Реферат на тему:
Особистісний вибір: психологія відчаю та надії
План
1. Психологічні ролі і соціальне буття людини
2. Рольовий конфлікт як рушійна сила розвитку особистості
3. Локус рольового конфлікту і стратегія особистісного вибору
4. Психотерапевтичне розв’язання рольових конфліктів
Використана література
1. Психологічні ролі і соціальне буття людини
Людина є біосоціальною істотою. Це означає, що їй притаманні не лише
психофізичні та психічні якості, як то властивості нервової системи,
темперамент, індивідуально-психологічні особливості мислення, сприймання
тощо, але й характеристики, що визначаються соціальними параметрами,
міжособовими стосунками, позицією в соціумі і ставленням її до
суспільних феноменів. Соціальне буття людини нагадує театральне дійство.
Ще В. Шекспір помітив подібність виконання людиною різних соціальних
функцій театральним ролям. Саме тому соціологи в свій час ввели поняття
соціальна роль, запозичивши театральну термінологію. Сучасна психологія
використовує поняття “роль” в ширшому контексті, розглядаючи не лише
соціальні, а й інші різновиди психологічних ролей.
Слово “роль” походить від латинського слова rotulus, що буквально
означає паперовий згорток, тобто рулон паперу, на якому записаний текст
сценічної ролі для актора. Театральна роль – це перш за все текст, а
також система дій, що їх театральній актор має говорити і здійснювати в
драматичному дійстві. Про близькість змісту понять роль і особистість
свідчать дані сучасної психолінгвістики, психосемантики, семіотики тощо,
згідно з якими свідомість людини, її досвід мають природу, близьку до
природи тексту. В структурному психоаналізі вважається, що несвідоме
людини структуроване як текст і може описуватися лінгвістичними
закономірностями. Зміст театральної ролі є фіксованим, записаним раз і
назавжди.
На перший погляд здається, що реальна поведінка людини не така, що
особистість здійснює вчинки на свій власний розсуд. Але виявляється, що
життєві ситуації, в які потрапляє індивід, дуже часто певним чином
запрограмовані, що робить їх схожими на драматичні сцени, описані в
сценарії. В психології існує поняття “життєвий сценарій”, згідно з яким
на поведінку людини впливає інформація, що міститься в несвідомому
людини (щось схоже на текст театральної ролі). Це означає, що людина в
своїй поведінці не завжди є вільною, що вона не в кожній ситуації може
здійснити по-справжньому вільний особистісний вибір. Часто буває так, що
людина повторює одні й ті самі помилки, або інші неконструктивні дії,
наприклад, жінка алкоголіка, наважившись на розлучення, повторно
виходить заміж знову за алкоголіка. Ці незрозумілі на перший погляд дії
пояснюються тим, що в життєвому сценарії людини “записано”, що певні
речі їй обов’язково потрібно робити (наприклад, завжди прагнути до
досконалості, або будь що критикувати інших за зроблені ними помилки), а
інші речі робити заборонено (наприклад, не можна висловлювати певні
почуття, або брати ініціативу, або вірити людям). Людина, що живе за
сценарієм, не є автономною, тобто її дії продиктовані не вільним
вибором, а сценарними, неусвідомлюваними настановами і заборонами. На
цілком слушне в такому контексті питання “Чи можна позбутися впливу
власного сценарію?” ми спробуємо відповісти на сторінках цього розділу.
Для того, щоб зрозуміти, яким чином ситуація особистісного вибору
пов’язана з такими феноменами як роль, життєвий сценарій, психологічні
ігри, почнемо з аналізу базового поняття “психологічна роль”. Людина
грає в своєму житті багато ролей, всі вони досить різні і за характером,
і за змістом. Узагальнюючи дані різних психологічних праць, де
вивчаються типології ролей та рольової поведінки, ми розробили наступну
класифікацію психологічних ролей (табл.).
Таблиця
Приклади різних типів психологічних ролей
Соціальні ролі Особистісні ролі
Ситуативні (тимчасові соціальні групи) Групові (постійні соціальні
групи) Міжособистісні Життєві (внутрішньособистісні)
Споживач послуг (глядач, пасажир, покупець)
Хворий (знаходячись у лікарні)
Член випадкової групи Професійні ролі Навчальні ролі
Ролі членства в різних групах (партіях, клубах, сектах тощо)
Офіційний лідер Статусні ролі
Професійні (стильові) ролі
Неформальний лідер
Друг, подруга
Коханець Статеві ролі
Гендерні ролі
Сімейні ролі
Професійні (смислові) ролі
Соціальні типи характеру
Як бачимо, всі ролі можна розділити на 2 великі групи: соціальні та
особистісні. Соціальні ролі, закріплені переважно в матрицях соціальної
взаємодії людей у вигляді рольових експектацій і, в свою чергу,
поділяються на дві підгрупи: ситуативні та групові.
Ситуативними є ролі повністю обмежені конкретною буденною ситуацією,
тобто вони виникають і завершуються в межах ситуації. Прикладом
ситуативної ролі є роль “пасажира автобуса”, яка зникає одразу, як
тільки припиняється ситуація поїздки. Проте, якщо актуальність цієї ролі
виходить за рамки ситуації, вона перетворюється, наприклад, на роль
“Мандрівника”. З іншого боку, ситуація здатна набувати символічного
узагальнення, розширюючись до меж цілого життя людини. В цьому випадку,
людина може, наприклад, грати у житті роль “безквиткового пасажира”. Так
само роль “людини, що захворіла”, буває ситуативною, але існує життєва
роль “Хворого”, як у відомій комедії Ж.-Б. Мольєра “Удаваний хворий”.
Групові соціальні ролі пов’язані не лише з соціальною ситуацією, а і з
соціальною групою (або з суспільством в цілому) і місцем особистості в
ній. Групові ролі номінально існують протягом тривалого відрізку часу і
не обмежуються соціальною ситуацією, але в цій ситуації актуалізуються.
За межами ситуації групові ролі залишаються, як правило, в латентному
вигляді. Прикладом є професійні ролі, від яких за межами професійної
ситуації людина може повністю звільнятися (наприклад, вдома або на
відпочинку). Правда, професійні ролі (як і інші соціальні ролі) за
рівнем значущості інколи далеко виходять за межі ситуації і групи і
набувають характеристик життєвих ролей.
Особистісні ролі, на відміну від соціальних, визначаються не лише
ситуацією і групою, соціальними нормами і функціями, а пов’язані з
особистісними детермінантами, перетворюючись на соціально-психологічну
характеристику особистості. Ці ролі також залежать від рольових
експектацій, але останні формуються не лише як результат функціонування
суспільних і групових норм, а й під впливом рольової поведінки індивіда,
тобто мають переважно особистісну детермінованість. Їх також можна
розділити на дві підгрупи: міжособистісні і життєві.
Міжособистісні ролі визначаються системою значущих стосунків, тобто
взаємодією особистості зі значущим оточенням індивіда. Міжособистісні
ролі – це не лише соціальні ролі, що склалися в ситуації міжособової
взаємодії, а стиль поведінки (можливо, навіть стиль життя), що
проявляється в цих стосунках. В ситуаціях спілкування з різними людьми
індивід не лише грає різні соціальні ролі, але й часто проявляє різні
(інколи зовсім несхожі) сторони своєї особистості, різні грані
характеру. Але від характерологічних властивостей особистісні ролі
відрізняються тим, що проявляються в соціальній поведінці, їх неможливо
повністю відокремити від соціального контексту. Ці ролі актуалізуються в
певних соціально-психологічних і життєвих ситуаціях, в конкретних
системах значущих соціальних стосунків, залишаючись латентними за межами
цих ситуацій і стосунків. Відносна незалежність особистості від
міжособистісних ролей проявляється, зокрема, в тому, що людина здатна
відмовитись від них, хоча це буває досить важко зробити під тиском
сформованих експектацій.
Життєвими є особистісні ролі, які людина грає все життя, або, принаймні,
протягом значного життєвого періоду чи стадії. Один раз виникнувши,
життєві ролі не зникають, хоча можуть трансформуватися, набувати або
втрачати значущості, атрофуватися (вторинний рольовий дефіцит). В
останньому випадку вони можуть переходити в “тіньову”, неусвідомлювану
зону особистості. Такі життєві ролі не відмирають повністю, навіть якщо
вони не активізуються в жодній життєвій ситуації, а залишаючись в
латентному вигляді, продовжують здійснювати вплив на життя людини. Ролі
можуть зразу формуватися як тіньова, неусвідомлювана особистісна зона,
так і не отримавши достатнього розвитку (первинний рольовий дефіцит, або
рольова недостатність). При цьому деякі важливі особистісні потреби
залишаються незадоволеними. Життєві ролі, як правило, пов’язані не з
однією соціально-психологічною чи життєвою ситуацією, а переходять від
ситуації до ситуації, поширюючись часом на всі сфери життя індивіда.
Існують різні погляди на взаємозв’язок психологічних ролей і
особистості. Згідно з одними концепціями (переважно соціологічними) ролі
– це лише матриці соціальних експектацій, що закріплені в суспільних
нормативах. Інші концепції (наприклад, теорія особистості в психодрамі)
розглядають ролі як важливий структурний компонент особистості. Ми
вважаємо, що різні психологічні ролі мають різну ступінь інтегрованості
в структуру особистості в залежності від значущості особистісних
факторів у рольовій поведінці індивіда. Соціальні ролі переважно
визначаються соціальною функцією, а особистісні ролі завжди мають
особистісне підґрунтя. Найбільша особистісна ідентифікація характерна
для життєвих ролей, типологія яких плавно переходить в типологію
особистості.
Різні типи психологічних ролей можуть взаємодіяти між собою. Це означає,
що навіть ситуативні ролі пов’язані з міжособистісними і життєвими
ролями, що актуалізуються в даній ситуації. Наприклад, у людини в
ситуації розмови з жінками, які щось забороняли або віддавали
розпорядження, виникав незрозумілий страх. Причиною того була схожість з
ситуацією дитинства, коли жорстока мати занадто сильно придушувала
ініціативу власної дитини. У дорослому стані активізувалася ця забута
дитяча роль. В іншому прикладі чоловік, потрапляючи в ситуацію, коли
співрозмовник надто голосно починав розмовляти, чомусь ніяковів і
розгублювався. Виявилося, що в подібних умовах актуалізувалася дитяча
міжособистісна роль, що склалася в компаніях однолітків, які вели себе
агресивно по відношенню до цієї людини. У цих випадках можна говорити
про так звані “ключові ролі”, тобто ролі, що є ключем до інших ролей,
які, як правило, мають відношення до більш глибоких особистісних
утворювань.
Описані приклади ілюструють тісний зв’язок рольової поведінки з
розв’язанням різноманітних життєвих проблем. Більшість проблем
особистості так чи інакше пов’язана з рольовою дисфункцією в сфері
особистісних ролей. Найчастіше ці проблеми проявляються в різного типу
рольових конфліктах особистості.
2. Рольовий конфлікт як рушійна сила розвитку особистості
Психологічні ролі, які грає індивід в різноманітних життєвих ситуаціях,
далеко не завжди гармонійно доповнюють одна одну. Рольове функціонування
особистості занадто складне, щоб не виникало ніяких суперечностей.
Насправді, суперечності в сфері психологічних ролей – річ досить
поширена. Всі ці протиріччя об’єднуються поняттям “рольовий стрес”, який
включає три його різновиди: рольові конфлікти, рольову неоднозначність
та рольове перевантаження.
Рольові конфлікти характерні для всіх типів психологічних ролей. Коли
йдеться про соціальні ролі, ми переважно маємо справу з проблемами в
сфері міжособових стосунків і комунікації, хоча часто ці проблеми
пов’язані з особистісними факторами. Суперечності в сфері особистісних
ролей – це, як правило, особистісні проблеми різного ступеню складності.
Протиріччя, що супроводжують зміни життєвих ролей в процесі рольового
розвитку людини, ми спостерігаємо в формі життєвої кризи (див.
Психологія життєвої кризи, 1998). Інші суперечності в сфері життєвих
ролей проявляються як різноманітні рольові дисгармонії особистості.
Життєвих ситуацій, в яких відбуваються рольові конфлікти, дуже багато.
Їх можна класифікувати в залежності від описуваних параметрів,
покладених в основу класифікації за ступенем проблемності, складності,
контексту, в якому вони відбуваються. Опишемо основні типи ситуації в
залежності від взаємовідношення основних параметрів ролей: рольової
поведінки, рольових очікувань, рольової Я-концепції тощо.
1. Неприйняття рольової поведінки інших людей. Приклади: поведінка
дружини не співпадає з ідеальними уявленнями чоловіка про типову роль
дружини (та/чи навпаки); рольова поведінка нового керівника не співпадає
з очікуваннями до цієї ролі з боку підлеглих, що склалися при старому
начальникові. (Типові висловлювання клієнта психологічної консультації,
що звернувся з подібною проблемою: “Він (вона) не такий, яким повинен
бути”; “Не виконує своїх обов’язків”; “Спочатку він показався мені
ідеальним чоловіком, надто пізно я зрозуміла, що він не такий”; “Не
робить елементарного”).
2. Неприйняття власної рольової поведінки іншими. Це буває в тих самих
випадках, що описані в попередньому абзаці. Тільки там суб’єктом
звертання за допомогою був той (чи та), хто незадоволений іншими. У
цьому випадку суб’єктом звертання є той (та), ким не задоволені інші.
(Типові висловлювання: “Я намагаюся бути ідеальною дружиною, а йому я
цікава тільки в ліжку”; “Я все робив правильно, незрозуміло, чому це їх
не влаштовує”; “Вона не може мені пробачити, що я не такий, як її
батько”).
Можливі ситуації, коли незадоволеними є обидві конфліктуючі сторони
(тобто фактори, що наведені в двох попередніх абзацах діють одночасно).
У цьому випадку ми говоримо про варіанти дивергентних ролей, чи повну
рольову несумісність.
3. Неможливість одночасно задовольнити очікування різних людей. Ситуації
виникають тоді, коли на виконання ролі здійснюються суперечливі вимоги з
боку різних людей із значущого оточення особистості, чи вимоги, що
взаємно виключають одне одного. Приклади: роль молодої дружини чоловіком
бачиться інакше, ніж свекрухою; уявлення про роль керівника підрозділу
не співпадають у підлеглих і вищого начальства. (Типові висловлювання:
“Не можу догодити всім”; “Треба вибирати: або подобатися вчителям, або –
однокласникам”; “Кожний бачить мою роль по-своєму, а я не знаю, хто із
них правий”).
4. Неможливість виконувати роль, що не відповідає власній Я-концепції.
Ці ситуації виникають в тому випадку, коли роль, що виконується (чи та,
яку особистості доведеться взяти на себе) не відповідає власним
уявленням людини про роль, а також уявленням про себе як суб’єкта цієї
ролі. Приклади: випадки невірно обраного життєвого шляху (всупереч
своєму покликанню); відсутність однодумців, що приймають людину і її
ролі такими, якими вона їх бачить сама. (Типові висловлювання: “Завжди
почуваю себе “не в своїй тарілці””; “Не знайшов свого покликання”; “Не
можу більше бути таким, яким мене хочуть бачити”; “Сів не в свої сани”;
“Потрапив в чужу колію”).
5. Несумісність різних ролей. Ці ситуації виникають тоді, коли різні
ролі (чи компоненти рольового кластеру) не можуть функціонувати
одночасно, чи коли виконання однієї ролі істотно ускладнює виконання
іншої. Прикладом можуть служити: протиріччя між сімейними і професійними
ролями (жінка не може реалізувати себе як матір так, щоб це не відбилося
на професійній діяльності); суперечності між роллю керівника і фахівця
(директор НДІ керує колективом на шкоду власним науковим задумам).
(Типові висловлювання: “Не можу бути одночасно і тим, і цим”; “В моїй
ситуації бути хорошим працівником, означає бути поганою матір’ю”;
“Поступово моя робота “з’їла” всі інші мої заняття, і зараз я про це
дуже шкодую”).
6. Суперечливість чи несумісність різних вимог до виконання якої-небудь
ролі (рольова неоднозначність). Ситуації виникають тоді, коли в
суспільних нормативах відносно якоїсь ролі існують протиріччя. Приклади:
на підприємстві, за умов, що склалися, можна виконати завдання лише
порушуючи правила техніки безпеки; відсутність посадових нормативів для
працівника створює сприятливі умови для всіляких психологічних ігор як з
боку працівника, так і з боку начальства. (Типові висловлювання: “Моя
робота – суцільна невизначеність, завжди можна знайти, за що лаяти”;
“Коли неможливо виконати всі вимоги, тоді гарним будуть вважати лише
слухняного”).
7. Недостатність ресурсів для виконання якої-небудь ролі (рольове
перевантаження). Подібні ситуації виникають тоді, коли для повноцінного
виконання ролі не вистачає мотивації, емоційного задоволення від
результату, часу для виконання чи інших ресурсних компонентів. Подібні
ситуації часто супроводжуються ефектом емоційного вигоряння. Приклад:
Лікар, який багато років з любов’ю виконував свою роботу, починає
ненавидіти своїх пацієнтів. (Типові висловлювання: “Якби мені вистачало
часу, хіба я могла б так погано виконати цю роботу”; “Згодом наступила
емоційна втома, і робота пішла на спад”; “Мені не вистачає сил любити її
як колись”).
Описані ситуації зв’язані з різними типами рольових конфліктів.
Незважаючи на велику кількість класифікацій рольових конфліктів в
науковій літературі, більшість авторів (зокрема, в літературі з теорії
психодрами) називають такі основні їх види: а) інтерперсональний –
конфлікт між різними ролями різних людей; б) інтраперсональний –
конфлікт між роллю і рольовими очікуваннями інших; в) інтеррольовий –
конфлікт між несумісними ролями, що їх грає один індивід; г)
інтрарольовий – конфлікт між роллю, яку необхідно грати і внутрішніми
потребами особистості (рольовою Я-концепцією). Ми розташували типи в
порядку зростання глибини особистісної проблематики. Хоча немає якоїсь
відповідності між видами рольових конфліктів і типами ролей, описаними
раніше (в кожному виді конфліктів можуть бути залученими будь-які ролі),
однак перші два типи найчастіше стосуються соціальних ролей, а два інших
найчастіше пов’язані з особистісними ролями.
Усі рольові конфлікти так чи інакше передбачають необхідність вибору. У
перших двох ситуаціях (другий і частково перший типи рольового
конфлікту) – це вибір між рольовою поведінкою і рольовими очікуваннями,
або між своїми потребами і потребами іншої людини. У цих ситуаціях
завжди задіяні двоє, і вибір вони можуть здійснювати по-різному. У
третій і шостій ситуаціях (другий тип рольового конфлікту) це вибір між
суб’єктами значущого оточення особистості. У четвертій ситуації
(четвертий тип рольового конфлікту) це вибір між необхідністю грати роль
і собою, власними потребами. У п’ятій ситуації (третій тип рольового
конфлікту) це вибір між різними ролями індивіда. У сьомій ситуації
(третій і четвертий типи рольового конфлікту) – це вибір пріоритетів,
вибір між важливими потребами особистості, перерозподіл ресурсів.
gdc
ЛІТЕРАТУРА: Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1988. Блатнер А. Ролевая динамика: Всеобъемлющая теория психологии // Психодрама и современная психотерапия. - 2002. - № 1. - С. 32-39. Горностай П. П. Ролевой конфликт и проблема выбора // Психологія на перетині тисячоліть. - К.: Гнозис, 1998. - Т.1. - С. 319-326. Горностай П. П. Диагностика и коррекция ролевых конфликтов // Журнал практического психолога. - 1999. - № 1. - С. 44-51. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер. с англ. - М.: Независ. фирма "Класс", 1993. Лейтц Г.v Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я. Л. Морено: Пер с нем. - М.: Изд. гр. "Прогресс", "Универс", 1994. Мадди С. Р. Теории личности: сравнительный анализ / Пер. с англ. - СПб.: Речь, 2002. Морено Дж. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Пер. с англ. - М.: Академический проект, 2001. Морено Я. Психодрама / Пер. с англ. - М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2001. Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П.Холмса, М.Карп. Пер. с англ. - М.: Независ. фирма "Класс", 1997. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. Шибутани Т. Социальная психология: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1969. - 531 с. Biddle B. J., Twyman J. P., Rankin E. F. The concept of role conflict // Social studies series. N 11. - Stillwater (Okla), 1960. - 60 p. Gordon C. Development of evaluated role identities // Annual Review of Sociology. - 1976. - V. 2. - P. 405-433. Mead G. H. Mind, self, and society from the standpoint of a social behaviorist. - Chicago: Univ. press, 1946. - 401 p. Moreno J. L. Role theory and the emergence of the self // Group Psychotherapy, 1962. Vol. 15, p. 114-117. Personality, roles, and social behavior / Ed. by W. Ickes & E. S. Knowles. - N.Y., etc.: Springer, 1982. - 362 p. Role Theory: Concepts and Research / Ed. by B. J. Biddle & E. J. Thomas. - New York, etc.: Wiley & Sons, 1966. - 453 p.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
