Реферат на тему:
Безготівкові розрахунки фізичних осіб
План
1. Види та порядок відкриття рахунків населенню
2. Система електронних банківських послуг населенню
2.1. Операції з “електронним гаманцем”
2.2. Операції з “електронним чеком”
2.3. Операції з дебетною карткою
2.4. Автоматичний касир (банкомат)
3. Перспективи розвитку розрахункових послуг населенню
1. Види та порядок відкриття рахунків населенню
Фізичним особам відкриваються поточні (вклади до запитання) і вкладні
(депозитні) рахунки у національній валюті.
Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб
до запитання і використовуються ними для зберігання коштів та проведення
безготівкових розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та
юридичними особами.
Поточні рахунки відкриваються на підставі:
– заяви фізичної особи;
– документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його);
– договору на відкриття й обслуговування рахунку між установою банку та
громадянином;
– картки із зразком підпису, який ставиться у присутності працівника
банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником. У
договорі між установою банку та фізичною особою зазначається номер, дата
та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного
місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи –
платника податку, що вноситься в договір на підставі документа, виданого
податковим органом.
За довіреністю власника рахунку, засвідченого нотаріально або
уповноваженою особою банку, операції за рахунком може здійснювати інша
особа.
Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі
розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У
документах зазначається підстава для перерахування коштів.
При проведенні операцій у безготівковій формі фізичні особи дотримуються
вимог, передбачених Інструкцією № 7 НБУ “Про безготівкові розрахунки у
господарському обороті України” й іншими нормативними актами НБУ.
На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб зараховуються:
– оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні
роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну
діяльність, наукові роботи та винаходи;
– виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування,
страхове відшкодування за майновим страхуванням;
– орендна плата за винайм житлових помешкань, рухомого і нерухомого
майна;
– відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або
у разі втрати годувальника;
– кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;
– кошти за реалізоване власне майно та за здану сільськогосподарську
продукцію;
– інші надходження – у випадках, що не суперечать чинному законодавству
України.
З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб за
розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:
– розрахунки за надані послуги юридичними і фізичними особами;
– розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;
– відрахування до державного та місцевих бюджетів обов’язкових та інших
платежів;
– розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності;
– розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або
позабіржовому ринку;
– розрахунки за куплену іноземну валюту;
– інші операції – у випадках, що не суперечать чинному законодавству
України.
Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі її заяви або у
разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним
законодавством України.
У разі відкриття вкладного рахунка фізичними особами в договорі про його
відкриття на підставі відповідного документа податкового органу
вказується ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податку. При
цьому власникові рахунка видається вкладний документ. Таким документом
може бути ощадна книжка (іменна чи на пред’явника); інший, виданий
банком документ, що засвідчує укладення з банком договору.
У договорі обумовлюються:
– сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок;
– строк зберігання та порядок повернення коштів після закінчення строку
зберігання (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок
вкладника та ін.);
– розмір сплати відсотків, умови перегляду їх розміру;
– відповідальність сторін;
– умови розірвання договору;
– інші умови за погодженням сторін.
Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів,
внесених на визначений у договорі строк.
Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою,
перераховані з вкладного рахунка в іншому банку чи з поточного рахунка в
національній чи іноземній валюті.
Правові відносини, що виникають при відкритті рахунків у національній
валюті фізичним особам, регулюються Інструкцією № 3 НБУ “Про відкриття
банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою
постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527.
2. Система електронних банківських послуг населенню
Одним із основних напрямків НБУ сьогодні є утворення національної
системи масових електронних платежів населення за товари та послуги
(СМЕП).
Національна система масових електронних платежів -це система
безготівкових розрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги
здійснюються за допомогою банківських платіжних карток.
Платіжна картка – документ на носії електронної інформації у вигляді
пластикової картки, що випускається кредитно-фінансовими установами.
Документ дає можливість його пред’явникові одержувати без оплати у
готівковій формі товари та послуги, в тому числі послуги з одержання
через банківські установи готівки, та підтверджує особам, які надають ці
товари та послуги, що оплата їх вартості буде здійснена з рахунків у
банківських установах.
Механізм здійснення операцій із банківськими платіжними картками
регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Основними
документами, що регламентують порядок використання банківських платіжних
карток у вітчизняній економіці, є: “Положення про порядок здійснення
бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної
системи” (затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.),
“Положення про систему захисту електронної інформації до системи масових
електронних платежів населення за товари та послуги в Україні”
(затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.).
Для здійснення операцій із платіжними картками Національної системи
необхідно одержати ліцензію (дозвіл) НБУ.
Учасниками системи є:
– тримачі (власники) карток – фізичні особи;
– підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення, в яких
встановлено платіжні термінали;
– кредитно-фінансові установи (банк-емітент, банк-еквайр, розрахунковий
банк).
Платіжний термінал – електронний пристрій, за допомогою якого
здійснюється авторизація платіжної картки та основні операції з
оформлення оплати вартості товарів та наданих послуг.
Авторизація – надання дозволу на обслуговування тримача платіжної
картки.
Банк-емітент – установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.
Банк-еквайр – комерційний банк, який підписує угоду з торговельними
підприємствами на обслуговування карток, здійснює первинну обробку
трансакцій та бере на себе проведення з торговцями усього спектра
операцій із картками, а саме: перерахування на поточні рахунки коштів за
товари та послуги, сортування і розсилання квитанцій, розповсюдження
стоп-листів.
Трансакція – інформація в електронній формі про окрему операцію,
здійснену з використанням платіжної картки (завантаження та
дозавантаження картки, одержання готівкових коштів, оплата товарів і
наданих послуг та ін.).
Завантаження (дозавантаження) картки – внесення інформації на платіжну
картку про наявність коштів.
Розрахунковий банк – банківська установа, в якій інший банк-учасник
платіжної системи (переважно банк-емітент) відкриває спеціальний рахунок
для здійснення розрахунків за допомогою платіжних карток.
Банк-емітент видає картку клієнтові після ретельної перевірки його
фінансового стану та оцінки кредитоспроможності; відкриває власникові
картки спеціальний рахунок, на якому враховуються всі операції з
карткою; регулярно надсилає клієнтові виписку із зазначенням сум
платежів і розміру заборгованості, сум і термінів погашення; стягує
комісію і відсотки згідно із встановленим тарифом; зобов’язується
сплачувати рахунки торговельного підприємства за покупки, зроблені з
використанням карток, за вирахуванням платіжного збору (дисконту).
Види банківських пластикових карток: “Електронний гаманець”,
“Електронний чек”, дебетна картка.
2.1. Операції з “електронним гаманцем”
“Електронний гаманець” – різновид платіжної картки “електронний чек”.
Використовується для оплати товарів, наданих послуг та одержання
готівкових коштів у розмірі, що не перевищує попередньо за депонованої
суми, прямим списанням коштів із спеціального рахунка “електронних
гаманців” у розрахунковому банку.
Особливістю зазначеного платіжного засобу є те, що банк-емітент
відкриває загальний рахунок для врахування коштів, перерахованих усіма
клієнтами банку, які отримали платіжні картки “електронний гаманець”, а
платником виступає розрахунковий банк.
У разі одержання платіжної картки “електронний гаманець” клієнт повинен
сплатити кошти за його обслуговування у банківській системі (ця сума
може включати також вартість самої картки). Оплата може бути виконана в
готівковій або безготівковій формі. Платіжна картка клієнта дійсна для
оплати товарів та послуг з моменту її завантаження. Для завантаження чи
дозавантаження платіжної картки “електронний гаманець” клієнт вносить
готівкові кошти до каси банку-емітента або за його письмовою вказівкою
банком перераховуються кошти з поточного рахунка. Ці кошти зараховуються
на рахунок “Консолідований рахунок “електронних гаманців”.
При поєднанні в одній платіжній картці платіжних інструментів
“електронний гаманець” й “електронний чек” можливе дозавантаження
“електронного гаманця” коштами, що знаходяться на чековому рахунку.
Дозавантаження виконується в банкоматі або на платіжному терміналі,
виконувати зазначену функцію. Платіжними терміналом або банкоматом
формується відповідна трансакція про виконані операції.
Банкомат – електронний пристрій, який може без участі оператора
виконувати основні касові функції (приймання депозитів, зняття
готівкових коштів з рахунка, переказ коштів на рахунок, надання виписки
про стан рахунку тощо) за допомогою платіжної картки. Дозавантаження
“електронного гаманця” можливе також в іншому банку.
У разі відсутності коштів на поточному рахунку клієнта банк надає
короткостроковий кредит на термін 1-2 дні, тобто на період проходження
платежу з обслуговуючого банку в банк-емітент. Клієнт повинен сплатити
банку-емітенту відсотки за користування кредитом у встановленому банком
розмірі. Надання кредиту передбачається угодою, яка укладається між
клієнтом і банком-емітентом при одержанні платіжної картки. Встановлені
обслуговуючим банком комісійні за виконання цієї операції зараховуються
у дохід банку. Для забезпечення розрахунків із підприємствами торгівлі
та побутового обслуговування населення, що виконують обслуговування
тримачів платіжних карток “електронний гаманець”, банк-емітент щоденно
перераховує на спеціальний рахунок у розрахунковому банку прогнозовану
суму.
Інформацію для прогнозування банк-емітент отримує від процесингового
центру. Вона складається на підставі аналізу платежів попереднього
періоду, обсягу коштів, залучених банком-емітентом, надійності банку.
Кошти, що залишилися на рахунку “Консолідований рахунок “електронних
гаманців”, можуть використовуватися банком-емітентом як вільні кредитні
ресурси.
Процесинговий центр – спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр,
який виконує збір, обробку, зберігання та передавання
кредитно-фінансовим установам інформації про необхідність переказу з
рахунків осіб-тримачів платіжних карток грошових коштів за одержані
товари та послуги, у тому числі послуги з одержання через банківські
установи готівкових коштів, на рахунки осіб, що їх надають, а також
виконує інші операції з обслуговування учасників системи електронних
платежів, у якій застосовуються платіжні картки.
Відповідно до укладеної угоди про участь у Національній системі масових
електронних платежів банк-емітент сплачує послуги процесингового центру
та розрахункового банку.
У разі, якщо клієнт розриває договір із банком на застосування платіжної
картки “електронний гаманець”, йому повертається залишок коштів,
інформація про які знаходиться у пам’яті картки. Кошти можуть бути
повернені як у готівковій, так і в безготівковій формі на його поточний
рахунок.
Трансакції з інформацією про операції, виконані за допомогою карток
“електронний гаманець”, передаються протягом дня з платіжних терміналів
та банкоматів до процесингового центру, де вони обробляються й
сортуються відповідно до МФО банків-емітентів та МФО обслуговуючих
банків.
Наприкінці дня ця інформація надсилається розрахунковому банкові для
виконання міжбанківських розрахунків (банком-емітентом та обслуговуючим
банком зазначена інформація надається до відома та для проведення
внутрішньобанківських операцій).
Операція із зарахування коштів на рахунки підприємств торгівлі та
побутового обслуговування населення здійснюється відразу ж після
одержання коштів від розрахункового банку.
У разі, якщо обслуговуючий банк є одночасно банком-емітентом платіжних
карток “електронний гаманець”, він отримує від процесингового центру
інформацію про необхідні внутрішньобанківські платежі (обсяг платежів,
виконаних за допомогою його карток на підприємствах торгівлі та
побутового обслуговування населення, що є його клієнтами).
Відповідно до укладеної угоди про участь у Національній системі масових
електронних платежів обслуговуючий банк оплачує послуги процесингового
центру.
1. Клієнт вносить кошти в банк-емітент.
2. Банк-емітент відкриває рахунок “електронних гаманців” у
розрахунковому банку.
3. Банк-емітент видає платіжну картку “електронний гаманець” клієнтові.
4. Клієнт передає картку підприємствам торгівлі та побутового
обслуговування населення.
5. Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення надають
клієнтові товари, послуги.
:
?
6. Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення надають
інформацію процесинговому центру.
7. Процесинговий центр надає інформацію банку-емітенту, розрахунковому й
обслуговуючому банку.
8. Розрахунковий банк перераховує кошти за товари та послуги на поточні
рахунки підприємств в обслуговуючий банк.
2.2. Операції з “електронним чеком”
Одержавши платіжну картку “електронний чек”, клієнт має право сплатити
кошти за його обслуговування у банківській системі (ця сума може
включати також вартість самої картки). Оплата може бути здійснена в
готівковій або безготівковій формі.
Картка клієнта дійсна для оплати товарів та послуг з моменту внесення
коштів на аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”. Дозавантаження
платіжної картки “електронний чек” можливе також в іншому банку.
Перебуваючи у віддаленому місці, клієнт звертається для дозавантаження
“електронного чека” готівкою у будь-яку установу банку, де встановлено
платіжний термінал. Через платіжний термінал зазначена установа банку
зв’язується з банком-емітентом, надаючи йому необхідну інформацію, після
чого банк-емітент повинен здійснити перерахування коштів на аналітичний
рахунок “Розрахунки чеками”.
У разі відсутності коштів на поточному рахунку фізичної особи (вкладному
рахунку) банк-емітент надає короткостроковий кредит клієнтові на термін
1-2 дні, тобто на період проходження платежу з обслуговуючого банку в
банк-емітент.
За користування кредитом клієнт повинен сплатити банку-емітенту
відсотки. Надання кредиту передбачається угодою, яка укладається між
клієнтом і банком-емітентом при одержанні платіжної картки. Встановлені
обслуговуючим банком комісійні за виконання цієї операції зараховуються
в дохід банку.
Трансакції з інформації про операції, виконані за допомогою платіжних
карток “електронний чек”, передаються протягом дня з платіжних
терміналів та банкоматів до процесингового центру, де вона обробляється
і сортується відповідно до МФО банків-емітентів та МФО обслуговуючих
банків за номерами чекових рахунків платників та поточних рахунків
одержувачів. Протягом дня ця інформація періодично надсилається у
вигляді файлу вимог-доручень банкам-емітентам для виконання розрахунків
через СЕП та обслуговуючим банкам для контролю.
1. Клієнт вносить кошти в банк-емітент.
2. Банк-емітент відкриває аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”.
3. Банк-емітент видає платіжну картку “Електронний чек” клієнтові.
4. Клієнт передає картку підприємствам торгівлі та побутового
обслуговування населення.
5. Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення надають
клієнтові товари, послуги.
6. Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення надають
інформацію процесинговому центру.
7. Процесинговий центр надає інформацію банку-емітенту й обслуговуючому
банку.
8. Обслуговуючий банк зараховує кошти за товари та послуги на поточні
рахунки підприємств.
У банку-емітенті на підставі цього файлу кошти з чекових рахунків
клієнтів переводяться на транзитний чековий рахунок та формується файл
платіжних доручень за банками, які обслуговують відповідні підприємства
торгівлі та побутового обслуговування населення.
На залишки аналітичних рахунків “Розрахунки чеками” банк може
нараховувати відповідні відсотки. Сума нарахованих відсотків
зараховується на поточний рахунок.
У разі, якщо клієнт розриває договір з банком на застосування платіжної
картки “Електронний чек”, йому повертається залишок коштів на чековому
рахунку. Кошти можуть бути повернені як у готівковій, так і в
безготівковій формі.
Операція із зарахування коштів на рахунки підприємств торгівлі та
побутового обслуговування населення виконується відразу ж після
одержання коштів від банку-емітента.
Операція із закриття транзитного рахунка, з якого списуються кошти,
видані клієнтові через банкомат, здійснюється відразу ж після одержання
коштів від банку-емітента.
2.3. Операції з дебетною карткою
Дебетна картка – це різновид платіжної картки, що використовується для
оплати товарів, наданих послуг та одержання готівкових коштів з
поточного рахунка.
Дебетна картка дає клієнтові право безпосередньо розпоряджатися коштами
зі свого поточного рахунка в банку-емітенті. При одержанні дебетної
картки клієнт повинен внести кошти за його обслуговування (ця сума може
включати також вартість самої картки).
При виконанні операцій за допомогою дебетної картки термінал або
банкомат зв’язується в режимі “on-line” безпосередньо або через
процесинговий центр із банком-емітентом. Банк-емітент підтверджує
можливість виконання операції.
Оn-line – тип зв’язку між учасниками платіжної системи, при якому
зв’язок підтримується у режимі реального часу (безперервно).
2.4. Автоматичний касир (банкомат)
За допомогою платіжних карток “електронний чек” та дебетних карток
фізичні особи (клієнти) можуть отримувати готівкові кошти в банкоматах.
Банкомат (автоматичний касир) пристрій для самообслуговування клієнтів,
який є складовою частиною системи автоматизації касових операцій,
внутрішньобанківської або міжбанківської системи платежів. Банкомати,
залежно від їх рівня захищеності, можуть встановлюватись як у межах
території банківської установи, так і за її межами. Управління
банкоматами та доступ до рахунків клієнтів виконується
програмно-технічними засобами зазначених систем.
Основні операції, що здійснюються банкоматами:
– інформування клієнтів про стан їх рахунків;
– видача готівки;
– приймання готівки від клієнтів для розміщення на їх рахунках (цю
функцію реалізують депозитні банкомати).
Доступ до банкомата для виконання операцій здійснюється із застосуванням
банківських ідентифікаційних карток та персональних ідентифікаційних
номерів-кодів клієнтів банківських установ. Після виконання операцій із
видачі (приймання) готівки клієнтові має бути видана пронумерована
квитанція, в якій вказуються:
назва банківської установи, що експлуатує банкомат, номер банкомата,
дата, час, вид операції, номер трансакції, сума виданих (прийнятих)
коштів та інші реквізити відповідно до вимог системи, в якій
використовується банкомат. При застосуванні банкоматів у
внутрішньобанківських системах автоматизації касових операцій квитанція
може не видаватися. У цьому разі обов’язково з періодичністю, визначеною
в договорі між клієнтом і банківською установою, клієнтові надається
виписка за операціями, здійсненими через банкомат, підписана і завірена
у встановленому порядку.
Для виконання підкріплення та інкасації коштів за банкоматом (групою
банкоматів) письмовим розпорядженням керівника банківської установи
визначається перелік відповідальних працівників, в обов’язки яких
входить обслуговування банкоматів, із персональним розподілом між ними
функціональних обов’язків. Виконання функціональних обов’язків
зазначеними працівниками має бути регламентовано внутрішніми положеннями
банківської установи.
Для кожного банкомата, зважаючи на рівень його захищеності та
необхідність забезпечення безперебійної роботи, визначається ліміт
коштів, що можуть бути одночасно завантажені та зберігатися в його
сейфі. Визначена величина ліміту погоджується з головним бухгалтером та
затверджується керівником банківської установи.
Для обліку операцій, що проводяться з банкоматами, ведеться “Книга
обліку операцій із завантаження та розвантаження банкоматів”.
Відповідальним за ведення такої книги є завідуючий касою. Ця книга має
бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником, головним
бухгалтером та скріплена печаткою банківської установи.
Підкріплення банкомата готівкою проводиться залежно від потреби в ній.
Потрібну суму в межах визначеного для банкомата ліміту коштів касир
банкоматів отримує у завідуючого касою. Вкладення купюр у касети, а
також вилучення купюр із касет відбувається у приміщенні каси. Прийняту
суму грошей касир перераховує покупюрно, вкладає їх у касети, закриває
касети на ключ і опломбовує їх. До касети прикріплюється ярлик із
зазначенням на ньому найменування банківської установи, номера
банкомата, номіналу, кількості купюр, суми вкладених коштів, дати,
підпису та іменного штампа спеціально виділеного для завантаження касет
касового працівника. Після завантаження касет завідуючий касою оформляє
для інкасатора маршрутний лист із зазначенням адреси і місця
розташування банкомата, номерів касет, що мають бути вилучені з
банкомата і доставлені в касу, номерів касет, що мають бути вставлені в
банкомат, та інформації, яка необхідна для ініціалізації його роботи.
Для завантаження банкомата касети й маршрутний лист передаються
інкасатору. Приймаючи касети, інкасатор перевіряє цілість касет і пломб,
наявність на ярликах реквізитів. Разом із касетами інкасатору під
розписку в “Книзі обліку операцій із завантаження та розвантаження
банкоматів” передаються ключі від сейфа банкомата і від його модуля
управління та картка доступу.
Після доставки касет інкасатор із застосуванням картки доступу входить у
режим обслуговування банкомата, вилучає вказані в маршрутному листі
касети із залишками грошових коштів, встановлює нові касети і з
використанням даних із маршрутного листа вводить у модуль управління
інформацію про номінали та кількість купюр у встановлених касетах. Після
закінчення введення на чековому друкувальному пристрої роздруковується
пронумерована квитанція із зазначенням номера банкомата, дати, часу
виконання операції завантаження, ідентифікатора картки інкасатора, суми
залишків коштів у , вилучених касетах та суми коштів у встановлених
касетах.
Після закінчення операцій завантаження виконується його ініціалізація і
запуск у роботу. При цьому інформація про зміст касет передається в
систему управління банкоматами, а завантажені кошти зараховуються на
балансовий рахунок банкомата.
Інкасатор здає касиру під розписку у “Книзі обліку операцій із
завантаження та розвантаження банкоматів” вилучені касети, ключі, картку
й одержану в банкоматі квитанцію.
Касир у присутності інкасатора перевіряє цілість доставлених касет,
наявність ярликів і пломб та вилучає у нього квитанцію з вказаною в ній
сумою. Після цього касир підтверджує своїм підписом у маршрутному листі
приймання касет. Касир у присутності завідуючого касою (контролера)
перераховує вилучену з касет готівку, звіряє суму з квитанцією, виписує
на суму вилучених із касет коштів прибутковий касовий ордер та довідку
касира, відповідно до яких здійснює списання цієї суми з балансового
рахунка банкомата й зарахування цієї суми на рахунок каси, і здає їх
завідуючому касою.
При застосуванні депозитних банкоматів разом із касетами із залишками
коштів інкасатор доставляє касети з конвертами із вкладеними для
зарахування на рахунки клієнтів коштами. Касир у присутності завідуючого
касою звіряє відповідність наявних сум у конвертах із даними
меморіального ордера, одержаного від системи управління банкоматами. У
разі виявлення розбіжностей між фактичною сумою і даними меморіального
ордера складається відповідний акт із зазначенням даних клієнта, номера,
адреси банкомата, часу приймання готівкових коштів, заявленої та
фактичної суми. Акт підписується касиром та завідуючим касою. Клієнт,
який вносив готівку, має бути ознайомлений із змістом акта. Спірні
питання, які при цьому можуть виникнути, вирішуються в порядку,
визначеному договором між клієнтом і банківською установою.
Після звірювання касир виписує прибутковий касовий ордер на суму
фактично вилучених із конвертів коштів і ставить підпис у меморіальному
ордері. Завідуючий касою приймає від касира кошти, звіряє їх суму з
даними меморіального ордера, розписується в прибутковому і меморіальному
ордерах. На підставі меморіального ордера здійснюються зарахування
фактично одержаних грошових коштів на рахунки клієнтів.
3. Перспективи розвитку розрахункових послуг населенню
У сучасних умовах, відбувається широке впровадження електронних
платіжних засобів у системі безготівкових розрахунків. Система масових
електронних платежів забезпечує максимум зручностей клієнтам банків:
вони звільняються від необхідності здійснювати оплату відповідних
покупок готівкою. Загублена або викрадена картка, завдяки своїй
надійності і захисту, не дозволяє іншій особі використовувати її в
розрахунках.
Для впровадження національної платіжної системи з використанням карток у
вересні 1995 р. 17 комерційних банків на чолі з НБУ організували ЗАТ
“Укркарт”. Це товариство при підтримці Visa створило міжбанківський
процесинговий центр, який дозволив проводити авторизацію, кліринг та
розрахунки в межах України міжнародними картками Visa,
Eurocard/Маstercard, а також внутрішніми платіжними картками, що
створені за міжнародними стандартами.
Сьогодні лідерами серед українських банків у роботі з картками
міжнародних платіжних систем є АППБ “Аваль”, Приватбанк та Укрексімбанк.
Серед найголовніших проблем впровадження банківських пластикових карток
відзначимо такі:
– низький рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого
рівня залишків на карткових рахунках;
– відсутність в населення України бажання тримати гроші в банку;
– брак як навичок, досвіду, традицій впровадження карткових систем, так
і вміння користуватися ними;
– незацікавленість торговельних підприємств приймати до сплати картки;
– значні капіталовкладення й довгий термін окупності інвестицій у
картковий бізнес;
– відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карток;
– проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.
Держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через
встановлення пільгового режиму амортизації для високотехнологічного
обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу
карток; введення податкових пільг для учасників ринку; створення
жорстких умов для унеможливлення торговцям приховувати виручку. Крім
того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток шляхом
створенням відповідної правової бази.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
