.

Психологічні особливості розвитку мовленнєвої пам\’яті у підлітків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
248 1562
Скачать документ

Реферат на тему:

Психологічні особливості розвитку мовленнєвої пам’яті у підлітків

Проблема дослідження полягала в тому, щоб вивчити особливості засвоєння
української граматики, орфографії та пунктуації підлітками, які
знаходяться в двомовному середовищі, яким є Донецький регіон. Як відомо,
що знаходження в такому оточенні не зовсім позитивно впливає на
засвоєння літературного українського мовлення учнями і важливим для
цього процесу є розвиток мовленнєвої пам’яті у учнів і молодших класів і
середніх класів. Як показують дослідження філологів лінгвістів,
психологів, педагогів (Волинець А.Г., Дусавицький А.К., Красновський
В.М., Литовський В.Ф. та інші), що учням властива неуважність, слабке
зосередження уваги, невеликий об’єм пам’яті, невміння застосовувати на
практиці граматичні правила, допускають орфографічні, пунктуаційні,
граматичні помилки, часто використовують російські слова, не вміють
виразити свою думку українською мовою, тобто не вміють мислити
українською мовою, недостатній розвиток мовлення і мовленнєвоі пам’яті.

В нашому дослідженні були поставлені наступні завдання: визначити
вихідні рівні розвитку мовлення і мовленнєвої пам’яті у підлітків,
розробити систему психолого-лінгвістичних вправ, які б сприяли розвитку
навичок українського літературного мовлення та формування у них
мовленнєвої пам’яті, кращому засвоєнню української лексики, морфології,
синтаксису, граматичних правил та використання їх на письмі і усному
спілкуванні.

Гіпотеза дослідження полягала в тому, що розвиток цих особливостей у
школярів тривалий та нестійкий процес, який залежить від системи
спілкування на українській мові не тільки в шкільному оточенні, але й в
повсякденному житті. Як відомо, що чим цікавіший матеріал для учнів,
тим,і краще він запам’ятовується і засвоюється, тобто значення має не
тільки інтерес до вивчення української мови, але й мотивація,
спонукання, оскільки лише таке навчання має життєвий сенс для учнів.

На констатуючому етапі дослідження було встановлено, що близько 35-40 %
учнів середніх класів слабо знають граматичні правила української мови,
не виконують правил орфоепії, пунктуації, допускають граматичні
орфографічні помилки, використовують слова російського та іншомовного
походження. Аналіз письмових робіт показав також наявність помилок в
творах, переказах, хоча граматичні правила учні можуть знати.

???????????ом зриву в дії оперативної мовленнєвої пам’яті.

Важливо було навчити учнів виражати свою думку українською мовою
короткими реченнями і це сприяло зниженню кількості граматичних помилок
і в усному мовленні і в письмовому. Послідовність навчання була
наступною: спочатку учні переписували готові тексти-вправи, а потім
придумували тексти на запропоновані теми, працювали над кожним реченням,
виразом, закріплювали українську лексику, орфографію, орфоепію,
граматику, закріплювали в усному мовленні слова, які могли виразити
думку українською мовою, коментували своє письмо, почали уважніше
здійснювати навички самоконтролю, взаємоконтролю, взаємодопомоги. Такі
тренувальні вправи допомагали розвинути мовленнєву, зорову та слухову
пам’ять, поступово удосконалювались пунктуаційні навички та вміння,
закріплювалась українська лексика в творчих роботах учнів, в диктантах
граматика та пунктуація.

На другому етапі дослідження широко почали використовувати народний
український фольклор, перекази казок, оповідань, використовування в
спілкуванні українських приказок, приповідок, прислів’їв тощо, що
сприяло закріпленню навичок українського літературного мовлення і в
повсякденному житті тощо.

Спираючись на теорію поетапного виконання мислительної та мовленнєвої
дії нами була розроблена схема дій по розвитку послідовності
українського мовлення в певному мовленнєвому контексті: так, спочатку
учневі необхідно була знайти тему для спілкування, підібрати
україномовну лексику, знайти правильний смисловий зв’язок слів, знайти
епітети, метафори, порівняння, скласти і продумати невеликі речения,
замінити російськомовні слова і вирази на українські, віднайти правильну
інтонацію, використати граматичні правила, потім завершити свою думку,
сформулювати питальні чи окличні речення. Важливим також було мімічне та
жестове доповнення мовленнєвого висказування.

Так, поступово здійснювався збір і систематизація мовного матеріалу,
розробка схеми послідовності мовленнєвого виразу, підбір
лексикограматичних та інтонаційних засобів. Дослідження підтвердило
ефективність діалого-лінгвістичного підходу до навчання та розвитку
українського мовлення учнів в регіонах з російсько-мовним оточенням.

Література:

Волинець А.Г. Діалог педагогічних культур i перспективи освіти. Книга
для вчителя. Психологічні аспекти гуманізації освіти. Київ .1996.

Дусавицький А.К. Развивающее образование: теория и практика. Харьков.
2002.

З. Красновицький В.М. Як залучити школяра до шкільного життя.
Гуманістичний підхід в організації шкільного процесу.//Практична
психологія та соціальна робота// Київ. 1999, № 3.

Литовський В.Ф. Становлення школяра як суб’єкта писемного мовлення (в
умовах культурологічно орієнтованого навчання). Київ. 2003.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020