Реферат на тему:
Із витоків історії електричного дугового зварювання
Першим у світі, хто на практиці здійснив електричне дугове зварювання,
був Микола Миколайович Бенардос. Він являється основоположником усіх
основних видів електродугового зварювання, що отримали розвиток у
сучасній індустрії.
Микола Миколайович Бенардос народився 26 липня (8 серпня) 1842 р. у селі
Бенардосівці Херсонської губернії (нині село Мостове Братерського району
Миколаївської області).
Початкову освіту отримав вдома. Продовжив навчання на медичному
факультеті Київського університету.
В 1869 р. М.М. Бенардос переїхав у Лухський повіт Костромської губернії,
поблизу м. Кінешми. Тут на земельній ділянці, що перейшла до нього у
спадок від матері, він побудував житловий будинок і механічні майстерні,
де планував працювати над винаходами та їх впровадженням. У 1884 р.
маєток М.М. Бенардоса було продано за борги, і він виїхав у Петербург
[1].
Працюючи на електротехнічному заводі в Кінешмі та на підприємстві П.М.
Яблочкова у Петербурзі, М.М. Бенардос почав з’єднувати елементи
свинцевих акумуляторів, розплавляючи їх краї теплом електричної дуги
[2].
Своєму винаходові М.М. Бенардос дав назву “Электрогефест”, назвавши його
іменем Гефеста – у давньогрецькій міфології бога-коваля та заступника
ремесел [3].
Сутність винаходу і можливі галузі його застосування сформульовані в
привілеї (патенті) у такому вигляді: „Предмет изобретения составляет
способ соединения и разъединения металлов действием электрического
тока, названный «Электрогефест» и основанный на непосредственном
образовании вольтовой дуги между местом обработки металла, составляющим
один электрод, и подводимою к этому месту рукояткой, содержащей другой
электрод, соединенный с соответственным полюсом источника электрического
тока. Помощью этого способа могут быть выполнены следующие работы:
соединение частей между собой, разъединение и разрезание металлов на
части, сверление или производство отверстий и полостей и наплавление
слоями. Вольтовая дуга образуется в месте, где должна быть произведена
одна из вышеупомянутых работ, приближением угля (или другого проводящего
вещества) к обрабатываемой части, причем этот уголь будет положительным
или отрицательным полюсом, а другим полюсом будет обрабатываемая часть.
Угли или вещества, заменяющие уголь, могут иметь различные формы” [1].
Іноді під зварюванням за методом Бенардоса розуміють зварювання тільки
вугільним електродом, однак це судження помилкове.
Під речовиною, що заміняла вугілля, М.М. Бенардос розумів не тільки
електроди із різного металу самих різноманітних форм, але і різні
сполучення електродів, як металічних з вугільними, так і вугільних з
металічними стержнями, флюсом та ін.
°
gd_-?
Винаходи М.М. Бенардоса розроблені до найдрібніших деталей, багаторазово
перевірені на практиці, включають у себе безліч окремих винаходів,
поєднаних загальною ідеєю. М.М. Бенардос розробив технологію дугового
зварювання і типи зварних з’єднань, які застосовуються і в наш час (у
стик, з накладом, заклепками та ін.); при зварюванні металу значної
товщини він застосовував скіс кромок; при виконанні стикових зварних
швів з обробленням крайок присадний метал попередньо закладався в місце
майбутнього шва. Підготовка країв при зварюванні тонких листів полягала
у їх відбортуванні; у цьому випадку присадний метал не застосовувався. У
залежності від товщини металу, між частинами, що зварюються, при
збиранні під зварювання встановлювався зазор, величина якого визначалася
товщиною виробів, що з’єднуються. Для поліпшення якості зварювання
застосовувалися флюси: при зварюванні сталей – кварцевий пісок, мармур,
при зварюванні міді – бура і нашатир.
Працюючи над удосконалюванням способів дугового зварювання, М.М.
Бенардос створив велику кількість оригінальних пристосувань і пристроїв.
Винахідник створив комбіновані електротримачі з вугільними електродами,
навколо яких сконцентровано розташовувалися сопла для подачі
світильного газу і кисню. Одночасна робота зварювальної дуги та газового
полум’я збільшувала поверхню нагріву і захищала розплавлений метал від
шкідливого впливу повітря. Спосіб, запропонований М.М. Бенардосом, став
предметом подальшої розробки; у ньому можна побачити риси сучасного
способу дугового зварювання у середовищі захисних газів [3].
М.М. Бенардос також працював над використанням електромагнітних явищ.
Ним було вперше використаний електромагніт для закріплення зварювальних
виробів у потрібному для цього стані і розроблене магнітне керування
дугою.
М.М. Бенардос володів винятковим талантом винахідника. Він належав до
тих, на той час, передових діячів, які в важких для творчості умовах
царської Росії прокладали нові шляхи у технічних галузях науки. Глибокий
і різнобічний розум М.М. Бенардоса був направлений лише на вирішення
завдань, життєво необхідних для його країни, а також на зміцнення її
могутності.
Література:
1. Никитин В.П. Русское Изобретение – электрическая дуговая сварка. М.:
Изд-во АН СССР, 1952. – 140 с.
2. Шателен М.Л. Русские электротехники XIX века. М.: Госэнергопздат,
1955. – 284 с.
3. Сварка в СССР : в 2-х т. / [Редкол.: В.А. Винокуров (отв. ред) и
др.]. – М.: Наука, 1981г.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
