UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоціальні відносини. Козацтво (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1209
Скачало198
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Соціальні відносини. Козацтво

 

Становище козацтва, навіть тієї його частини, яка безперечно лічилася в

козацьких реєстрах (чи «комнутах») й «один c продков своих, а другіе

своими отвагами и крвавьши працами — на волности собЂ заробили», в кінці

XVII — на початку XVIII ст. було досить важке. Формально козацькі

«права» й «вольності» зберігалися й завжди визнавалися українським і

московським урядами, але фактично за Самойловича та Мазепи інтенсивно

йшов процес зубожіння козацької маси й визиску її старшиною, монастирями

й багатим купецтвом. Це визнавав сам гетьманський уряд. «А если козак,

которий по своей старинности держится реестра войскового и пилнует

козацкое службы, — писав гетьман Мазепа в 1691 р., — то такого розными

способами кривдят (старшина й монастирі), чинячи такую налогу, жеби албо

з козацтва в мужицтво силомоцю его притягнути, албо цале з житя

маєтности тое прочь витиснути; через що многіе козаки, над право

волности войсковой, необичнои утерпЂли тягкости». Зокрема «особы,

маетностями владЂючи, вывЂдуючие о давних кгрунтах, полях и сЂножатех

панских, якіе за лядское держави при дворцах бывали, а тое першое войны

славное намети гетмана Хмельницкого пришли под область козацкую, смЂют

опие от козаков отнимати и приворочать под свою владзу». Козацтво і в

поході, і вдома перебувало в залежності від своєї старшини (урядуючої),

яка мала повну можливість, під виглядом «звиклої послуги» або «датків»

(звичайно, збільшуючи їх розміри), визискувати козаків, виснажуючи тим

їх господарство і нерідко фактично перетворюючи їх на своїх «підданих».

Року 1690 запорожці дорікали Мазепі, що старшина «не токмо народ

посполитой дачами великими обложили, но не мало п козаков уже всЂх в

подданство себЂ подвротили и полчан своих ни во что обратили».

 

Зокрема послідовно й з великим успіхом ішов цей процес у монастирських

володіннях. Управителі монастирських маєтків крок за кроком обплутували

козаків різними фінансовими зобов’язаннями, вимагали від них «послуги»

або «датків», ставили перед козаками на вибір — або відбувати підданські

повинності монастиреві, або ж забиратися собі геть з монастирських

володінь. Іноді монастирі перетворювали козаків на своїх «бояр» (слуг).

Так, наприклад, було з козаками, що жили в с. Плоському, яке належало

Києво-Вознесенському жіночому монастиреві. Дійшло до того, що в

Київському полку козаки цілої Моровської сотні (130 козаків), «не могучи

знести обид своих» від «приказного чернця» Києво-Софійського

катедрального монастиря і «не хотячи покинути своих домовых поселеній,

мусЂли на тое позводитися, же всЂ огулом поддаются в подданство или

крестіянство» Київському митрополитові.

 

Політика українського уряду щодо козацтва за часів гетьманування Мазепи

була цілком ясна і послідовна. Козацтво на Гетьманщині являло собою в

той час дуже поважну силу і як заможна сільська верхівка, і як головний

військовий резерв держави. В руках козацтва були і чимала площа

землеволодіння, і важливі господарські вгіддя, млини, ґуральні, інші

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ