Реферат на тему:
Українознавство як окремий предмет і інтегруюча методологія системи
виховних і навчальних дисциплін. Сучасні українознавчі дослідження і
галузеві науки
Українознавство – є цілісною системою наукових інтерактивних знань про
Україну й світове українство як цілісність, як геополітичну реальність,
що розвивається в цілісності простору часу .
Інститут Українознавства, чітко визначає українознавство як науку,
предмет, методологію, напрямки, масштаби і сфери його досліджень, а
також напрями практичної реалізації інститутських результатів
досліджень, і включно до означення певних дефініцій, понять і їх
тлумачень. Це, передовсім, сформульовано у працях П. П. Кононенка, В. В.
Барана, В. В. Сніжка, Л. К. Токаря та інших.
Український народ, люди, які всією душею належать до українців, а самі
знаходяться далеко за межами України, володіють колосальним духовним і
моральним потенціалом, який зосереджено в українській традиційній
культурі. Наш громадянський обов’язок – задіяти цей потенціал у
державотворенні, у формуванні національної свідомості громадян нової
України.
Ми, українці, виробили в складних умовах етнічного розчавлення і
багатовікового поневолення раціональну організацію середовища
життєдіяльності й забезпечення духовних запитів людини, витворили
особливу систему звичаїв, вірувань, світорозуміння, моральних, правових,
етнічних і естетичних форм, які складалися упродовж історичного розвитку
людської спільності на шляхах до формування української національної
культури.
На нашій землі в різні часи жили різні племена й народи, які були й
дружні, й ворожі нашим предкам, але вони розчинилися в часі, а ми – ні,
отже і історія наша – це не тільки історія нашого етносу, а й історія
всіх, хто жив на нашій землі і залишив на ній свою культуру .
Народознавство – це історія наших етнічних та географічних назв, історія
мови нашої і тих мов, які на цій землі існували.
Урядом України прийнято державну національну програму „Освіта” (
„Україна ХХІ століття”). Одним з найголовніших принципів цієї програми є
національна спрямованість освіти, що є органічним поєднанням
національної історії і традицій, збереження та збагачення культури
українського народу.
Програмою також передбачено нероздільність навчання і виховання, що
полягає у підпорядкуванні організації та змісту освіти завданням
формування всебічно розвиненої особистості, перетворенні системи
моральних і духовних цінностей на важливий чинник виховання молодого
покоління, відродження духовності українського народу, його менталітету.
Корені національної психології, характеру, мислення та самосвідомості,
як відомо, закладаються в ранньому дитинстві, передаються дитині з
молоком матері, через її колисанку, бабусині казки та дідусеві оповідки,
в період виховання в сім’ї та дошкільному закладі.
I
Тільки народне виховання, зауважував К.Д.Ушинський, є живим органом в
історичному процесі народного розвитку, таке виховання набуває
надзвичайно впливової сили на формування національного характеру,
національної психології людини.
Народна педагогіка включає в себе всі ті знання з краєзнавства,
країнознавства, природознавства, суспільствознавства, людинознавства,
народознавства, що і в наш час включає в себе предмет „Українознавство”.
І в силу цього українознавство постає як цілісна система самопізнання,
виховання й навчання, єдності знання, любові.
Українознавство виховує навчаючи. Простежимо поєднання (інтеграцію)
шкільних предметів зі складовими системами українознавства:
українознавство і українська мова; українознавство і культура;
українознавство і географія; українознавство і біологія; українознавство
і історія; українознавство і література.
По – справжньому пізнати народ, його традиції можна тільки шляхом
животворчого дослідження. А щоб прилучитися душею до минулого нашого
народу і мати майбутнє, потрібно вивчати українознавство.
Сьогодні ми живемо в час дії нової Конституції України, коли національно
-духовне життя підростаючого покоління повинно стати на законну основу.
Саме українознавство покликане допомогти у вихованні справжніх
українців.
Українознавство як окремий предмет і інтегруюча методологія системи
виховних і навчальних дисциплін розвивається у двох напрямках: 1. як
окремий предмет, який є синтетичною наукою і навчальною дисципліною;
2. як методологія постійного загального для всіх науковців пошуку в
сфері самопізнання і самотворення.
Школа може і повинна вчити не тільки читати й писати, а й неодмінно
виховувати любов до знання й мислення. Діти від самого початку повинні
полюбити процес пізнання і самопізнання, зрозуміти, що удосконалення
будь-чого починається з самовдосконалення.
І саме тому українознавство, народознавство, історія повинні бути
обов’язковими у переліку навчальних дисциплін.
Ми, українці, володіємо колосальним духовним і моральним потенціалом,
який зосереджено в українській традиційній культурі. Наш громадянський
обов’язок задіяти цей потенціал у державотворенні, у формуванні
національної самосвідомості громадян нової України.
Література:
Кононенко П.П.Українознавство: Посібник .- К., 1994.
Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. Виховання і
характер//Історія дошкільної педагогіки: хрестоматія/ З.Н.Борисова .-
К.,1990,-с.169.
Ушинський К.Д. Рідне слово// Вибр. пед. твори. – К.,1983, т.1.,-с.123
Лем С. 4.Модель культури // Вопросы философии. – 1969, № 8,с.49.
Потебня О.О. Естетика і поетика слова. – К.,1985.,- с.7.
.Культура української мови/ За ред. В.М. Русанівського. – К.,1990,-
с.19.
Жулинський М./ Українське народознавство: навч. Посібник/ за ред.
С.П.Павлюка.- Л.,1994, – с.3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
