від держав вимагається певного обмеження свого
суверенітету і уніфікації величезного обсягу норм. Це вимагає тривалої
роботи. Економічне значення ТНК у світовій економіці і в економіці
окремих держав не дозволяє чекати, поки держави розроблять і погодять
єдині норми, тому в рамках національних правових систем деяких держав
вже формуються нові інститути, регулюючи такі відносини.[1]
ТНК є відносно новими і маловивченими суб’єктами для української
правової науки. Досвід зарубіжних країн в регулюванні таких відносин
дозволяє прояснити сутність ТНК; а також створити систему ефективного
правового регулювання їх діяльності. Розвиток високих технологій,
зайнятість населення, трансфертні ціни, заниження прибутку є тільки
частиною проблем, що виникають у зв’язку з діяльністю ТНК.
Сучасне українське законодавство не може відповідати існуючим
вимогам для діяльності ТНК. Не розроблено поняття «Транснаціональної
корпорації», а реєстраційний принцип створення фінансово – промислових
груп не може бути використаний для регулювання діяльності ТНК.
Важливим кроком для вирішення даних питань є розвиток правової співпраці
на міжрегіональному рівні – створення єдиних принципів правового
регулювання діяльності ТНК, а також єдиної інформаційної системи про їх
діяльність, дочірніх і залежних осіб.
Створення нового правового інституту, регулюючого відношення за участю
ТНК слід розглядати як частину української інвестиційної політики. Як і
будь-яке інше явище, ТНК вимагають багатопланового дослідження;
економічного, правового, соціального і інших. Ці суб’єкти роблять
неоднозначний вплив на національну економіку розвинених країн. ТНК
представляють значну конкуренцію для місцевих компаній, тому відсутність
захисних економічних бар’єрів може привести до повної залежності
національної економіки від іноземців, що є загрозою економічної безпеки
держави. В той же час, вони є основним джерелом розробки і сучасних
технологій, і обмеження їх доступу в національну економіку приводить до
технологічного застою. Для України історично характерний високий ступінь
державного втручання в економічні відносини, тому досвід країн
південно-східної Азії представляє для дослідників особливий інтерес.
Створення промислово-інвестиційної політики, що відображає державні
пріоритети в регулюванні діяльності вітчизняних і іноземних корпорацій,
дозволило країнам південно-східної Азії зайняти своє місце в
міжнародному розподілі праці.[3]
Отже, хоча саме поняття ТНК порівняно молоде (масове поширення цієї
форми міжнародної монополії почалося лише з кінця 50-х років XX
століття), наслідки їхньої діяльності не дозволяють обходити цю тему.
Незважаючи на визначні досягнення, ріст ТНК практично не сповільнюється.
Вони проникають у всі галузі економіки.
ТНК відображають такий стан світової економіки, у якому рух капіталу і
технологій набули високої мобільності, саме діяльність ТНК сприяє
перетворенню світу в єдине ціле, де його окремі частини стають
функціонально взаємозалежними, і, де виникають нові тенденції і закони
розвитку.
ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, а на новому
етапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК
принципово змінює картину світу, і тому без урахування цього ми не
можемо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних
відносинах.[4]
Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки діяльності цих
гігантських економічних корпорацій, що не приймають до уваги національні
кордони. Не можна оцінювати ТНК тільки негативно або позитивно. В
кожному окремому випадку є свої переваги і недоліки.
Література:
Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Т.2. Особенная
часть: Учебник. М.: Издательство БЕК, 2000.
Драчева Е.Л., Либман А.М. Проблемы глобализации и интеграции
международного бизнеса.//Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – №
4.
Королев Александр Евгеньевич. Транснациональные корпорации как субъекты
международного частного права. Саратов, 2001.
Магнус У., Винклер Ф.М.П. Международное частное право и сравнительное
правоведение. М: Международные отношения, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
