Реферат на тему:
Методика активізації словника дітей старшого дошкільного віку засобами
української народної казки
Проблема словникової роботи з дітьми на етапі дошкільного дитинства
досліджувалась у різних напрямах багатьма вченими. Зокрема, збагачення
словника дітей раннього (Аркін Ю.А., Гербова В.В., Ляміна Г.М. та ін.) і
дошкільного віку ( Бавикіна Г.Н., Богуш А.М., Непомняща І.М. та ін.);
особливості становлення і розвитку словника дітей впродовж дошкільного
дитинства (Іваненко А.П., Коніна М.М., Коник В.І. та ін.). Дослідженню
особливостей засвоєння семантики слів, уточненню і розширенню значень
уже відомих у певному контексті, використанню тематичного принципу
введення лексики, асоціативного поєднання слів присвячено наукові праці
(Арушанова А.Г., Гавриш Н.В., Ількова А.П., Кирста Н.Р., Колунова Л.І.,
Куршева Г.О., Максаков О.І., Лаврентьєва А.І., Сомкова О.Н., Сохін Ф.О.,
Струніна Є.М., Ушакова О.С. та ін.).
Педагогічними умовами збагачення словника дітей старшого дошкільного
віку експресивною лексикою засобами української народної казки
виступили: 1) розуміння дітьми змісту казкових текстів; 2) усвідомлення
дітьми наявності експресивної лексики в текстах казок і власному
мовленні; 3) наявність позитивних емоційних стимулів щодо пошуку дітьми
відповідних слів, фраз, речень з експресивними засобами; 4)
цілеспрямований добір експресивної лексики за змістом казок; 5)
моделювання ігрових ситуацій за змістом казок; 6) взаємозв’язок різних
видів діяльності (навчально-мовленнєвої, ігрової, театрально-ігрової,
художньо-мовленнєвої, образотворчої) щодо активізації вживання дітьми
експресивної лексики.
Визначено критерії і показники розвитку експресивного мовлення старших
дошкільників: наявність лексико-семантичних засобів із показником:
уживання в мовленні слів у переносному значенні; значенні; лексична
наповнюваність усного продукування казкового тексту з показником
співвідношення побутової, загальновживаної і експресивної лексики в
усних висловлюваннях, під час опису, переказу, бесіди тощо; доцільне
використання тропів з показником: уживання в мовленні епітетів, метафор,
гіпербол, персоніфікацій, метонімій, літот, синекдох, порівнянь);
використання в мовленні синтаксичних засобів із показником: вживання в
мовленні казкових зачинів, кінцівок, віршованих рядків, повторів.
На формуючому етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель
збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою, яка
обіймала чотири етапи: відбірково-аналітичний,
первинно-ознайомлювальний, продуктивно-моделюючий і
творчо-імпровізаторський. До кожного етапу було розроблено систему
завдань, спрямованих на збагачення словника експресивною лексикою
засобами української народної казки.
За результатами дослідження було встановлено послідовні стадії
збагачення словника експресивною лексикою, а саме: 1) відбір лексики з
українських народних казок та її угрупування за словниками- мінімумами;
2) пояснення номінативного значення дібраної лексики і усвідомлення
дітьми ролі експресивних засобів в українських народних казках; 3)
ознайомлення дошкільників з українськими народними казками, змістовий
аналіз казок; 4) збагачення словника експресивною лексикою в мовленнєвих
ситуаціях; 5) самостійне продукування експресивного мовлення з опорою на
наочність; 6) закріплення набутих навичок у процесі використання творчих
завдань (літературні вікторини, творчі розповіді, ігри – драматизації,
інсценування).
Отже, ефективність засвоєння експресивних засобів мовлення залежить від
рівня розуміння дітьми номінативного значення лексики казок; темпи
активізації словника дітей щодо вживання експресивної лексики залежать
від змістового насичення мовленнєвих вправ, ігрових ситуацій,
лінгвістичних казок, запропонованих дітям; міцність засвоєння
експресивної лексики обумовлюється її систематичним використанням у
різних видах діяльності дітей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
