Реферат на тему:
Правове становище арбітражного керуючого
Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс
процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника
банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів,
припинення справи про банкрутство тощо[3].
Відповідно до ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон)
арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор)
— фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством
порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.
Мета дослідження полягає у аналізі правового статусу арбітражного
керуючого як суб’єкта не тільки цивільно-правових,
господарсько-правових, а й трудових правовідносин. Вона має як
теоретичну, так і практичну спрямованість, оскільки містить пропозиції з
удосконалення законодавства з урахуванням вітчизняної практики і
законодавства інших країн. Детальне вивчення правового становища
арбітражного керуючого викликане складністю правовідносин, суб’єктом
яких він є, та прагненням вдосконалити механізм регулювання діяльності
останнього.
Дослідження даної проблеми спирається на наукові напрацювання
М.Александрова, Л.Гінцбурга, Р.Лівшиця, О.Процевського, О.Зайкіна,
присвячені загальній характеристиці суб’єктів трудового права і трудових
правовідносин. Серед науковців не має єдиної думки щодо природи
процедури призначення арбітражного керуючого. Одні вчені зазначають, що
порядок його призначення судом — це відносини влади та підпорядкування,
більш характерні для адміністративного. У визначенні правового статусу
арбітражного керуючого слід виходити з того, що він — суб’єкт
різноманітних відносин, які мають різну галузеву належність. Звичайно,
основними групами серед вказаних відносин є цивільно-правові та
трудово-правові.
У процедурі банкрутства наявне поступове розширення прав і обов’язків
арбітражного керуючого від стадії розпорядження майном до ліквідації
боржника. У юридичній літературі висловлювалися різні позиції щодо того,
чи стає арбітражний керуючий органом організації, якою він управляє. На
думку деяких цивілістів, якщо таким органом стає приватний підприємець,
юридична особа втрачає свою сутність[3]. З цим слід погодитись, але
враховуючи, що статус керуючого при здійсненні процедур санації та
ліквідації боржника багато в чому збігається зі статусом керівника
організації. Даний висновок базується на аналізі ч. 4 ст. 17 та ч. 1 ст.
25 Закону, згідно з яким на арбітражного керуючого покладаються
обов’язки керівника боржника.
?тво» звернув увагу на відповідний порядок погодження кандидатур
керуючих із заступником Міністра економіки України або за його
дорученням — керівником структурної політики чи начальником управління з
питань власності та банкрутства для боржників, у статутному фонді яких
частка державної власності перевищує 25 відсотків, та у інших випадках,
передбачених законодавством.
На стадіях санації та при проведенні процедури ліквідації арбітражний
керуючий отримує в певному обсязі правосуб’єктність роботодавця як
керівник підприємства-боржника. Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 17
Закону, з дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження
керівника боржника, а управління останнім переходить до керуючого
санацією. Крім того, припиняються повноваження органів управління
боржника — юридичної особи, і вони зобов’язані забезпечити передачу
керуючому санацією документації, матеріальних та інших цінностей
боржника (п. 2 згаданої вище статті). А згідно з п. 11 ч. 2 ст. 18
Закону заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять
план санації, може бути звільнення працівників боржника, котрі не можуть
бути задіяні у процесі реалізації даного плану і звільнення здійснює
керуючий.
Планові перевірки дотримання умов ліцензії арбітражними керуючими
здійснюється на основі постанов Кабінету Міністрів України „Про перелік
органів ліцензування”, „Про затвердження переліку документів, які
додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської
діяльності”, проводяться не частіше одного разу на рік згідно з річним
планом перевірок, який затверджується наказом органу контролю [2].
На даний час розглядається можливість введення ліцензування
господарської діяльності арбітражних керуючих із сфери дії Закону
України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Пропонується, щоб ліцензування цієї діяльності регулювалось Законом „Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і
саме в ньому визначались особливості ліцензування діяльності арбітражних
керуючих, а Закон України „Про ліцензування певних видів господарської
діяльності” застосовувався в частині, що не врегульована Законом України
„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом”.
Література:
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
цого банкрутом».
Арбитражное управление. Теория и практика наблюдения / Под. ред.
В.В.Голубева. — М., 2000. – С. 41-46.
Арбитражное управление предприятием / Под ред. Г.К.Таля, Г.Б.Юна. — М.,
2000. — С. 14.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
