Реферат на тему:
Місце транснаціональних корпорацій у світовій економіці
Сьогодні світ опинився на порозі нового переділу, але не політичного, а
економічного, де головними гравцями будуть уже не держави і навіть не
блоки країн, а транснаціональні корпорації (ТНК) найбільших промислово
розвинених держав. Ставками ж є нові ринки, технології та надприбутки.
Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості країн,
провідна сила їхнього розвитку та підвищення ефективності. Глобальні
тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації,
стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК
у центр світового економічного розвитку. З огляду на них і подальший
перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозувати
можливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом
злиття, поглинання чи об’єднання найбільших компаній світу.
За даними ООН, зараз у світі існує понад 65 тис. ТНК, що контролюють
понад 900 тис. зарубіжних компаній по всьому світу, у яких задіяно більш
як 79 млн. чоловік [1].
Транснаціональним корпораціям приділяється багато уваги. Сьогодні немає
жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без
участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у
світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють
свою діяльність у системі світового господарства, їхній вплив
поширюються і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із
державами і міжнародними організаціями.
Загалом, дослідження даної теми у різних дослідників є досить
суперечливим і неоднозначним, тому феномен ТНК і досі є дискусійним
питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженням сучасних
міжнародних відносин, так і у керівників держав.
За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило,
являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія
виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної
спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і
контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.
Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються
істотні зміни, головні з яких пов’язані із здійсненням так званої
комплексної стратегії.
Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході,
що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для
організації в цілому.
Для сучасної світової економіки характерний процес транснаціоналізації.
У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою
господарські об’єднання, що складаються з головної (батьківської,
материнської) компанії та іноземних філій. Головна компанія контролює
діяльність підпорядкованих їй підприємств шляхом володіння часток у
їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку головної компанії
припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.[2, c. 121]
Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їхніх
ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв’язків. Так, до 40%
вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за
межами розташування їхньої країни. Якщо зіставити об’єм іноземного
(міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого
від торгівлі фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США,
Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3 [7].
В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку
транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева
структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті у сфері
виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці,
автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% – у
сфері послуг і 3% – у видобувній промисловості й сільському господарстві
[3] .
Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового виробництва,
67% міжнародної торгівлі, більш як 80% патентів і ліцензій на нову
техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій.
Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК, у
тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою,
лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% – міддю, бокситами; 80% –
оловом, чаєм; 75% – натуральним каучуком, сирою нафтою [1].
Сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів перевищують сукупні резерви
всіх центральних банків світу. Тому переміщення лише 1-2% маси грошей,
що перебувають у їхньому володінні, цілком здатне змінити паритет
національних валют.
c
ої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і залучаючись до
єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати
значну частину своїх капіталовкладень [4].
Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних учасників
світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи
головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК стали
значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки і
проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса
валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів,
насамперед ТНК.
Один з головних напрямків діяльності ТНК – вивезення капіталу. Формами
вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і
кредити. Найбільш значущими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг
зріс за період 1982 – 1994 рр. у чотири рази; за цей же період частка
глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП
[7]. У 1996 р. обсяг прямих іноземних інвестицій у світі оцінювався в
3,2 трлн. Доларів [7]. Протягом 1986-1995 рр. за темпами росту він
переганяв валові вкладення в основний капітал більш, ніж удвічі, що
свідчить про інтернаціоналізацію національних систем, що збільшується.
Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення переважно
для довгострокових цілей. Хоча часто вони швидко перекидають величезні
фінансові ресурси з одного регіону земної кулі в іншу, що може
дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах. Не можна забувати,
що ТНК – це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому
діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація
світових ринків капіталу. Адже це великі компанії, яким потрібне
стабільне середовище, у тому числі фінансове [5].
Капіталовкладення в іноземну економіку – активний спосіб стимулювання
попиту на продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-перше, за
кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК постійно
адресується їхнім закордонним філіям. По-третє, інвестиції дозволяють
корпораціям оминути тарифні й нетарифні бар’єри приймаючої держави.
Близько 30% міжнародної торгівлі складається із внутрішньофірмових
потоків ТНК. Вони створили специфічну форму переведення капіталів з
допомогою трансфертних цін (спеціально занижених або завищених), що їх
установлюють самі ТНК, при поставках товарів і наданні послуг своїм
дочірнім компаніям та філіям у рамках внутрішньокорпоративної торгівлі
[6].
У всіх країнах загальновизнаним є факт широких можливостей ТНК і
неухильного розширення їхньої діяльності поза національними межами.
Загально визнана також їхня роль у вкладеннях капіталу в національну
економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному, починаючи
від украй позитивної і закінчуючи до вкрай негативної. Широко
обговорюється також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту
місцевого населення, причому думки висловлюються найрізноманітніші,
починаючи від того, що вони піднімають його і до визнання, що вони
знижують добробут.
За останні тридцять років ці відносини перетерпіли великі перерви: від
конфліктів до співробітництва. Якщо раніше уряди намагалися обмежити
діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення
національних позицій, створення національних переваг.
Таким чином, ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва і
міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник світової економіки і
міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко пристосовувати
механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до
змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили
їх в глобальні господарюючі структури, що розглядають світове
господарство як сферу застосування свого капіталу.
Список літератури
http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=epol0&issue=2003_3-
4
Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.:
Юристъ, 1999.
Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. – М.:
Юристъ, 1999.
Голиков В. І. Теоретична сутність корпоративних відносин та
корпоративного управління// Економіка і прогнозування. – 2001. -№2
Муравйов А., Савулькін Л. Корпоративне управління та його вплив на
поведінку приватизованих підприємств // Про приватизацію: Держ.
інформ.бюл. – 1999. – № 1.-С 51-56.
Савчук В. П., Скрипник Р. А. Порівняльний аналіз підходів до оцінки
вартості акціонерного капіталу та можливості їх застосування // Про
приватизацію: Держ. інформ. бюл. – 2000. – № 2. – С. 54-57.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
