UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравобережна Україна в кінці XVII — на початку XVIII століття (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5036
Скачало390
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Правобережна Україна в кінці XVII — на початку XVIII століття

 

Друга половина XVII ст. в історії Правобережної України — це доба

приборкання польським урядом національно-визвольної боротьби

українського народу на цій території, руїнницької інтервенції Польщі,

Московщини й Туреччини й боротьби цих держав за панування на Україні,

нового польського наступу на українські землі. Андрусівське перемир’я

1667 р. і «вічний мир» 1686 р. залишили в руках Речі Посполитої

Правобережну Україну (крім Києва), але поразка Польщі у війнах з

Туреччиною віддала останній Поділля і зверхність над південносхідною

частиною Правобережжя — Брацлавщиною і півднем Київщини. Нарешті,

правобережна Наддніпрянщина за Бахчисарайською угодою 1681 р. і «вічним

миром» приречена була на пустелю.

 

Польща нічого не забула й нічого не навчилася. На Волині і в північній

Київщині були відновлені давні права шляхетського землеволодіння й стара

система панщини. Однак якщо на Волині і, звичайно, в Галичині шляхетське

господарство майже не переривалося, то Київщина, власне — київське

Полісся, знову пережила період польської експансії. Вигнана

Хмельниччиною шляхта поверталася в свої маєтки і, хоч нерідко знаходила

там справжню «desertam Arabicam» i «locum, ubi Troia fuif», вона, не

гаючи часу, бралася відновлювати цілу систему економічного визиску й

національного гноблення українського народу.

 

На території Правобережної України в другій половині XVII ст.

з’являється чимало нових землевласників як з місцевої шляхти, так

особливо із зайшлих польських і литовських маґнатів та шляхтичів.

Панські маєтки здебільшого майже весь час перебували в руках заставних

або орендних державців (або посесорів) — майже виключно з середньої та

дрібної польської і частково литовської шляхти. Замість володінь

київських монастирів і київської православної митрополії, які після 1686

р. зосередили своє господарство на Лівобережжі і в тій частині

Правобережжя, що відійшла до Росії, в межах Правобережної України

з’явилися володіння різних католицьких та уніятських церковних

інституцій і серед них володіння (з 1684 р.) такого великого

землевласника, як київська уніятська митрополія.

 

Разом з тим відновлюється і посилюється економічний визиск селянства.

Вже в 50-60-х роках XVII ст. нормою панщини на Волині було 3 дні, але

нерідко зустрічалася панщина і в 6—7 день на тиждень (до 356 робочих

днів на рік з селянського господарства). Навіть на сході Правобережжя

інвентарі наддніпрянських поліських сіл вже на початку 1660-х років

згадують дводенну панщину (1660 р. — села Козаровичі й Глібівка),

тимчасом як у сусідніх селах на території Гетьманщини панщини ще майже

не було.

 

У кінці XVII — на початку XVIII ст. звичайною нормою панщини на

Правобережній Україні було 3—4 дні на тиждень, на Лівобережжі — лише 2

дні на тиждень. Крім панщини, правобережноукраїнський селянин був

обтяжений найрізноманітнішими повинностями. Селяни мусіли відробляти на

державців ще надурочні дні («зажинки», «обжинки», «закоски», «обкоски»,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ