UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПодаткова політика польської влади у аграрному секторі Галичини міжвоєнного періоду (1919 – 1939 рр.) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2950
Скачало508
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Податкова політика польської влади у аграрному секторі Галичини

міжвоєнного періоду (1919 – 1939 рр.)

 

Малопродуктивне сільськогосподарське виробництво було економічною

основою життя галицького селянства міжвоєнного періоду. Перша світова,

польсько-українська війни, відсталі методи господарювання,

малоземельність господарств, пригірська місцевість, відсутність

достатньої кількості шляхів комунікацій та визиск чужоземної буржуазії

стали головними причинами важкого становища селянина-українця Галичини

(рільника).

 

Селянські сім’ї, як правило, були багатодітними, а господарства

роздрібленими і економічно неспроможними для виготовлення

сільгосппродукції на ринок. Згідно даних польського перепису 1921 р. 30

тисяч поміщиків мали у своїй власності 47,3 % землі, в той час як 2,1

мільйона селян – 14,8 % [1, с. 28]. За переписом 1931 р. 88 % селянських

господарств Львівського, 86,6 % Тернопільського й 82,5 % Станіславського

воєводств володіли земельними наділами до 5 га, що згідно законодавства

суперечило нормам економічної самостійності [1, с. 63]. Селянські

господарства у своїй більшості не були спроможними виробити необхідну

продукцію навіть для задоволення власних потреб.

 

Тогочасна сільськогосподарська наука роз’яснювала, що лише 5 осіб із

селянської сім’ї може обробити і прожити на 10 морґах (5 га чи 5 дес.),

а реально виходило навпаки – 10 осіб на 5 морґах. Українські селяни не

були «лінивими», як дозволяли собі писати про них чужинці («Рольник»

1930 р, ч. 10, с. 161) [2], а об’єктивні умови складалися впродовж

століть не на їх користь.

 

Галичина залишалася аграрним соціумом із слабо розвинутою торгівлею і

надлишком робочої сили. Низький відсоток міського населення свідчив про

економічну відсталість регіону. Так, у 1921 р. із 6,9 мільйонів

населення Західної України 76,3 % було зайнято в сільському й лісовому

господарстві, а в промисловості, ремеслі, торгівлі й на транспорті

всього 15,7 % [3, с. 30]. При цьому необхідно врахувати, що за

національною приналежністю робітники, службовці й буржуазія були

перважно поляками та євреями.

 

Споконвіку важким тягарем на плечі селян лягали державні податки, штрафи

та різноманітні повинності (ремонт доріг, мостів, дамб, скотопрогонів і

т. д.). Так звані шарварки – спільні додаткові трудові повинності селян

з будівництва та ремонту шляхів, мостів, гребель, будівель, меліорації

полів тощо. Такі повинності в різниз місцевостях могли сягати кілька

десятків робочих днів на рік. На ніщо більше так не відказували селяни,

як на податки, які часто змінювалися і у своїй більшості неграмотним

людям було надзвичайно важко у них розібратися. Тим більше, що їх

необхідно було сплачувати протягом цілого року. Селянин змушений був

продавати збіжжя, худобу, городину на ринку, де монополію утримували

єврейські перекупники (посередники) і диктували низькі ціни.

Найголовнішими податками вважалися – ґрунтовий, доходовий, від

нерухомості, маєтковий. Крім цих існували державний, подорожній,

шкільний, за коня, за пасіку, за собаку й т. д.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ