UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваҐрунтова карта Чаславського: її особливості й переваги (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось984
Скачало258
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Ґрунтова карта Чаславського: її особливості й переваги

 

В 1873 році молодший редактор статистичного відділу департаменту

землеробства й сільської промисловості економіст-географ В.П.

Чаславський завершив роботу над складанням ґрунтової карти Європейської

Росії.

 

Слід зазначити інші ґрунтові карти, що передують роботі Чаславського:

рукописна карта невідомого автора (1841), карти академіків Веселовського

(1849, 1852, 1857) і Рупрехта (1866), Вільсона (1869).

 

В.В. Докучаєв у своїй роботі «Російський чорнозем» виділив особливості й

переваги карти Чаславського, які вигідно відрізняють її від

карт-попередників. У цій карті враховані основні роботи з географії

російських ґрунтів, що підвищує її точність і ймовірність її

досконалості для часу її видання.  Вона незрівнянно багатша фактами.

Так, на попередніх картах було нанесено тільки вісім ґрунтових знаків;

на карті Чаславського їх 32.

 

На карті Чаславського вперше нанесені, і притому з надзвичайно більшими

подробицями, ґрунти Привіслянських губерній. На ній уперше дається

позначення ґрунтів Терської області, області Війська Кубанського й

Ставропольської губернії.

 

Тут позначені зовсім нові ґрунти ( наприклад, підзол) і безліч нових

чорноземних островів, що лежать далеко на північ від суцільного

чорнозему. Так  тут показані, крім уже відомих нам із карти Вільсона

(1969), чорноземні острови в губерніях В'ятській, Пермській, Ковенській,

Сувалкській, Гродненській, біля Володимира-Волинського та ін.

 

Слід зазначити, що на карті Чаславського чіткіше й  детальніше, ніж

раніш, позначено, що північна границя суцільного чорнозему збігається із

широкою піщаною смугою, що майже суцільно тягнеться по зазначеній

границі із заходу на схід, від границь Галичини й Царства Польського до

гирла Ками. Судячи з карти, ця характерна смуга починається широкою

стрічкою в басейні Прип'яті, спускається по правому березі Дніпра до

Києва, піднімається звідси по басейну Десни до Чернігова; від цього

пункту піщана смуга повертає на північний схід і тягнеться, з незначними

переривами, уздовж лівого берега Десни до верхів'їв Оки. Ця смуга, як

показує орографічна карта, разюче збігається з найбільш глибокою

центральною низовиною Росії.

 

Північна границя чорнозему, становлячи межу відомої флори, лежить між

ізотерами 18 і 19; з них ізотера 18° прорізує всю зазначену піщану смугу

й далі, від гирла Ками, іде вздовж цієї ріки й Білої до Уралу; на цьому

останньому просторі вона збігається із продовженням зазначеної

центральної низини, що й становить тут, аж до Уральського хребта,

подальшу північну границю чорнозему.

 

Не менш корисні й ті особливості, які ми зустрічаємо на карті

Чаславського щодо географії суцільної чорноземної смуги Європейської

Росії.

 

Ж

 

Відзначається, що задовго до появи карт чорнозему, що належать 

Рупрехту (1866 р.) і Вільсону (1869 р.), було відомо, що чорнозем далеко

не всюди однаковий, що місцеві жителі   розрізняють, наприклад, чорнозем

піщаний, суглинний, чорнозем кращий, гірший і т.п. На час складання

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ