.

Особливості надання та погашення окремих видів банківських позик (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 7620
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості надання та погашення окремих видів банківських позик

План

1. Класифікація банківських кредитів

2. Контокорентний кредит

3. Ломбардний та іпотечний кредит

4. Консорціумний та паралельний кредит

5. Бланкові кредити (довірчі, партнерські)

6. Кредити, пов’язані з вексельним обігом

6.1. Врахування і перерахування векселів

6.2. Кредити під заставу векселів

7. Особливості кредитування фермерських (селянських)господарств

1. Класифікація банківських кредитів

Залежно від призначення банківські кредити можна класифікувати таким
чином:

За умовами надання:

а) пільговий;

б) нормальний;

в) виданий за особливо жорсткими умовами.

За станом кредитної дисципліни:

а) строкові;

б) прострочені;

в) пролонговані.

За строками кредитування:

а) строкові і короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3
років), довгострокові (понад 3 роки);

б) безстрокові;

в) прострочені;

г) відстрочені.

За забезпеченням:

а) забезпечені (мають пряме забезпечення):

застава майна, майнових прав, гарантіями, поручництвами тощо;

б) незабезпечені (бланкові);

За кількістю банків-кредиторів:

а) звичайний банківський кредит;

б) консорціумний кредит;

в) паралельний кредит.

За видами позичальників:

а) кредити юридичним особам різних галузей народного господарства та
форм власності;

б) кредити індивідуальним позичальникам (фізичним особам);

в) кредити банківським установам (міжбанківські кредити).

За характером використання:

а) споживчий кредит;

б) платіжний кредит;

в) розрахунковий кредит;

г) ломбардний та іпотечний кредит.

За розмірами (обсягами):

а) малі кредити;

б) середні кредити;

в) великі кредити.

За ступенем ризику:

а)стандартні кредити;

б) нестандартні кредити (з підвищеним ризиком – під контролем,
субстандартні, сумнівні, безнадійні).

За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) в міру виконання кредитних заходів;

в) відповідно відкритої кредитної лінії.

За строками погашення:

а) водночас (одноразово);

б) у розстрочку (рівномірними частинами на протязі користування
позикою);

в) достроково (за вимогою кредитора, або за ініціативою позичальника).

2. Контокорентний кредит

Клієнтам, з якими банк має тривалі та міцні відносини і які відчувають
регулярну потребу у банківському кредитуванні, може надаватися
контокорентний кредит.

Контокорентний кредит надається клієнтам, що знаходяться у комерційних
стосунках з великим колом своїх партнерів, що призводить до виникнення
значної кількості як вимог так і грошових зобов’язань за поточним
рахунком, які як правило, не співпадають як у часі, так і у розмірі. З
метою раціоналізації платіжного обороту даних клієнтів банк може взяти
на себе здійснення розрахунків за поточними зобов’язаннями таких
клієнтів. Для цього клієнту відкривається контокорентний рахунок
(поточний рахунок з овердрафтом).

Контокорентний рахунок – це єдиний рахунок клієнта в банку за яким на
підставі дії договору здійснюються як кредитні так і розрахункові
операції. На контокорентному рахунку періодично може виникати як
дебетове, так і кредитове сальдо. Дебетове сальдо (овердрафт) свідчить
про нестачу власних коштів на рахунку клієнта, що означає надання банком
контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на
контокорентному (поточному) рахунку певну суму власних коштів.

Контокорентний кредит надається на підставі письмової кредитної угоди
між банком та клієнтом як у національній, так і в іноземній валюті.
Основними умовами контокорентного кредитування, що відображаються у
договорі є:

– максимальна сума кредитування, тобто дебетового залишку по
контокорентному рахунку (овердрафту);

– максимальний термін наявності за контокорентним рахунком дебетового
сальдо;

– величина процентної ставки за користування контокорентним кредитом та
комісійних платежів (оборотної комісії);

– забезпечення контокорентного кредиту.

Контокорентний кредит видається на фінансування поточного виробництва і
обігу, і не спрямовується на фінансування інвестицій.

3. Ломбардний та іпотечний кредит

Під ломбардом розуміють заставу (заклад) майна, що легко реалізується,
або певних фінансових (грошових) вимог. Така застава складає
економічно-правову основу ломбардного кредиту.

Ломбардний кредит – це короткотерміновий кредит, фіксований за розміром,
який забезпечується рухомим майном або фінансовими правами. При наданні
ломбардного кредиту застава оцінюється не за повною вартістю
заставленого майна на день укладення кредитної угоди, а враховує залежно
від виду рухомого майна тільки частину його вартості. Це спричинено
ризиками, які виникають при реалізації застави.

Основними видами ломбардного кредиту є:

– ломбардний кредит під заставу цінних паперів;

– ломбардний кредит під заставу товарів;

– ломбардний кредит під заставу дорогоцінних металів;

– ломбардний кредит під заставу фінансових вимог.

Ломбардний кредит під заставу цінних паперів – це найбільш важлива форма
ломбардного кредиту, оскільки в його основі знаходиться досить проста
операція з прийому в заставу та оцінки цінних паперів. Витрати на
зберігання такої застави мінімальні. Вартісна оцінка заставленого майна
теж не є складною через те, що визначення вартості цінних паперів
регулярно здійснюється на фондових біржах. Таким чином, банк визначає
заставну вартість цінних паперів дещо нижчою від їх біржової вартості
аби захистити себе від можливого небажаного коливання курсу. Як правило,
заставна вартість цінних паперів не повинна бути нижчою 50% їх ринкової
вартості, а за державними цінними паперами – 75-80%.

При ломбардному кредитуванні під заставу товарів в якості застави
виступають певні товари з відносно стійкою ціною. Залежно від виду
товарів їх заставна ціна коливається в межах 50-70% ринкової ціни.

Товари передані в заставу переходять у власність банку і відвантажуються
на його ім’я. Розповсюдженою практикою є прийняття в заставу “товарів в
дорозі” (тобто таких, що оплачені і відвантажені покупцеві
/одержувачу/), особливо при морських перевезеннях. При цьому в якості
закладного документа використовується коносамент – документ, що
засвідчує право власності на “товар у дорозі”.

Отримавши коносамент у заставу банк стає власником товару. При
використанні відвантаженого товару під заставу важливим для банку є
належне оформлення страхових документів на вантаж.

При ломбардному кредитуванні під заставу дорогоцінних металів їх
заставна вартість оцінюється у 90-95% їх ринкової. ціни. При
кредитуванні під заставу фінансових вимог у якості застави виступають
депозити, ощадні вклади, вимоги за страховими договорами, пенсійні
поліси тощо.

Плата за ломбардний кредит обчислюється із двох складових: процентів за
користування позикою та комісійних платежів і зборів, пов’язаних із
витратами на оформлення, зберігання та реалізацію застави прийнятої у
забезпечення ломбардного кредиту.

Іпотечний кредит за своєю економічною природою дуже подібний до
ломбардного кредиту. Іпотечний кредит – це особливий вид кредитних
відносин з приводу надання кредитів під заставу виключно нерухомого
майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути спеціальні іпотечні банки або
спеціалізовані іпотечні контори, а також комерційні банки.

Позичальниками іпотечних кредитів можуть бути юридичні та фізичні особи,
які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, що згідні
надавати під заставу їх власні об’єкти іпотеки на правах позичальника.

Об’єктами іпотеки при наданні кредитів можуть бути: житлові будинки,
квартири, виробничі будівлі та споруди, магазини, земельні ділянки, що є
власністю позичальника і не фігурують як об’єкти застави в інших чинних
кредитних договорах.

При іпотечному кредитуванні на об’єкт застави складається закладна, яка
в подальшому може виступати об’єктом купівлі-продажу. Іпотечні кредити
мають довготерміновий характер.

4. Консорціумний та паралельний кредит

В банківській практиці часто трапляються випадки, коли розміри кредиту,
рівень кредитного ризику та інші об’єктивні причини не дають можливості
одному банку повністю задовольнити потребу в кредиті одного крупного
позичальника.

За таких обставин для акумуляції кредитних ресурсів як в національній,
так і в іноземній валюті й необхідних для кредитування програм із
значними обсягами, для забезпечення гарантії повернення “великих
кредитів”, зменшення кредитних ризиків, дотримання комерційними банками
нормативного показника максимального кредитного ризику на одного
позичальника, комерційні банки можуть об’єднуватися в консорціуми.
Порядок створення банківських консорціумів регламентується Положенням
НБУ “Про порядок здійснення консорціумного кредитування” від 21 лютого
1996 р.

Банківський консорціум – це тимчасове об’єднання, засноване (створене)
банками на паритетних засадах для координації дій з приводу кредитування
однієї, але великої кредитної угоди.

Кількість членів консорціуму не обмежується.

При подальшому розвитку ринкових відносин банківські консорціуми зможуть
створюватись на постійній основі (стануть стабільними) не тільки для
виконання кредитних чи гарантійних операцій, але й операцій з цінними
паперами на фондовому ринку, для проведення операцій на валютних ринках
або для великомасштабних лізингових чи факторингових операцій на
кредитному ринку.

Основою правових взаємовідносин членів консорціуму є їх зобов’язання, що
виникають на підставі укладеного договору. У консорціумному договорі:

– констатується факт створення консорціуму, його мета;

– визначаються його учасники;

– визначається конкретна участь кожного банку (клієнта);

– визначаються представництво й керівництво консорціуму, обов’язки,
права та відповідальності, фінансові умови договору, зобов’язання членів
консорціуму щодо головного банку, умови припинення дії консорціумної
угоди.

У консорціумній угоді можуть брати участь не лише клієнти банків, але й
клієнти позичальників, якщо вони причетні до заходу, що кредитується.

Координує дії учасників консорціуму головний банк (лідер), який
представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які
одержує від інших учасників консорціуму. За організацією консорціуму
головний банк одержує спеціальну винагороду, крім відсотків та
комісійних, що покривають його безпосередні витрати.

Як правило, банком-лідером виступає банк, що обслуговує клієнта, якому
для реалізації проекту потрібні кошти в значних обсягах (великий
кредит). Разом з тим, позичальник, що бажає одержати кредит у великому
розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов’язання
з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного
банку. Якщо це не банк клієнта, то, як правило, головним банком
визначається один із великих банків з достатніми пасивами (ресурсами),
який має досвід проведення великих кредитних операцій, має налагоджені
зв’язки з кредитними та фінансовими установами, кваліфікованих
працівників, який користується високою репутацією у банківських колах.

Кожен член консорціуму самостійно оцінює ефективність проекту, що
підлягає кредитуванню, визначає умови участі в ньому або може
пропонувати свій варіант проведення операції.

Умовою прийняття банків у консорціум є згода на мінімальний розмір
участі, який залежить від обсягів кредиту, що надається позичальнику, та
ступеня ризику за цією операцією. Чим більш значний кредитний ризик за
проектом, що кредитується, тим більша кількість банків може брати участь
у консорціумі, що зменшує ризик для кожного банку.

Всі члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед
позичальником.

Банк-лідер виконує такі функції посередника між позичальником та
банками-учасниками:

– ведення переговорів про умови кредитної угоди;

– вивчення запропонованого до кредитування проекту та ризику,
пов’язаного з проведенням цієї операції, їх оцінки з урахуванням
зауважень та пропозицій банків-учасників;

– розроблення та узгодження кредитної угоди;

?

?

O

O

?

O

l”°I”

??????????”

b

|

?

3/4

o

ти) їх участі у консорціумі (мобілізація кредитних ресурсів);

– узгодження умов кредитної операції;

– надання кредиту позичальнику;

– контроль за виконанням умов кредитної угоди;

– отримання від позичальником коштів на оплату основного боргу,
відсотків та їх розподіл між банками-учасниками;

– розповсюдження між банками-учасниками фінансових звітів та іншої
інформації позичальника.

Для одержання кредиту позичальник подає банку-лідеру такі документи:

– клопотання на одержання кредиту;

– дані про мету та направленість кредиту;

– розрахунок строку, протягом якого планується користування кредитом;

– техніко-економічне обґрунтування проекту, що може бути
прокредитований;

– інформація про гаранта;

– строкові зобов’язання;

– інші документи, що потрібні для прийняття рішення про кредитування.

Банківський консорціум надає кредит позичальникові в такі способи:

– шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим
наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

– шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групу
банків – кредитування здійснюється при цьому залежно від потреби у
кредиті;

– шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів
за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

При настанні строків погашення зобов’язань (боргів) позичальник повертає
кредиторам (консорціуму) не тільки позичені кошти та відсотки за кредит,
але й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням
кредитної операції в сумах, обумовлених кредитною угодою.

Після повного погашення кредиту, відсотків за його користування та інших
платежів, що належать консорціуму, він складає свої повноваження, але у
разі потреби, в подальшому спільна діяльність банків-учасників може бути
поновлена без укладання нової консорціумної угоди.

Паралельний кредит – це різновид консорціумного кредиту. При
паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків,
які самостійно, автономно ведуть переговори з позичальником. Потім
банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку
укласти спільний кредитний договір із загальними, однаковими для всіх
учасників умовами кредитування.

Кожен банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту,
дотримуючись загальних, спільних, узгоджених з іншими
банками-кредиторами умов та механізму кредитування.

5. Бланкові кредити (довірчі, партнерські)

У відповідності з Положенням НБУ “Про кредитування” комерційні банки
мають право надавати клієнтам так званий бланковий кредит тільки в межах
наявних у них власних ресурсів без застави майна чи інших видів
забезпечення кредиту. Надається такий кредит надійним позичальникам, які
протягом тривалого часу мають стійкий фінансовий стан, стабільні джерела
погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах із
застосуванням підвищеної відсоткової ставки.

Мета такого кредиту – надання тимчасової фінансової допомоги стабільно
працюючим позичальникам, які протягом останніх 2-3 років надійно та
гарантовано виконували свої зобов’язання перед банком, чітко
дотримувались кредитної дисципліни.

Надається такий кредит на договірній основі без попередньої перевірки
його забезпечення й причин тимчасових фінансових труднощів у
позичальника. Для одержання кредиту позичальник подає в банк лише
клопотання, в якому зазначаються розмір кредиту, його конкретна ціль,
термін користування позичкою.

Термін користування кредитом – не більше 90 днів. Погашається кредит на
підставі строкових зобов’язань позичальника. Цільове використання такого
кредиту банком не перевіряється.

6. Кредити, пов’язані з вексельним обігом

Банки можуть здійснювати такі кредитні операції з векселями:

Кредитні операції з векселями.

Активні:

– Врахування векселів.

– Надання кредитів під заставу векселів.

Пасивні:

– Перерахування придбаних векселів.

– Одержання кредитів під заставу векселів.

Подані до врахування і в заставу векселі мають перевірятися з позиції їх
юридичної дійсності та фінансової надійності з врахуванням умов:

Критерії надійності векселів

Вексель може бути прийнятий до врахування або в заставу:

– на векселі є підписи не менше ніж двох осіб;

– вексель належним чином індосований.

Не рекомендується приймати вексель до врахування і в заставу:

– векселі, які мають перерву у повних індосаментах;

– неакцептовані переказні векселі;

– іменні векселі;

– опротестовані векселі.

Метою проведення фінансової експертизи векселя є встановлення можливості
його оплати в строк. Крім перевірки кредитора платоспроможності
пред’явника рекомендується аналізувати фінансове становище платника,
індосантів і авалістів. Для цього можуть використовуватися всі
можливості банку.

Векселі, що не оплачені в строк, мають бути опротестовані. Відшкодування
коштів за придбаним векселем банк може одержати шляхом:

1. Оплати векселя платником або іншою зобов’язаною за векселем особою.

2. Перерахування врахованого векселя в іншому банку.

3. Продажу векселя.

4. Зарахування для погашення власних зобов’язань банку перед платником.

5. Передавання іншим особам для розрахунку за власними зобов’язаннями
банку до або після настання строку платежу за векселем.

Врахування векселів є формою кредитування банком суб’єкта господарювання
шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою
(дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення
векселя в повній сумі. Враховуючи вексель, банк тим самим надає
векселедержателю-пред’явнику строковий кредит на підставі укладеного
договору про врахування.

6.1. Врахування і перерахування векселів

Векселі подаються пред’явником до врахування з реєстром векселів, в
якому векселі розташовуються у порядку настання строків платежу,
починаючи з найближчого. Після прийняття банком позитивного рішення про
врахування всіх або окремих векселів встановлюється сума дисконту та
інших утримань з клієнта за кожним векселем. Невраховані векселі
повертаються пред’явнику під розписку.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

– перерахування коштів на поточний рахунок пред’явника;

– оплати кредиторської заборгованості пред’явника за умови подання
відповідних документів.

Розрізняють такі види врахування векселів:

Види врахування векселів

Безоборотне врахування.

Пред’явник векселя вибуває з числа зобов’язаних за векселем осіб шляхом
передавання банку векселя пред’явником без вчинення індосаменту, якщо
останній індосамент бланковий, або на пред’явника.

Використовується в разі врахування короткострокових векселів при
безумовній впевненості в кредитоспроможності платника за векселем

Врахування з реверсом.

Пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити
враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні певних
обставин.

Використовується в разі врахування довгострокових векселів при
ймовірності підвищення процентних ставок на ринку та при сумнівах у
кредитоспроможності платника за векселем.

6.2. Кредити під заставу векселів

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних
принципах банківського кредиту.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з
векселедержателем-позичальником договору застави, в якому встановлюється
місце зберігання заставлених векселів. В заставу приймається векселі,
строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором
шляхом:

1. здійснення заставного індонсаменту і передавання його
заставо-тримачеві;

2. здійснення іменного індонсаменту на користь заставотримача;

3. здійснення іменного чи бланкового індосаменту і передавання векселя
заставотримачеві;

4. простого передавання векселя на зберігання в депозит державної
нотаріальної контори;

5. простого передавання векселя на зберігання заставотримачеві без
вчинення на його користь будь-якого індосаменту.

Векселі подаються пред’явником у заставу з реєстром векселів в якому
векселі розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з
найближчого. Після прийняття банком позитивного рішення про прийняття в
заставу всіх або окремих векселів визначається оціночна вартість кожного
векселя і суму кредиту, що надається, а з позичальником укладається
договір застави.

Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що
стосується специфіки застави, зокрема такі:

– право банку при потребі звертати на погашення боргу суми, що надходить
в оплату прийнятих у заставу векселів;

– право банку дозволити позичальнику за його ініціативою замінювати одні
векселі до строку їх оплати іншими.

Звернення банком щодо стягнення на заставлені векселі може бути
здійснене шляхом:

1. Пред’явлення векселя до платежу зобов’язаній особі, якщо вексель
одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2. Продажу, якщо вексель одержаний за передавальним індосаментом.

7. Особливості кредитування фермерських (селянських)господарств

Фермерське (селянське) господарство є формою підприємства громадян
України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську
продукцію, займаються її переробкою і реалізацією.

Види кредитів фермерам.

Короткостроковий (строком до 12 місяців)

– на витрати поточної виробничої діяльності (оплату товарно-матеріальних
цінностей і послуг, запаси готової продукції та інші сезонні витрати,
пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції).

Довгостроковий (строком понад 12 місяців)

– будівництво, розширення, реконструкцію об’єктів виробничого
призначення;

– придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та
обладнання;

– придбання худоби для поповнення основного стада та птиці;

– будівництво житлових будинків з надвірними будівлями;

– інші засоби і цілі довгострокового використання.

Особливості видачі та погашення кредитів фермерам.

Перелік документів для вивчення характеру діяльності позичальника:

– заява;

– засвідчені нотаріально копії договору оренди, документів, що
засвідчують право власності на землю або право постійного користування
земельною ділянкою та інших документів, які підтверджують правомірність
позичальника в одержанні кредиту;

– обґрунтування кредитного заходу;

– бухгалтерський та статистичний звіти, звіти про фінансові результати,
декларацію про доходи та іншу звітність і матеріали для визначення
кредитоспроможності позичальника.

Проектно-кошторисна документація, техніко-економічні обґрунтування
капітальних вкладень, їх ефективності та джерел погашення кредиту.

Кредити надаються в межах наявних відповідних кредитних ресурсів банку
на умовах платності, забезпеченості, строковості, цільового використання
на підставі кредитного договору.

Кредити надаються в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових
документів, виняток – готівкові кредити.

Кредити надаються в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових
документів.

Видача здійснюється одноразово.

Видача може проводитися поетапно в міру виконання будівельно-монтажних
робіт та здійснення витрат.

Встановлюються конкретні строки погашення по мірі надходження виручки
від реалізації продукції.

Встановлюється умовний строк погашення, який надалі обов’язково
переоформлюється за конкретними строками.

Погашення здійснюється шляхом списання коштів з рахунку згідно з
оформленими строковими зобов’язаннями. Можливе дострокове погашення за
допомогою платіжного доручення.

Відстрочка погашення кредиту під підвищений процент на строк за
домовленістю сторін – у разі тимчасових фінансових ускладнень, які
виникли з причин, незалежних від дій позичальника.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020