UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПодаткова політика польської влади у аграрному секторі Галичини міжвоєнного періоду (1919 – 1939 рр.) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2956
Скачало509
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ькість екзекуцій

та ліцитацій (прилюдний продаж майна зубожілих селянських родин за

борги). Додатки до законів дозволяли виконувати екзекуції навіть у святу

неділю, під час релігійних свят та вночі [7].

 

Капіталістичні монополії штучно підтримували високі ціни на промислові

товари, в той час як ціни на сільськогосподарські продукти різко

знижували. Сенатор І.Макух у своїх спогадах подає: «В той час рільництво

в межах Польщі переходило гостру кризу. Ціни на збіжжя впали дуже

низько. Сотнар жита коштував декуди лише долар. Уряд нічого не робив

собі з того й рільництво не рятував. Він хотів мати дешеві рільні

продукти, щоб таким чином задовольнити міських робітників, а також

урядовців, які мали дрібні заробітки і платні» [8, с. 426].

 

В результаті «ножиць цін», зростання податків і поборів, яких у ІІ

Речіпосполитій налічувалось близько 100, підвищувалась заборгованість

селянських господарств. За даними Пулавського сільськогосподарського

інституту, середня заборгованість на 1 га площі селян зросла з 155

злотих у 1926 р. до 283 у 1929 р. і 411 у 1931 р. У великих розмірах

зросли податкові екзекуції та ліцитації у Тернопільському та

Станіславському воєводствах. Лише за один 1933 р. у двох вказаних

воєводствах було проведен 2085 ліцитацій [9, с. 103].

 

Згідно підрахунків польських учених у період «великої депресії»

(світової економічної кризи) податки з хліборобів зросли майже вдівічі

порівняно з довоєнними часом. Так, якщо «на голову населення» в

середньому вони становили в 1913 р. 48, 1922 р., відповідно, 55, то в

1929 р. – 76, а в 1931 р. – 87, а із самоврядними податками – 98 злотих

[10].

 

Сенатор О.Луцький підрахував, що середнє село Львівського воєводства в

середині 30-х років ХХ століття протягом року сплачувало 13000 злотих

«в’їздових, постоєвих, копиткових, рогаткових і т. д. у містах». Отже,

на «контакт з містом» 3000 сільських громад Східної Галичини змушені

були витрачати «неменше» 39 мільйонів злотих у рік. Для порівняння,

ґрунтовий податок селян-хліборобів всієї ІІ Речіпосполитої становив 60

мільйонів злотих у рік. Виходило, що податок за вимушене «спілкування

села з містом» східногалицького селянства на території 1/6 частини

держави сягав більшої частини від основного державного платежу [11]. При

цьому слід врахувати, що і місто «цікавилося» селом та мало там «свій

інтерес». Велика кількість агентів різноманітних фірм розїзджала селами

і рекламувала сільськогосподарські знаряддя праці за надто високими

цінами. Так, наприклад, цінники, що їх розсилали фірми (у такім випадку

навіть українською мовою!) коси коштували: 65 (довжина у сантиметрах) –

6,30 злотих; 75 – 7,10; 80 – 7,50; 85 – 8. Тим часом місцеві кооперативи

«Центросоюзу» реалізовували їх за такими ринковими цінами: 65 – 4,20; 75

– 4,35; 80 – 4,70; 85 – 4.80. Як бачимо різниця у цінах в часи великої

господарської кризи була суттєвою [12].

 

Таким чином, податкова політика польської влади у аграрному секторі

економіки на теренах Галичини призводила до крайнього зубожіння

українського селянства. Сплата податків, стягнення боргів і штрафів

-----> Page:

[0] [1] 2 [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ