Реферат на тему:
Соціальні відносини. Селянство
Селянство на Лівобережній Україні в кінці XVII — на початку XVIII ст.
переживало процес дальшого збільшення «підданських» повинностей і
загального зубожіння. Концентрація землеволодіння і політичної влади в
руках козацької старшини мала своїм головним джерелом і разом з тим
своїм головним наслідком зростання визиску селянської маси. Ще в перший
період існування Гетьманщини, за відомою формулою «Генерального слідства
про маєтності» 1729 р., «можнЂйшіе пописались в козаки, a подлЂйшіе
остались в мужиках». Протягом другої половини XVII ст. на Лівобережжі
загальновживаним був термін «піддані», який цілком чітко визначав суть і
форму відносин між селянами і державцею.
Підданський стан селянства, власне основної його маси — посполитих,
визначений був ще до гетьманства Мазепи, переважно за часів Самойловича.
Підданські повинності — натуральні данини й різні шарварки, грошові
данини (чинш), зародки панщини — усе це було ще до Мазепи. Але саме в
часи Мазепи, з одного боку, зростають усі ці повинності, а з другого
боку, змінюється співвідношення окремих видів повинностей. Зокрема
збільшуються грошові данини, а також панщина. Однак тимчасом як грошові
й натуральні данини переважають в маєтностях «вільних військових» і
особливо ранґових (в тому числі й гетьманських) 52, посилення панщини
було характернішим для маєтностей «зуполного» володіння (насамперед
монастирських).
На жаль, збереглися лише уривчасті дані про збільшення селянських
повинностей у цей час. Наприклад, у гетьманському селі Пушкарях
(Шептаківської сотні) за Самойловича збиралося на «гетьманську кухню» по
25 золотих, за Мазепи — 50 золотих.
У м. Янполі (Ніженський полк) і околичних селах (гетьманські володіння)
наприкінці XVII ст. з посполитих збиралося: від робочого коня по 2
золотих, з пішого «пожилого» чоловіка — по 1 гривні. «Показанщини» (від
ґуральництва) посполиті платили по 2 таляри, «затулщини» — по 1
золотому; від селянських солодовень платили по 3 копи.
Посполиті с. Смичина (Чернігівського полку), які протягом чотирьох років
не відбували «жадной повинности тяглой» своєму панові — чернігівському
полковому писареві П. Булавці 53, в 1703 р. зобов’язалися «в прежней
посполитой тяглости найдоватися». Зокрема, вони мали платити річний чинш
від 20 до 40 золотих, сплачуючи його двічі на рік. Замість того державця
обіцяв не вимагати від них «подвод отбуванія» і жадних «работизн». А
втім, посполиті зобов’язані були працювати на пана під час косовиці —
тиждень, під час жнив — тиждень, восени — протягом тижня «з своее
проможности, нашим товаром и працею» орати панське поле. Крім того, вони
зобов’язані були виконувати всі державні повинності (утримання сердюків
і виряджання їх у похід). Нарешті, селяни зобов’язувалися «на потребу…
панскую, куда нам роскажет, быть готовыми и отбувати службу своими конми
и працею».
Посполиті сіл Конотопа, Хрипківки й Смяча (Чернігівський полк) в кінці
XVII ст. відбували державці (бунчуковому товаришеві К. Фридрикевичу,
пасинкові Мазепи) такі повинності: чинш (грошова «осенщипа» 54,
пересічно щороку по 9 золотих з людини, і різні натуральні данини
(птиця, яйця, горіхи, хміль, прядиво і т.ін.).
Нарешті, селянство завжди могло бути притягнуте до різних шарварків
(наприклад, гачення гребель).
Дуже цікаві відомості про ріст повинностей селянства й міщанства у
Прилуцькому полку в кінці XVII — на початку XVIII ст. У невеликому
сотенному містечку Варві, з переважно сільськогосподарськими зайняттями
його населення, під час полковництва Лазаря Горленка (до 1687 р.) з
посполитих («на наЂзди») збиралися «денги» двічі й тричі на рік. Розмір
цих грошових данин не був обмежений якоюсь сталою нормою, а залежав,
мабуть, від звичаю — з одного боку — і полковницького «лакомства» — з
другого. Крім того, від кожного міщанського й посполитого двору
збиралося грішми «на служителей сотенних»: на хорунжого — по 1 копійці,
на писаря — по 2 копійки, на «сторожей сотнЂ Варвинской полевих» — по 2
копійки; на останніх, крім того, збиралося по одному четверику вівса, по
одному хлібу, по гусці соли, по кварті пшона. Доводилося населенню
оплачувати й послуги «мистра» (ката) прилуцького: по 1 копійці від
кожного міщанського й посполитого двору. Натуральні повинності
«свободних посполитих» за часів прилуцьких полковників Л. Горленка й І.
Стороженка (до 1692 р.) ішли на полковницький двір та на міську ратушу:
«Для нереЂздов сЂно… косять и тое укошенное сЂно как в двор
полковничий, так и в ратуш своим скотом перевозят, да на лошади
артилерій полковой прилуцкой сЂно… косят же». Інших зборів (грошових і
натуральних) на ратушу не збиралося. Зате полковники Горленко й
Стороженко широко вживали стягнення з місцевого населення різних
екстраординарних поборів; зокрема перед Великоднем збиралося й
відвозилося на полковницький двір «з мЂстечка и сел з посполитих
свободпих гуси, утки, кури, яйця и поросята».
¬
l-ae ?!<. xvii xviii>
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
