Реферат на тему:
Соціальна конкурентоспроможність у контексті розвитку громадянського
суспільства
Всесвітній економічний форум у Давосі (жовтень 2007 р.) визначив
рейтинг глобальної конкурентоспроможності 131 країни світу. Критерії
оцінки засновані на об”єктивних статистичних показниках та експертних
оцінках більш ніж 11 тисяч керівників світового бізнесу. Надзвичайно
вагомим є те, що питома вага економічних показників у визначенні
рейтингу конкурентоспроможності країни складає біля 25%, факторів
технологічного розвитку та інноваційності – 50%. Частка факторів,
пов”язаних із якістю суспільних та державних інституцій, дорівнює 25%.
Порівняно із минулим роком рейтинг України знизився: вона перемістилася
з 69 на 73 місце, але потрібно зауважити, що і кількість країн у
рейтингу збільшилася із 125 до 131. Експерти відзначають, що де-факто
Україна продовжує втрачати рейтинг конкурентоспроможності, і найбільш
сильно на це впливає соціальна складова [2;3].
До соціальної складової рейтингу входять показники індексу людського
розвитку (продовжуваність майбутнього життя при народженні; показник
грамотності дорослого населення для країн, що розвиваються; валового
охоплення всіма видами навчання; душова величина ВВП за паритатами
купівельної спроможності), політичні свободи, незалежність судової
влади, наявність і механізми вирішення національних проблем тощо.
Серед пріоритетів конкурентоспроможності Євросоюзу визначено високу
соціальну “інклюзівність” суспільства, тобто активне залучення до
вирішення його нагальних проблем таких категорій, як мовні меншини,
люди похилого віку, інваліди, молодь. Іншими словами,
конкурентоспроможною наша країна може стати тільки за умови активізації
соціального маргінесу. Для успішного здійснення складних і часто
непопулярних реформ у країнах з перехідною або початковою фазою ринкової
економіки потрібний, на думку експертів Всесвітнього банку, високий
ступінь так званої соціальної згуртованості суспільства (social
cohesion) [4]. Таким терміном соціологи та економісти називають стан,
при якому група людей, які визначаються географічними рамками (регіон,
країна), демонструє здатність до співробітництва, а це, у свою чергу,
створює можливості для позитивних змін у суспільстві.
Таким чином, політична культура в умовах сьогодення має виконувати
інтегруючу або інтегративну функцію, об”єднувати людей задля досягнення
спільної, суспільно значущої мети. Політична культура в умовах
глобалізації вже не полягає у беззастережній відданості тій чи інший
ідеології, її місія стала тепер значно важливішою. Лідери покликані
заряджати суспільство новими і прогресивними ідеями, які відповідають
потребам часу.
Однак індекс якості політичних інститутів України є одним із найнижчих у
світі – 97 місце [4]. Напрошується висновок, що основним фактором, який
робить нашу країну неконкурентоспроможною у сьогоднішньому глобальному
світі, є низька якість політикума, який критично відстає за своїм
баченням розвитку суспільства від потреб часу та, відповідно, низька
якість громадянських інституцій.
Якість політичного лідерства, наявність генерованої ним національної
ідеї є важливою умовою формування соціальної згуртованості. Разом з тим
більшість політичної еліти, причому різних політичних таборів, належить
до так званого “застійного покоління”, свідомість якого сформована під
впливом соціально-психологічної атмосфери, що панувала у радянському
суспільстві у брежнєвську епоху. Для їх свідомості характерне скептичне,
а часто і цинічне ставлення до моральних цінностей, переконання у
“неможливості” чи “нераціональності” альтруїзму, виразно
індивідуалістична мотивація поведінки, схильність і звичка говорити
одне, а робити зовсім інше. Врешті, вітчизняне суспільство постійно
переконується, як насправді політична еліта переймається долею країни і
народу, чим вона займається і які цілі переслідує. Стрімке падіння
рейтингів довіри до вчора ще надзвичайно популярних політиків
переконливо про це свідчить [5].
Очевидно, що надії суспільства все більше пов”язуються із молодою
генерацією, так званим “поколінням трансформаційного періоду”, чия
соціалізація припала на період перебудови, розпаду СРСР, незалежної
України. Соціологи стверджують, що це перше покоління, у середовищі
якого домінують цінності, характерні для демократичного суспільства,
причому ці цінності поєднуються з вірою в те, що їх можна буде втілити у
реальному житті [5]. Позаяк ця молодь ще не набула реальної політичної
чи економічної ваги, то у владі і бізнесі домінують представники
покоління, соціалізованого в епоху застою, свідомості якого притаманна
аномічність. Аномічність свідомості полягає у скептичному ставленні
людини до соціальних, у тому числі моральних, норм. У результаті для
сучасної політичної еліти характерний цинізм, сутність якого – це
байдужість до проблем інших людей, відмова від принципів людської
солідарності чи обмеження дії цього принципу “своєю” соціальною групою.
Для вирішення своїх егоцентристських задач така еліта часто залучає
соціально і політично незрілу молодь. Роздмухування ворожості між
Заходом і Сходом, спекуляції на мовному питанні, міжетнічних відносинах
– це лише деякі із інструментів негативного, зобмуючого впливу на
молодь. Міжетнічні стосунки загострюються, коли знижується рівень життя,
адже людям притаманний пошук винних. Дослідження Київського
міжнародного інституту соціології, які здійснювалися протягом 1994 –
2004 років, засвідчили зростання рівня ксенофобії у суспільстві.
Ксенофобські настрої взагалі унеможливлюють визнання наявності
політичної культури суспільства, у кращому випадку така культура має
від”ємні показники. Окрім того, ксенофобії притаманний гала-ефект –
погіршення ставлення до однієї етнічної групи тягне за собою і
погіршення ставлення до всіх інших, виключаючи свою. Дослідники
згадуваного інституту розраховували за шкалою Богардуса середній
показник відношення населення в цілому до етнічних груп, або показник
соціальної дистанції [6].
Табл. Динаміка індексу соціальної дистанції з 1994 по 2004 рік
Етнічна
група 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004
Українці
україномовні 1,7 1,72 2,03 2,27 1,84 1,77 2,07 2,01 2,06 1,95 2,20
Українці
gd9rae
Ff©
,15 5,14 5,15 5,35 5,45 5,48 5,61 5,43 5,72 5,89 5,70
Індекс
ксенофобії 3,45 3,51 3,77 3,85 3,91 3,82 4,06 3,83 4,08 4,11 4,24
Слов”янська
нетерпимість 1,94 2,03 2,40 2,59 2,30 2,24 2,51 2,31 2,47 2,44 2,57
Неслов”янська нетерпимість 4,12 4,18 4,38 4,41 4,63 4,53 4,75 4,51 4,80
4,85 4,98
Згідно даних КМІС, перманентні процеси виборів негативно відобразились
на міжетнічних стосунках. Пропаганда була спрямована на розкол між
западною і східною частинами України, тобто фактично між україномовними
українцями і російськомовними українцями та росіянами. У цілому рівень
ксенофобії або етнічної нетерпимості за час дослідження об”єктивно зріс:
у період будь-яких виборів міжетнічні стосунки загострюються, позаяк
знаходяться політичні сили, які шукають свою “нішу міжетнічної
ворожості”, свої цільові групи, протиставляючи їх іншим і тим самим
створюючи конфлікти [6]. Тут можна згадати активну діяльність
Української консервативної партії, гасла і програма якої містять у собі
прямі заклики до ворожих дій стосовно представників нетитульної нації.
Слід зазначити, що політична культура розвинених країн давно відкинула
терміни “національна меншина” та “етнічна меншина”. Вважається, що вони
принижують честь і достоїнство людей. Наразі використовуються терміни
“етнічна група”, “мовна меншина”, і саме вони містяться у Європейській
хартії регіональних мов і мовних меншин. Однак впровадження положень
Хартії наштовхнулося в Україні на непередбачувані перешкоди, які
створюються в основному штучно.
Культура мови – це надзвичайно тонкий індикатор загальної і політичної
культури кожної держави, кожного суспільства, кожної людини. Останнім
часом загострення політичних дискусій досягало пікових моментів, і
культура політичної еліти часто виходила за цивілізовані межі
пристойності. Однак відомо, що культура політикума обумовлює
функціонування політичної культури суспільства, особливо молоді,
враховуючи її максималізм і соціально невизначений статус. Це робить
молоде покоління особливо вразливим до зовнішнього ідеологічного впливу,
та ще й підкріпленого нестабільною економічною ситуацією,
нерівномірністю доступу до соціальних благ, недотриманнням
конституційних прав і свобод людини.
Українцям притаманні риси і західної, і східної цивілізацій. Цю базову
ознаку обов”язково потрібно враховувати у формуванні громадянського
суспільства. Ще одна вагома ознака полягає у тому, що родовим архетипом
українців є їхня здатність до самоорганізації та боротьби за свої
конкретні інтереси. Для того, щоб держава працювала ефективно, потрібні
розвинені системи науки, освіти, охорони здоров”я, соціальної
забезпеченості людей похилого віку, інвалідів, безробітних. Терміново
потрібні конкретні, реально діючі молодіжні програми, які б створили
рівні умови доступу до освіти, придбання житла, розвитку професійної
кар”єри молоді.
Україна має стати соціально конкурентоспроможною, досягти більш
збалансованих і гармонійних відносин не тільки між різними регіонами, а
й між різними верствами населення. Зараз ні мова, ні культура, ні
прагнення до загальнолюдських цінностей у державі, на жаль, не стали
мобілізуючою силою. Основа конкурентоспроможності у сучасному світі – це
саморозвиток соціальних систем на основі інновацій, коли стан
громадянського суспільства визначає ту чи іншу модель культури,
економіки, демократії, національну специфіку; коли суспільство
стратегічно визначає і форму державного розвитку, і особливості
внутрішньої та зовнішньої політики.
Конкурентоспроможним може бути тільки таке суспільство, яке розвивається
незалежно від суб”єктивних факторів, пов”язаних із змінами політичних
еліт. Кожні повторні вибори можуть коригувати політичний курс згідно
інтересам більшості громадян, але це не може бути радикальний поворот на
180 градусів. Так працює реальна демократія. Очевидно, що тільки
демократія свідомих і відповідальних громадян і потужних соціальних
інститутів може зробити країну конкурентоспроможною в умовах
глобалізації. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність розробки та
сприйняття політикумом і суспільством демократичних стандартів
політичної поведінки, цивілізованих громадянських принципів: чесності,
послідовності, відповідальності за слова та дії, відмови від
маніпуляцій, прозорості прийняття рішень, стимулювання самоорганізації
громадян, підконтрольність влади громадськості.
Соціальна конкурентоспроможність спирається на базові для суспільства
поняття – громадянськість, патріотизм, національна ідея, національні
інтереси, національна стратегія і відповідальна політика. Громадян
соціально конкурентоспроможної країни об”єднує рівність прав і рівність
перед законом, єдине правове поле держави, єдині правові принципи.
Відтак тільки єдина держава може забезпечити таку єдність.
Громадянське суспільство, в якому вільно функціонують багаточисельні і
різновекторні соціальні інститути, спроможне без допомоги державного
апарату забезпечити спільну єдність мови і культури, духовності і
національної самоідентифікації, розуміння значущості поступу вперед, і
поступу спільного, об”єднаного та об”єднуючого. Сьогодні цьому заважає
не тільки інерція історії, але і новоутворені міфи і стереотипи
сприйняття одне одного різними частинами України. Нетолерантність
політикуму провокує нетолерантність, якщо не сказати – ворожість,
громадян. Безперечно, ми маємо у своєму минулому багато роз”єднуючих
факторів. Очевидно, досить слабкі спроби відшукати фактори об”єднуючі.
Але у громадян України може бути єдине, спільне й успішне майбутнє, якщо
ми будемо спроможні сформувати його позитивний бажаний образ. Образ
такого майбутнього, в якому кожен громадянин усвідомлює себе
рівноправним, рівновартісним, цінним для суспільства, і може бачити й
будувати Україну високорозвиненою, демократичною і впливовою
європейською державою. Соціальна конкурентоспроможність країни залежить
від свідомості не тільки і не стільки політичної еліти, а від
усвідомлення громадянської ціннісності кожного.
Література:
Гаврилишин Борис. Национальная идея, утопия или возможность? Украина
конкурентоспособная // Зеркало недели, 2006, № 5, с. 12.
Сидоренко Ольга. США, Швейцария и Дания возглавили рейтинг ВЭФ по
индексу глобальной конкурентоспособности //Зеркало недели, 2007.- №
42-43, с. 14.
Мировые индексы и рейтинги // Зеркало недели, 2007.- № 42-43, с. 14.
Полунеев Юрий. Обнищание политикума как фактор конкурентоспособности
страны. Украина конкурентоспособная // Зеркало недели, 2005. – №39, с.8.
Боднар Надія. Україна: нова проти старої //Експрес, 2006. № 55, 11-18
травня.- с.13.
Ксенофобия – испытание чужим. Градус // Зеркало недели, 2005.- № 38,
с.20.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
