Реферат на тему:
Вплив сім’ї на процес соціалізації неповносправних дітей
Проблема соціалізації дітей з обмеженими можливостями є однією з
актуальних проблем сьогодення. Стаття 53 Конституції України гарантує
кожній дитині право на освіту. Проте існує перелік медичних показань, що
позбавляє дитину права відвідувати навчальний заклад («Положення про
спеціальну загальноосвітню школу-інтернат України для дітей з вадами
фізичного або розумового розвитку» Міністерства України від 13.05.93 за
№ 136). Сьогодення показує, що все більша кількість батьків
відмовляється віддавати свою дитину, яка обмежені можливості, в заклади
інтернатного типу.
Залишившись фактично поза державною системою освіти, такі сім’ї та їхні
діти не мають можливості своєчасно отримувати повноцінну реабілітаційну
допомогу, що істотно впливає на міжособистісні відносини в сім’ї та
інтеграцію дитини з обмеженими можливостями в суспільство.
Інвалідність викликають різноманітні психічні захворювання (в основному
розумова відсталість та олігофренія), хвороби нервової системи та
органів чуття (дитячий церебральний параліч, глухота, сліпота та ін.),
вродженні аномалії (пороки розвитку, що виникають ще в утробі матері).
В кожному суспільстві, незалежно від суспільно-економічного ладу та
стану культури, сім’я є тією суспільною ланкою, яка задовольняє самі
важливі потреби її членів. О. Безпалько розглядає сім’ю як динамічно
малу групу людей, котрі разом проживають, зв’язані родинними відносинами
(шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю
формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною
моральною відповідальністю [3].
Сім’я через існуючи в ній внутрішні зв’язки забезпечує умови, що
дозволяють дитині прилаштуватися до навколишнього світу і
соціалізуватися, розвиває вміння, здібності та інтереси, забезпечує
захищеність своєї дитини у різноманітних її формах.
Сім’я, яка має інваліда – це така сім’я, в якій один або декілька з її
членів мають серйозні, постійні порушення у здоров’ї, не можуть чи мають
в значному ступені обмежені можливості обслуговувати себе, а також не
мають можливості виконання соціально-професійних задач без обмежень,
ведуть загальне хазяйство з повністю дієздатними членами родини.
Поява в сім’ї дитини з певними психічними чи фізичними вадами є причиною
психологічних стресів батьків. З метою попередження негативних наслідків
цієї проблеми сім’ї надається допомога соціального педагога, який
оперативно має входити в життєву ситуацію і допомогти мобілізувати всі
сили на підтримку батьків і дитини [4].
Велика роль сім’ї в соціалізації дитини-інваліда не заперечлива. Члени
родини зазвичай забезпечують йому умови життя, опіку, виховання та
освіту, передають досвід, навчають нормам суспільного життя. Сім’я
створює умови, які включають в дію компенсаторні механізми дитини і
сприяють мобілізації та реалізації фізичних та психічних ресурсів.
Яку реакцію в сім’ї може викликати народження дитини-інваліда чи набуття
дитиною інвалідності?
Це може бути шок, несподіванка, частіше жах, трагедія – типові позиції
батьків в перші моменти, коли фіксується факт інвалідності дитини.
Батьків лякає саме слово «інвалід», воно сприймається як клеймо, що
стоїть не тільки на дитині з обмеженими можливостями, але й в першу
чергу на них самих [2].
Труднощі, які виникають у сім’ї з появою дитини-інваліда або набуття ним
інвалідності супроводжують сім’ю все життя, хоча і всі сім’ї мають деякі
труднощі у вихованні своїх дітей, але це труднощі іншого характеру.
gda\A
Сім’ї дітей-інвалідів повинні бути готові до того, що їх стадії розвитку
не подібні до звичайних сімей. Діти з обмеженими можливостями повільно
досягають певних життєвих етапів, а іноді і зовсім не досягають.
Звичайно, до деяких сімей неможливо застосовувати теоретичну періодичну
модель, оскільки одні і ті ж події, що викликають стреси та труднощі,
можуть періодично виникати протягом усього життя дитини; до того ж
наявність і якість соціальної підтримки може підсилити або ускладнити
вплив тяжкої ситуації [1].
Сім’ї, що мають дітей-інвалідів, прагнуть до підтримки контактів з
родинами, які мають дітей з схожими захворюваннями. Така позиція батьків
значно розширює кругозір і можливість допомоги своїм дітям. Часто батьки
створюють громадські організації, які вирішують проблеми дітей-інвалідів
по тому чи іншому захворюванню.
Частіше самі близькі родичі стають найкращими психотерапевтами,
повертаючи віру в сенс життя і віру в самого себе у дитини-інваліда
створюючи особливий психологічний клімат його існування у сім’ї. Кожен
успіх, кожне досягнення дитини – це успіх всієї родини.
Фактом, який негативно впливає у суспільстві на виховання в сім’ї
дитини-інваліда є непереборний страх здорових людей перед чимось
аномальним. Це дійсно перепона, яку потрібно подолати. Необхідно не
тільки підготувати дитину-інваліда до життя в суспільстві здорових
людей, але й підготувати суспільну думку до того, що інвалід – такий же
повноцінний член суспільства, як і здорові люди.
Процес соціалізації такої дитини повинен здійснюватися з ранніх років
життя. Дитина-інвалід повинна відвідувати дитячі установи поряд зі
здоровими дітьми. Це допомагає не тільки йому, але й навчає його малих
однолітків сприйманню інвалідності не як чогось незвичного, від чого
потрібно відокремитися. У дітей з раннього віку буде формуватися інша
установка, ніж та, яка дуже часто зустрічається у їхніх батьків.
Тому метою соціально-реабілітаційної роботи є амбілітація
(пристосування) сім’ї, яка має дітей з відхиленнями у розвитку, щоб
максимально ефективно задовольнити проблеми дитини. Для такої сім’ї
фахівцями має бути розроблена індивідуальна програма, що відповідає
потребам і стилям життєдіяльності сім’ї [4].
Таким чином, для розв’язання проблем дітей-інвалідів мало вирішити
психологічні проблеми дитини та батьків. Головна проблема адаптації
дітей з обмеженими можливостями закладена у суспільстві, в його
ставленні до дітей з певними потребами як до рівноправних членів
суспільства. Стабілізація такого соціального інституту, як сім’я,
повинна здійснюватися як на державному рівні, так і на особистісному –
стати завданням кожної свідомої людини.
Тому це питання потребує подальшого вивчення шляхів ефективного
психолого-педагогічного супроводу дітей з обмеженими можливостями та
їхніх сімей зі сторони не тільки науковців, але й спеціалістів
соціальних служб для молоді, спеціалізованих шкіл-інтернатів та
реабілітаційних центрів.
Література:
Боровський Р. Теория и практика социальной защиты детей-инвалидов в
Польше: Дис… доктора пед. наук: 13.00.01. – М.: РГБ, 2003 – с. 41
Козлова Т.Б. Психологическая подготовка родителей детей-инвалидов..
HYPERLINK “http://www.library.novouralsk.ru/lib-publish-mercy-11.html”
http://www.library.novouralsk.ru/lib-publish-mercy-11.html
Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник./
Безпалько О.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 59 с.
Соціальна педагогіка. Підручник/ За ред.. проф.. Капської А. – К.: –
2006. – С. 36.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
