Реферат на тему:
Соціальна політика як фактор людського розвитку
Реальне забезпечення прав і свобод людини і громадянина є однією з
найважливіших ознак демократичної держави. Але мало права проголосити,
необхідно створити певні механізми, умови для їх реалізації, що може
бути забезпечено надійною системою гарантій у цій сфері. Тобто повинна
бути визначена чітка соціальна політика держави.
Під соціальною політикою прийнято розуміти цілеспрямований вплив
політичними засобами на соціальну сферу. Проте точки зору розходяться
при визначені основного змісту соціальної політики та її стратегії:
що в ній повинно домінувати – проблеми праці чи розподілу і які групи
населення (виробнича чи невиробнича) мають бути основним її об’єктом.
У світовій теорії та практиці найбільш поширеними є два напрями
соціальної політики – ліберальний і патерналістський. Перший пов’язують
з такою діяльністю держави, яка створює необхідні економічні, правові і
культурні умови розвитку особистості, забезпечуючи рівні можливості
кожному громадянину. Патерналістська модель передбачає гарантування
державою визначеного рівня доходів та соціальних послуг залежно не від
особистого трудового внеску, а, насамперед, від потреб населення, що
сприяє розвитку людського капіталу. Якщо ж визначити соціальну
політику, що формується в Україні, то її важко однозначно втиснути в
межі конкретної моделі. Це вказує на те, що тут переплелись різні
ознаки, оскільки українська соціальна політика дійсно знаходиться на
етапі становлення, вбираючи в себе все позитивне світового досвіду, але
одночасно допускаючи значні прорахунки, пов’язані насамперед з
популістськими підходами передвиборчих баталій. І як результат –
спрощений варіант соціальної політики лібералізму – модель державної
політики соціального забезпечення, суть якої зводиться до надання
мінімального рівня соціальних гарантій з боку держави.
$
ae
gdANA
ацію прав (організація охорони здоров’я, відпочинку, соціального
забезпечення та інші). За формою гарантії – це передбачені Конституцією
і законами України організаційні і правові форми реалізації соціальних
прав і свобод.
Для суспільної стабільності, для поглиблення процесів демократизації
дуже важливим є існування гарантії самозабезпечення тим, хто працює.
Справжня демократія будується на підтримці тих громадян, які в
матеріальному плані від влади незалежні, хто має відповідний рівень
життя, причому забезпечує його власною працею, набутою освітою,
знаннями. На жаль, навіть активна праця українського громадянина не
забезпечує йому належного рівня життя. Україна залишається далеко
позаду європейських країн за рівнем оплати праці. Європейська
орієнтація України вимагає досягнення таких відносних показників
соціальних стандартів як питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65
%, співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої заробітної
плати не нижче 55 %, а також зростання мінімальної заробітної плати
проти прожиткового мінімуму на працездатну особу у понад 3 рази,
середньої заробітної плати – відповідно в 5-6 разів, середньої пенсії до
прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, близько 4
разів.
Для досягнення соціальних гарантій, державна політика доходів повинна
бути направлена на стимулювання зростання легально сплачуваної
заробітної плати як обов’язкової передумови фінансової спроможності
системи загальнообов’язкового соціального страхування, передовсім
пенсійного. При цьому соціальні гарантії повинні стосуватись
встановлення мінімальної заробітної плати, поступове підвищення її
рівня до прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку і
запровадження нового соціального стандарту – мінімальної погодинної
заробітної плати. Мінімальна заробітна плата виступатиме державною
гарантією нижньої межі оплати праці. Механізм установлення мінімальної
заробітної плати (МЗП) у тій чи іншій формі використовується в усіх
цивілізованих країнах, як правило, через механізми соціального
партнерства та з урахуванням прожиткового мінімуму. За стандартами
Європейської соціальної хартії, МЗП має становити 2-2,5 прожиткових
мінімуми.
За даними МОП, мінімальна заробітна плата в більшості країн світу
становить 40-60% середньої заробітної плати і в кілька разів перевищує
фізіологічний мінімум. Зокрема, в Бельгії, Данії, Нідерландах, Німеччині
– 50% середнього рівня, у Франції – 60%. Отже, за мірками української
середньої зарплати мінімальна має бути на початку 2007 року 620 грн.
Проте, якщо врахувати, що прожитковий мінімум занижений, а мінімальна
зарплата є нижчою від нього, то звідси випливає, що потребує підвищення
і мінімальна, і середня заробітні плати.
Розгляд лише деяких із соціальних гарантій дає підстави вважати, що їх
реалізація здебільшого лежить в економічній сфері, яка має свою
соціальну форму. Тому виняткове значення для розвитку процесів
демократизації суспільства має підвищення регулюючої і контролюючої
ролі держави, направленої на забезпечення захисту прав людини, розвитку
її особистості та достатнього рівня життя.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
