Реферат на тему:
О.С. Нілл та психоаналіз З.Фрейда
Особливий інтерес викликає педагогічна концепція відомого британського
педагога та психолога – Олександра Саттерленда Нілла (1883 – 1973),
прибічника вільного виховання та засновника школи Саммерхілл.
Після закінчення Единбургського університету зі ступенем магістра
мистецтв з англійської мови, О.С. Нілл почав серйозно вивчати
психологію, а особливо один з її напрямів – психоаналіз, який став
відправною точкою його роботи директором школи. Він писав про свою школу
Саммерхілл: „Фрейд показав, що несвідоме безкінечно більш важливе й
більш могутнє, ніж свідомість. Я сказав собі – у моїй школі не буде
цензури, покарань, моралізаторства, ми дозволимо дитині жити відповідно
до її глибинних імпульсів” [1, 118].
На момент створення своєї авторської школи О.С. Нілл був добре
підготовленим психоаналітиком. Британський педагог використовував
передові ідеї психології в галузі вивчення особистості для їх практичної
реалізації у вільному просторі своєї школи. Він хотів створити
навчальний заклад, який своєю терапевтичною атмосферою міг позитивно
впливати на дітей.
Величезний вплив на О.С. Нілла справили теоретичні погляди відомого
психолога – З. Фрейда. Однак О.С. Нілл не вважав себе послідовником
якогось психологічного вчення й використовував лише той фактичний
матеріал, який був йому необхідний у практичній діяльності його школи.
О.С. Нілл дотримувався моделі особистості за Фрейдом, яка включає в
себе: Воно (Ід), Я (Его) і Над-Я (Супер Его).
Спостерігаючи за дітьми в школі Саммерхілл, британський педагог часто у
своїх книгах наводить приклади, які ґрунтуються на прояві різних
комплексів – Едипа, кастрації, Електри та ін., які є найважливішими
концепціями фрейдівського психоаналізу. У теорії З. Фрейда Едипів
комплекс був відправною точкою для розуміння виникнення неврозів,
релігії, моральності й культури. Цей комплекс означає прояв дитиною
несвідомих потягів і супроводжується амбівалентним ставленням до своїх
батьків: хлопчик відчуває сексуальний потяг до матері й агресію до
батька, а дівчинка (комплекс Електри) виявляє ніжні почуття до батька й
хоче позбавитись матері, щоб зайняти її місце в стосунках з батьком [2,
231 – 232]. У випадку витіснення або фіксації Едипового комплексу в
несвідомому відбувається невротизація дитини. О.С. Нілл, так само, як і
З. Фрейд, вважав, що подолання цього комплексу веде до нормального шляху
розвитку індивіда.
О.С. Нілл вважав, що основною заслугою З. Фрейда було введення розуміння
несвідомого, що означає сукупність психічних утворень, функціонування
яких суб’єкт не усвідомлює. Фрейд намагався показати, що свідоме життя
індивіда є малою частиною всього ментального життя людини. На його
думку, процеси свідомості суворо визначені несвідомими чинниками. Саме в
несвідомому Фрейд і О.С. Нілл вбачали рушійну силу розвитку особистості,
у якому приховані інстинкти, потреби й психічна енергія, яка справляє
суттєвий вплив на поведінку індивіда.
О.С. Нілл погоджується з твердженням Фрейда, що забуті, придушені мотиви
й наміри лежать в основі всіх психічних процесів, що відбуваються в
людини. На думку британського педагога, головною метою психолога є:
виявлення причин фрустрації й невротичних станів, доведення цих мотивів
до свідомості дитини, а також психоаналітична діяльність, спрямована на
їх усунення. Саме з цією метою британський педагог організував у своїй
школі особисті психологічні уроки, головною метою яких було позбавлення
від різноманітних комплексів, створених авторитарним вихованням у сім’ї
й школі [3, 35 – 43]. На початку своєї педагогічної діяльності О.С. Нілл
багато часу присвячував психоаналітичному лікуванню дітей. Але з часом
він став приділяти менше уваги аналізу, оскільки багаторічні
спостереження переконали його в терапевтичному впливі вільної атмосфери
школи.
Z
О.С. Нілл цілком погоджувався із З. Фрейдом, що багато людей, а також
діти, які зазнають фрустрації, вираженої саном тривожності, психічним
напруженням, відчаєм. О.С. Нілл у своїх книгах наводив типові приклади
фруструючого впливу на дітей – покарання батьків у формі позбавлення
дитини чогось важливого й привабливого для неї, невдачі в налагодженні
спілкування в дитячому колективі й т. ін. Британський педагог вважав, що
часта або тривала фрустрація може негативно позначитись на характері
дитини й сприяти виникненню неврозів.
О.С. Нілл зазначав, що вихованці Саммерхілла, так само, як і діти із
загальноосвітніх шкіл, підлягають агресивності: „Надто висока
агресивність, яку ми бачимо в невільних дітях, є утрируваний протест
проти ненависті, спрямованої на них. У Саммерхіллі, де жодна дитина не
відчуває ненависті з боку дорослих, агресивність не є такою необхідною”
[3, 25].
З. Фрейд й О.С. Нілл приділяли особливу увагу захисним механізмам,
спрямованим на мінімізацію негативних переживань, витісненню,
раціоналізації, сублімації тощо.
Витіснення становить собою усунення із свідомості неприйнятних потягів і
переживань. Британський педагог, дотримуючись теорії Фрейда, виділяв два
основних види страху: реальний страх, який є цілком пояснюваним у
зв’язку з проявом зовнішньої небезпеки, як інстинкт збереження, і
невротичний страх, який проявляється в схильності до очікування нещастя
й виражений у різних фобіях: боязні тварин, вільного простору, закритих
приміщень і т. ін. О.С. Нілл писав з цього приводу: „Страх перед
павуком, мишею або примарою зовсім не є природним і здоровим. Це фобія,
а фобія – ірраціональна, перебільшена тривога з якогось приводу” [1,
57]. Головний засіб позбавлення від страхів О.С. Нілл убачав у вільному
вихованні дітей, а атмосфері якого немає покарань, докорів, почуття
провини й різноманітних комплексів.
О.С. Нілл часто у своїх книгах наводить приклади раціоналізації –
несвідомого прагнення до раціонального обґрунтування й пояснення
індивідом своїх вчинків, бажань і думок, які Его (Я) вважає особистісно
й соціально неприйнятними. Тим самим ця форма захисту забезпечує
маскування від свідомості мотивів поведінки, почуттів і бажань,
забезпечуючи стан внутрішнього спокою [4, 675].
Особливу увагу О.С. Нілл приділяв сублімації, яка проявляється в
перетворенні енергії сексуального потягу в соціально прийнятні форми
активності. Британський педагог вважав, що сублімація є єдиним
адекватним механізмом захисту, за допомогою якого відбувається
перенесення нереалізованої енергії в інші галузі – працю, творчість,
спортивні ігри, дружбу.
Таким чином, на формування педагогічної концепції О.С. Нілла суттєвий
вплив справили психологічні ідеї психоаналізу З. Фрейда. Британський
педагог розширив теорію психоаналізу, довівши, що за відсутності примусу
й цілеспрямованого формування характеру відпадає необхідність у
проведенні психоаналітичних уроків для прискорення процесу перевиховання
й адаптації до свободи. На практиці своєї школи О.С. Нілл доводив, що
діти позбуваються своїх комплексів завдяки умовам свободи, розуміння й
любові.
Література:
1. Neill A.S.. Summerhill. A radical approach to child rearing, 1960.
2. Большой психологический словарь /Сост. и общ. ред. Б.Г. Мещерякова,
В.П. Зинченко. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2004. – 672 с.
3. Нилл А. Саммерхилл: Воспитание свободой: Пер. с англ.. – М.:
Педагогика – Пресс, 2000. – 296с.
4. Большой психологический словарь /Сост. и общ. ред. Б.Г.Мещерякова,
В.П. Зинченко. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2004. – 672с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
