UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоціальні відносини. Селянство (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1251
Скачало180
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Соціальні відносини. Селянство

 

Селянство на Лівобережній Україні в кінці XVII — на початку XVIII ст.

переживало процес дальшого збільшення «підданських» повинностей і

загального зубожіння. Концентрація землеволодіння і політичної влади в

руках козацької старшини мала своїм головним джерелом і разом з тим

своїм головним наслідком зростання визиску селянської маси. Ще в перший

період існування Гетьманщини, за відомою формулою «Генерального слідства

про маєтності» 1729 р., «можнЂйшіе пописались в козаки, a подлЂйшіе

остались в мужиках». Протягом другої половини XVII ст. на Лівобережжі

загальновживаним був термін «піддані», який цілком чітко визначав суть і

форму відносин між селянами і державцею.

 

Підданський стан селянства, власне основної його маси — посполитих,

визначений був ще до гетьманства Мазепи, переважно за часів Самойловича.

Підданські повинності — натуральні данини й різні шарварки, грошові

данини (чинш), зародки панщини — усе це було ще до Мазепи. Але саме в

часи Мазепи, з одного боку, зростають усі ці повинності, а з другого

боку, змінюється співвідношення окремих видів повинностей. Зокрема

збільшуються грошові данини, а також панщина. Однак тимчасом як грошові

й натуральні данини переважають в маєтностях «вільних військових» і

особливо ранґових (в тому числі й гетьманських) 52, посилення панщини

було характернішим для маєтностей «зуполного» володіння (насамперед

монастирських).

 

На жаль, збереглися лише уривчасті дані про збільшення селянських

повинностей у цей час. Наприклад, у гетьманському селі Пушкарях

(Шептаківської сотні) за Самойловича збиралося на «гетьманську кухню» по

25 золотих, за Мазепи — 50 золотих.

 

У м. Янполі (Ніженський полк) і околичних селах (гетьманські володіння)

наприкінці XVII ст. з посполитих збиралося: від робочого коня по 2

золотих, з пішого «пожилого» чоловіка — по 1 гривні. «Показанщини» (від

ґуральництва) посполиті платили по 2 таляри, «затулщини» — по 1

золотому; від селянських солодовень платили по 3 копи.

 

Посполиті с. Смичина (Чернігівського полку), які протягом чотирьох років

не відбували «жадной повинности тяглой» своєму панові — чернігівському

полковому писареві П. Булавці 53, в 1703 р. зобов’язалися «в прежней

посполитой тяглости найдоватися». Зокрема, вони мали платити річний чинш

від 20 до 40 золотих, сплачуючи його двічі на рік. Замість того державця

обіцяв не вимагати від них «подвод отбуванія» і жадних «работизн». А

втім, посполиті зобов’язані були працювати на пана під час косовиці —

тиждень, під час жнив — тиждень, восени — протягом тижня «з своее

проможности, нашим товаром и працею» орати панське поле. Крім того, вони

зобов’язані були виконувати всі державні повинності (утримання сердюків

і виряджання їх у похід). Нарешті, селяни зобов’язувалися «на потребу...

панскую, куда нам роскажет, быть готовыми и отбувати службу своими конми

и працею».

 

Посполиті сіл Конотопа, Хрипківки й Смяча (Чернігівський полк) в кінці

XVII ст. відбували державці (бунчуковому товаришеві К. Фридрикевичу,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ