Реферат на тему:
Розвиток особистості учнів початкових класів у процесі навчання
Інтеграція України до європейського і світового співтовариства
передбачає зміну традиційних підходів до освіти на всіх рівнях її
організації.
Вагомою інновацією в освіті останнього десятиріччя стала зміна основних
пріоритетів освітянської діяльності. За часів радянської влади у
вітчизняній освітній традиції велике значення мало формування людини як
суспільної істоти з одночасним нівелюванням її особистісного «Я». В
сучасних умовах на перший план виходить розвиток особистості, її
духовного і наукового потенціалу, чого вимагає перехід до ринкової
економіки, створення конкурентноздатності. Зокрема, Розвиток особистості
являє собою процес формування особистості як соціальної якості індивіда
в результаті його соціалізації, навчання й виховання, під впливом
зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників. Маючи природні
анатомо-фізіологічні передумови до становлення особистості, дитина в
процесі соціалізації вступає у взаємодію з навколишнім світом,
оволодіваючи досягненнями людства. Оволодіння дійсністю у дитини
реалізується в її діяльності за допомогою дорослих, а отже, процес
цілеспрямованого навчання і виховання є провідним у розвитку її
особистості [9]. Якщо виховання забезпечує цей розвиток через прилучення
дитини насамперед до світоглядних, моральних, естетичних аспектів
суспільного життя, то її розвиток у навчальній діяльності має характер
поетапного освоєння об’єктивних закономірностей світу в цілому і
водночас суб’єктивного потенціалу людини у відносинах із реальністю.
??\?ликання, яка не спиниться на шляху самовдосконалення, тобто активної
діяльності, побудованої на засадах творчості. Сучасність вимагає від
української школи створення умов для творчого розвитку дитини, в яких
тільки й може бути сформована творча особистість. Таким чином, завдання
кожного вчителя – допомогти учневі повірити у власний успіх, створити
всі умови для творчого розвитку особистості.
Питанню творчого розвитку школярів приділяв значну увагу видатний
слов’янський педагог Ян Амос Коменський (“Велика дидактика”, 1632),
зазначаючи, що для успішного розвитку розумових здібностей при
викладанні матеріалу потрібно створювати відповідні умови, йти від
легкого до складного, від загального до конкретного. Саме він висловив
думку про заборону нав’язування всього, що не відповідає віковим
особливостям учнів..
Французький мислитель Жан-Жак Руссо зазначав, що, навчаючи дитину,
потрібно враховувати закони розвитку організму. Вчений відмічав: щоб
спрямувати учня до осмислення, потрібне неабияке заохочення з боку
наставника.
Значний внесок у розв’язання проблеми творчого розвитку особистості
здійснили Г.С. Альтшуллер, В.І. Андреєв, Ю.К. Бабанський, І.Д. Бех, Л.І.
Божович, Г. Ващенко, М.В. Гриньова, Л.І. Гурова, О.К. Дусавицький, В.М.
Загвязинський, І.А. Зязюн, К. Кнеллер, І. Лернер, В.І. Лозова, А. Н.
Лук, М.І. Меєрович та інші. Проте чіткого визначення творчого розвитку
особистості у спеціальній літературі знайти не вдалося, що і зумовило
необхідність аналізу різнобічних підходів до цього феномена з метою
окреслення його сутності, змісту, шляхів та засобів, а також здійснення
власного теоретичного пошуку й узагальнення.
Формування особистості – становлення людини як соціальної істоти
внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.
Проблема творчого розвитку передбачає насамперед з’ясування
психолого-педагогічних аспектів явища розвитку людини як такого. Процес
розвитку людини являє собою низку змін, що можуть бути класифіковані як
фізичні та психічні, а також як кількісні та якісні. До фізичних змін
належать ріст, розвиток кісткової і м’язової систем тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
