Реферат на тему:
Дослідження порядку набуття громадянства в Україні
Проблема отримання громадянства винятково важлива як для науки
конституційного права України, так і для практичної державно-правової
діяльності. Громадянство є однією з істотних ознак державного
суверенітету, а в суверенітеті Української держави, у свою чергу,
міститься джерело існування й розвитку громадянства України.
Здійснюючи функцію регулювання суспільних відносин, держава визначає
зміст прав і свобод громадян, межі їх здійснення, встановлює заборони та
відповідальність за їх порушення, визначає порядок набуття та припинення
громадянства. Водночас громадянам надається можливість практично
скористатися всіма правами та свободами, що надані їм Конституцією і
законами України.
Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України
після проголошення незалежності нашої держави був Закон ”Про
правонаступництво України” від 12 вересня 1991р., у ст. 9 якого
закріплено, що ”всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення
незалежності України проживали на території України, є громадянами
України”, а також Закон України ”Про громадянство України” від 8 жовтня
1991р. Указом Президента України від 31 березня 1992р. було затверджене
”Положення про порядок розгляду питань, пов’язаних з громадянством
України”. Цими нормативними актами вперше було визначено поняття
громадянства України, коло осіб, які стали громадянами незалежної
Української держави, порядок набуття та припинення громадянства України.
У зв’язку з прийняттям Конституції України 28 червня І996р. виникла
необхідність приведення всіх нормативних актів у відповідність до
Конституції України. Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону
про громадянство України і цей Закон набув чинності 20 травня 1997р. (в
нової редакції від 18 січня 2001 року).
У першому розділі Конституції України зазначається, що „в Україні існує
єдине громадянство” (ст. 4). Також про громадянство йдеться у другому
розділі Конституції, який закріплює права, свободи та обов’язки людини й
громадянина. Підстави набуття і припинення громадянства України
визначаються Законом України “Про громадянство України”.
Основним і найбільш поширеним способом набуття громадянства є філіація
(filiation — фр. — зв’язок, наступництво, розвиток у формі наступництва,
повторення), тобто набуття громадянства за народженням.
Другим способом набуття громадянства є так зване укорінення, або набуття
громадянства в порядку натуралізації.
Згідно із загальноприйнятими принципами міжнародного права, кожна дитина
має право на громадянство. Це положення міститься у принципі 3
Декларації прав дитини 1959 р. і в п. З ст. 24 Міжнародного пакту про
громадянські та політичні права 1966 р. Отже, згідно з нормами
міжнародного права, дитина ні за яких умов не може бути особою без
громадянства.
Громадянство за народженням набувається, у свою чергу, на основі двох
принципів: „права крові”( дитина набуває громадянства батьків незалежно
від місця народження), або „права землі” (дитина стає громадянином тієї
держави, на території якої вона народилась; незалежно від громадянства
батьків). Нині законодавство України, як і більшості країн світу,
передбачає змішану систему, при якій переважне значення „права крові”
поєднується з „правом землі”.
oe
o
o
gddqTH
го чи іншого принципу обумовлено, головним чином, політикою держави в
демографічній галузі. І якщо держава зацікавлена у швидкому зростанні
свого населення, вона може використовувати ці два права повністю.
„Право крові” в чистому вигляді практично діє лише в скандинавських
державах, де „право землі” застосовується тільки до дітей, батьки яких
невідомі. “Право землі” переважає або має рівне значення з „правом
крові” здебільшого в країнах англо-американської системи права, а також
в деяких латиноамериканських країнах, таких, як Аргентина, Куба.
Російський Закон про громадянство передбачає п’ять категорій осіб, які
набувають громадянство Росії в порядку реєстрації.
Всі іноземці, не зважаючи на те, чи були вони громадянами Радянського
Союзу чи не були, чи є вони мешканцями країн СНД, мають рівні права й
обов`язки щодо отримання російського громадянства. Це схоже на
українські норми. Для того. щоб стати громадянином Російської Федерації,
треба постійно прожити на території Росії 5 років від моменту одержання
виду на проживання.
Щоб набути американського громадянства, емігранти повинні пройти процес,
відомий як натуралізація – прийняття у громадянство, адже емігрант, що
став громадянином, може займати усі державні посади, крім права бути
обраним президентом чи віце-президентом.
Головні передумови до оформлення є слідуючими: вік, що найменше, 18
років, неповнолітні отримують громадянство спільно з батьками, п’ять
років постійного перебування у США, присягнути на лояльність Сполученими
Штатами.
Щоб стати громадянином Чеської республіки, треба постійно жити в країні,
не виїжджаючи з неї 5 років, тобто треба мати статус громадянина з
постійним проживанням, а щоб його отримати, треба жити в країні 10
років. Значить разом 15 років безвиїзного проживання в країні. Друга
важлива умова – треба оголосити про позбавлення попереднього
громадянства, тобто спочатку стати громадянином Чеської Республіки,
потім набувати громадянство якоїсь іншої держави. Третя умова – не можна
увійти в конфлікт з поліцією, не можна бути ні під судом ні під
слідством протягом останніх 5 років від дати подачі цього документу. В
Чехії розповсюджується тенденція ускладнення процедури прийняття до
громадянства.
Вирішення питань у судовому порядку, які стосуються громадянства, можуть
виникнути у випадках придбання нерухомості, здійснення підприємницької
діяльності, з питань щодо правового статусу біженців, у випадках
усиновлення громадянина України іноземцем або навпаки, з питань
отримання спадщини, з питань одруження з іноземцем, та в інших випадках.
На основі проведенного аналізу вітчизняного законодавства та
законодавства зарубіжних країн стосовно громадянства можна зробити
висновок, що чинне законодавство Укрвїни відповідає європейським
стандартам, що в майбутньому може сприяти інтеграції України до
європейської спільноти.
Література:
Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р.- К. „ДОК-К” , 1996.- 40 стор.
2.Закон України „ Про громадянство України ” від 8 жовтня 1991 р.
3.Конституційне право України , за редакцією доктора юридичних наук,
професора В. Ф. Погорілка, К. 1999 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
