.

Емоційна стійкість як фактор соціально-психологічної адаптації у ранньому юнацькому віці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
248 2789
Скачать документ

Реферат на тему:

Емоційна стійкість як фактор соціально-психологічної адаптації у
ранньому юнацькому віці

Проблема психологічної адаптації як процесу індивідуального
саморозвитку людини виразно заявлена в психологічній літературі(К.А.
Абульханова-Славська,Б.Г.Ананьев, Л.І.Анциферова та інші.)

Аналіз літературних джерел показує,що найбільш широко висвітлені основні
емоційні властивості раннього юнацького віку. які мають різноманітні
форми прояву в порівнянні з іншими віковими групами. а саме: рівень
тривожності у всіх сферах спілкування,вища диференціація за силою
емоційної реакції. Більша екстравертованість, менша імпульсивність і
емоційна збудливість, більша емоційна стійкість порівняно з
підлітками,розвиток психічної саморегуляції(Л.І.Божович.,
М.Й.Боришевський, О.В. Запорожець). Проте,не виступають предметом
дослідження вплив емоційної стійкості на процеси соціально-психологічної
адаптації молоді.

Недостатність розробки проблеми формування емоційної стійкості у
ранньому юнацькому віці,важливість та актуальність проблеми зумовили
вибір нашої теми дослідження. Емоційна стійкість як фактор
соціально-психологічної адаптації в ранньому юнацькому віці.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що емоційна
стійкість є складною інтегративною властивістю особистості. що де
термінується низкою індивідуально-психологічних чинників. Оптимізація
емоційної стійкості у старшокласників сприяє ефективності адаптаційних
процесів.

Відповідно до припущення було поставлено такі завдання:вивчити рівень
розробки поняття емоційної стійкості в контексті проблеми
соціально-психологічної адаптації;з’ясувати особливості прояву емоційної
стійкості особистості в залежності від рівня адаптованості;визначити
індивідуально психологічні детермінанти емоційної стійкості.

Для діагностики рівня емоційної стійкості та чинників. що її
детермінують ми використовували методи спостереження,бесіди. а також
психодіагностичні методики:особистісний опитувальник Г. Айзенка в
адаптації А.Г. Шмельової,опитувальник Леонгарда-Смішека для діагностики
типу акцентуацій особистості,опитувальник для вимірювання властивостей
темпераменту В.М.Русалова, методику діагностики самооцінки психічних
станів Г.Айзенка. Для дослідження адаптації підлітків застосовувалася
методика діагностики соціально-психологічної адаптації
Роджерса-Даймонда, методика діагностики нервово-психічної стійкості
В.А.Бодрова”Прогноз”.

В результаті дослідження за методикою Роджерса-Даймонда ми виявили,що
неадаптованими в соціально-психологічному плані є 32% старшокласників.
Упевнено говорити про гарну соціально-психологічну адаптацію можна
тільки про 40% старшокласників.

Це свідчить про наявність великої кількості проблем адаптації у значної
кількості старшокласників.

Результати дослідження рівня ризику дезадаптації у старшокласників за
методикою В.О.Бодрова «Прогноз» дають нам змогу побачити,що у 32%
досліджуваних було виявлено високий рівень ризику дезадаптації. Це
свідчить про те,що у цих осіб несприятливий прогноз стійкості до стресу.

У 28% досліджуваних діагностовано середній рівень ризику дезадаптації.
Автор методики пов’язує характеристики цього рівня з показниками
тривожності. Вона, як відомо,може породжуватися або реальним
неблагополуччям школяра в найбільш значимих областях діяльності і
спілкування,або існує як би всупереч об’єктивно благополучному
положенню,будучи наслідком визначених особистісних конфліктів,емоційних
порушень і т. д.

Низький рівень ризику дезадаптації діагностовано у 40% досліджуваних.
Характеристиками цього рівня виступають мобілізація психічної
діяльності,підвищення активності соматичного функціонування і відчуття
загального підйому душевних і фізичних сил.

Аналізуючи дані,отримані за методикою «Прогноз» Бодрова,що спрямована на
визначення рівня нервово-психічної стійкості,слід зазначити,що 32%юнаків
мають характеристику нервово-психічної нестійкості(НПН) та вірогідність
розвитку й прояву особистісних порушень в поведінці і діяльності людини.
40%юнаків характеризується задовільною нервово-психічною стійкістю,що
вказує на оптимальний стан досліджуваних,спонукання до дії,досягнення
поставлених цілей та низький рівень ризику дезадаптації.

В результаті дослідження емоційної стійкості у старшокласників за
допомогою методики Г.Айзенка високий рівень емоційної стійкості було
діагностовано у 38% старшокласників. Вони відрізняються зрілістю,високою
адаптивністю,відсутністю помітного напруження.

Низький рівень емоційної стійкості діагностовано у 42% старшокласників.
Емоційна нестабільність цих досліджуваних характеризується неадекватно
сильними реакціями у відношенні до стимулів,що їх викликають. Виражений
нейротизм характеризується надмірною знервованістю,поганою
адаптацією,схильністю до швидкої зміни настрою.

?????????иків за методикою Г.Айзенка були встановлені відмінності за шкалою нейротизму. Аналізуючи дані,отримані за допомогою методики Русалова,в отриманих результатах групи емоційно стійких та групи емоційно не стійких було виявлено відмінності за шкалами предметної та соціальної ергічності, предметної та соціальної пластичності, соціального темпу,предметної та соціальної емоційності,що дає змогу припустити наявність темпераментальних властивостей в основі емоційної стійкості. В результаті дослідження акцентуацій характеру старшокласників за методикою Леонгарда-Шмішека в групі емоційно стійких виявлено ознаки акцентуацій за типом тривожний,педантичний, застріваючий, демонстративний,екзальтований. Тенденції до акцентуацій прослідковуються за типами гіпертимний та циклотимічний. Яскраво виражених акцентуацій в групі емоційно стійких не виявлено. Що стосується групи емоційно не стійких,то результати розподілились наступним чином: ознаки акцентуацій за емотивним, застріваючим та демонстративним типами; тенденції акцентуацій за гіпертимним, тривожним,циклотимічним та екзальтованим типами; Результати дослідження емоційних станів старшокласників за методикою Г.Айзенка дали змогу зробити наступні висновки. Як в групі емоційно стійких, так і в групі емоційно не стійких виявлено низький рівень тривожності,середній рівень фрустрації, агресивності та ригідності. Однак за цими шкалами між групами відмічено значні розбіжності. Успішність в навчальній діяльності досліджуваних групи емоційно стійких складає 9,1 бала. Особи з групи мають гірші показники в навчанні (7,4бала). Отже, емоційно стійкі старшокласники краще та ефективніше навчаються в порівнянні з емоційно нестійкими. Таким чином,емоційно стійкі старшокласники мають високий рівень соціально-психологічної адаптованості,задовільну нервово-психічну стійкість. Ознаки акцентуації особистості виявлено за тривожним, педантичним, застріваючим, демонстративним та екзальтованим типами. Тенденції до акцентуації відмічаються за гіпертимним та циклотимічним типами. Для них характерними є високий ступінь прояву соціальної ергічності та помірні прояви предметної ергічності. Старшокласники емоційно нестійкі мають низький рівень соціально-психологічної адаптованості, задовільну нервово-психічну стійкість,вірогідність зривів. Ознаки акцентуації особистості виявлено за емотивним, застріваючим та демонстративним типами; тенденції до акцентуацій спостерігаються за гіпертимним,тривожним, циклотимічним та екзальтованим типами. Характерним для досліджуваних даної групи є високий ступінь прояву соціальної емоційності,помірні прояви предметної та соціальної ергічності; середній рівень тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності. Успішність у навчальній діяльності середня. Висновки В результаті дослідження було виявлено ряд закономірностей: по-перше,чим вища соціально-психологічна адаптованість тим нижче нервово-психічна напруга; по-друге,чим вища соціально психологічна адаптованість тим вище емоційна стійкість і навпаки. Таким чином,та частина нашої гіпотези ,де успішність соціально психологічної адаптації пов’язується з рівнем емоційної стійкості знайшла своє експериментальне підтвердження. Під час дослідження також виявлено індивідуально-типологічні особливості осіб з високою та низькою емоційною стійкістю. Емоційно стійкі старшокласники мають середній рівень нервово-психічної напруги. Ознаки акцентуацій особистості виявлено за тривожним,педантичним, застріваючим,демонстративним та екзальтованим типами. Тенденції до акцентуації відмічаються за гіпертимним та циклотимічним типами. Виражених акцентуацій не спостерігається. Було також встановлено,що в групі емоційно стійких більшість досліджуваних виявили високі показники соціально-психологічної адаптованості. Старшокласники емоційно нестійкі мають значний рівень нервово-психічної напруги,вірогідність зривів. Ознаки акцентуації особистості виявлено за емотивним,застріваючим та демонстративним типами;тенденції до акцентуації спостерігаються за гіпертимним, тривожним,циклотимічним та екзальтованим типами. Отже в результаті узагальнення експериментальних даних було підтверджено,що рівень емоційної стійкості впливає на рівень адаптації молодших юнаків. Література: Абульханова-Славская К.А. Состояния психологической дезадаптацыи и их компенсация.-М.: Наука, 1976.-432с. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе//Вопр.психологии.-1996.-Т.17.,№4.-с.64-74. Борышевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников:Дис. в форме научного доклада.-К., 1992.-77с. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т.,Т.1. Психическое развитие ребенка.-М.: Педагогика,1986, 112-260 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020