Реферат на тему:
Інформація і безпека: системний підхід
В сучасних ринкових умовах господарювання інформаційна безпека в умовах
глобального інформаційного суспільства відіграє провідну роль. Широка
інформатизація всіх сфер життя суспільства, зокрема сфери забезпечення
безпеки особи, суспільства, економіки і фінансів, державної
інфраструктури, ставить питання про комплексний підхід до проблеми
інформаційної безпеки.
Вступ до “інформаційного суспільства” є однією з важливих умов
економічного процвітання і духовного розвитку держав – членів
міжнародного співтовариства, збереження стратегічної стабільності в
світі. Реалії Інформаційного суспільства дедалі відчутніше змінюють
життя нашої держави. Тож було поставлене завдання вивчення й
прогнозування цього процесу та визначенням форм і способів участі
України в цій діяльності. Концептуальну основу для її вирішення склав
проект Концепції національної інформаційної політики України [1].
Розробка проекту здійснювалася відповідно до Указу Президента України
від 06.12.2001 року № 1193 “Про рішення Ради національної безпеки і
оборони України від 31.10.2001 року “Про заходи щодо вдосконалення
державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки
України””. Таким чином, розробка і прийняття даної Концепції фактично
закріпила в якості державної політики рух України до інформаційного
суспільства. Прийняття документа такого характеру є позитивною
тенденцією, оскільки, як вказується в Окінавській хартії глобального
інформаційного суспільства “інформаційне суспільство дозволяє людям
ширше використовувати свій потенціал і реалізувати свої прагнення” [2].
Проте об’єктивні умови не дозволяють Концепції виступити у ролі
основного документа формування системи інформаційної безпеки України.
Вміст національних інтересів в інформаційній сфері, а також напрями
забезпечення їх безпеки від дії зовнішніх і внутрішніх погроз відображає
Доктрина інформаційної безпеки.
Необхідно зазначити, що на сучасному етапі практично забезпечене
конституційне право кожного вільно шукати, одержувати, передавати,
проводити і поширювати інформацію будь-яким законним способом. Істотні
позитивні зміни відбулися в інформаційному забезпеченні державної
політики. Активно розвивається інфраструктура єдиного інформаційного
простору України. Українські інформаційні і телекомунікаційні системи і
мережі зв’язку реально інтегруються в світовий інформаційний простір.
Вони побудовані з використанням останніх досягнень в сфері інформаційних
технологій, які широко представлені на ринку, де активно діють практично
всі крупні зарубіжні компанії-розробники. Інформаційні технології
ефективно використовуються в діяльності практично всіх організацій і
установ, державних органів і значної частини фізичних осіб. З метою
здійснення державної політики в цій сфері прийняті і реалізуються
національні програми “Електронна Україна” і “Електронний уряд”.
Сформовані умови для забезпечення безпеки функціонування інформаційних і
телекомунікаційних систем, що створюються на території України. Створені
найважливіші регулюючі чинники державної дії на інформаційні процеси і
інформатизацію: нормативно-правове забезпечення цієї сфери; системи
ліцензування і сертифікації інформаційних продуктів і послуг,
інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж зв’язку, технологій. Так,
в даний час законодавство в сфері інформаційного розвитку економіки і
суспільства включає закони України: “Про державну таємницю”, “Про захист
інформації в АС”, “Про інформацію”, “Про зв’язок”, “Про Національну
систему конфіденційного зв’язку”. Також необхідно врахувати і тенденції
розвитку національної нормативної бази в даній сфері, а саме розгляд
владою таких нових законів України як закони “Про електронний цифровий
підпис”, “Про електронний документообіг”, “Про електронну комерцію” і
ін.
Разом з тим на тлі цих помітних досягнень, на жаль, доводиться
констатувати, що рівень розвитку інформаційної сфери України ще досить
низький. Відставання від розвинених країн, за оцінкою фахівців, складає
10-15 років. Існують ряд серйозних проблем, рішення яких життєво
необхідне для подальшого розвитку країни. Одночасно, оцінюючи ситуацію в
сфері забезпечення інформаційної безпеки України в цілому, не дивлячись
на наявні досягнення, слід зазначити, що вона тривожна.
T
вно не відповідають порогнозам правові гарантії реалізації
конституційних прав людини і громадянина на недоторканність приватного
життя, на особисту і сімейну таємниці, на добре ім’я і честь, на охорону
права інтелектуальної власності. Недостатніми є і гарантії свободи
масової інформації. Більшість вітчизняних газет і журналів, зокрема
регіональних, знаходяться в істотній фінансовій залежності від крупного
капіталу, політичних партій, рухів і фондів, місцевих адміністрацій. Це
приводить до віддзеркалення в їх інформаційній політиці, перш за все,
інтересів фінансових спонсорів, далеко не завжди співпадаючих з
інтересами держави і більшості населення. Представляється, що до
найбільш серйозних проблем належить і необхідність прискорення розвитку
вітчизняної індустрії конкурентноздатної продукції в сфері
інформатизації, телекомунікації і зв’язку, забезпечення потреб
внутрішнього ринку цією продукцією і вихід на світовий ринок.
Для вирішення даної проблеми доцільно використовувати, в першу чергу,
заходи економічного і правового характеру. Серед них можна назвати
розробку і реалізацію гнучкої інвестиційно-інноваційної політики в сфері
розробки програмних продуктів, підтримки виходу продукції вітчизняної
інформаційної індустрії на світовий ринок. Вдосконалення системи
оподаткування українських підприємств, що працюють в сфері розробки
сучасних інформаційних технологій. Зміцнення гарантій захисту прав
суб’єктів на об’єкти інтелектуальної власності.
У міру розвитку української інформаційної інфраструктури зростає
актуальність підвищення рівня безпеки всіх її складових. Тому іншою
проблемою є захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу,
забезпечення безпеки інформаційно – телекомунікаційних систем, активно
використовуваних в різних сферах суспільного життя і діяльності держави.
В умовах глобалізації інформаційна сфера стає як ареною міжнародної
співпраці, так і ареною суперництва. Повномасштабне залучення України в
процес формування глобального інформаційного суспільства,
супроводжується забезпеченням її інформаційної безпеки, як одного з
найважливіших стратегічних завдань безпеки національної. Актуальність
даної проблеми багато в чому обумовлена зростанням “кіберзлочинності” і
розширенням можливостей міжнародного тероризму по використанню сучасних
інформаційних технологій для здійснення терористичних актів.
В умовах глобалізації інформаційних технологій об’єктом інформаційної
злочинності стає весь світовий інформаційний простір в цілому і кожний
його елемент зокрема. Нейтралізувати наслідки противоправних дій в
інформаційній сфері, наприклад, інформаційного тероризму, надзвичайно
важко, а іноді взагалі неможливо. Усвідомивши небезпеку, породжену
глобалізацією інформаційних технологій, і розуміючи, що прогрес
суспільства неможна зупинити, слід зосередитися на підтримці позитивних
і нейтралізації негативних особливостей розвитку інформаційних
технологій.
Питання підвищення захищеності інформаційної інфраструктури постійно
знаходяться в центрі уваги. В даний час необхідно проводити роботу за
такими важливими напрямками, як:
– побудова системи забезпечення безпеки інформаційно-телекомунікаційних
систем (інформаційні фонди і телекомунікаційні інфраструктури) як
об’єктів дії ризиків;
– захист інформаційних систем (інформації, інформаційної інфраструктури)
від протиправних посягань, досягнення незаконної мети, забезпечення
антигромадських інтересів;
– вивчення і запобігання інформаційно-технологічних катастроф;
– стандартизація, сертифікація і аудит інформаційно-телекомунікаційних
систем на предмет їх безпеки;
– забезпечення інформаційного і інформаційно-технічного виявлення,
припинення, розкриття і розслідування протиправних посягань;
– формування інформаційного права як самостійної комплексної
кодифікуючої галузі права;
– постійний моніторинг системи ризиків і погроз у сфері інформаційних
відносин;
– кадрове забезпечення інформаційної безпеки.
На сучасному етапі необхідне глибоке усвідомлення на всіх рівнях
державного управління тієї істини, що формування, поширення,
використання і захист інформаційних ресурсів України є основою
забезпечення її національних інтересів в інформаційній сфері,
становлення і розвитку інформаційного простору та його інтегрування у
світовий інформаційний простір.
Література:
ЗАКОН УКРАЇНИ Про концепцію Національної програми інформатизації від 4
лютого 1998 року N 75/98-ВР.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
