UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїна у війні з Туреччиною і Кримом (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2279
Скачало166
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Україна у війні з Туреччиною і Кримом

 

Невдалий кінець першого Кримського походу не припинив дальшої боротьби

Росії проти Туреччини й Криму. Активну участь у цій боротьбі

продовжувала брати і Україна. Головну увагу при цьому приділено було

боротьбі проти татарських нападів. Кримське ханство, користуючися

невдачею першого Кримського походу, і далі робило руїнницькі напади на

територію України. Український уряд давав рішучу відсіч татарським

напасникам. У лютому 1688 р. козацьке військо (полки Лубенський,

Миргородський та інші) на чолі з охочекомонним полковником Іллею

Новицьким 5 розгромило татарський загін біля гирла р. Тясмина.

Наприкінці вересня того ж року Новицький, на чолі кількох козацьких

полків (Переяславський, Миргородський та інші), вирушив у похід під

турецьку фортецю Очаків, де було зруйновано кілька турецьких поселень,

розгромлено татарський загін, який повертався до Криму з Угорщини, маючи

великий ясир, взято було полонених і велику здобич. Ці успіхи

українського війська особливо виділяються на фоні невдалого походу

польської армії під Кам’янець у 1688 р.

 

Тим часом московський уряд готувався до нового великого наступу проти

Криму. 19 вересня 1688 р. був виданий царський указ готуватися до

походу, призначеного на наступну весну. У березні 1689 р. московське

військо під командуванням князя В. Ґоліцина вирушило в похід. Це була

величезна армія в 112 тис. чол., яка незабаром (20 квітня) збільшилася

приєднанням до неї на Коломаку українського війська на чолі з гетьманом

Мазепою. Об’єднане військо вирушило на південь прямо степом, залишивши

на р. Самарі загін для забезпечення комунікації і постачання війська. 11

травня Мазепа і Ґоліцин дійшли до р. Каїрки, близько Перекопа; звідси

Ґоліцин для забезпечення правого флянґу послав загін до турецької

фортеці Іслам-Кермана (на Дніпрі), а сам рушив далі до Перекопа.

 

Звістка про похід українсько-московського війська дуже стурбувала Крим і

Туреччину. На допомогу татарам прийшло 50-тисячне військо з Озова.

Татарське військо вирушило назустріч Ґоліцину і стало на Каланчаку. Тут

14 травня, між Зеленою Долиною і Чорною Долиною, на правий флянґ

українсько-московського війська напав передовий татарський загін. Бій

тривав близько 4 годин; татари були розбиті й змушені відступити. 16

травня на Чорній Долині українсько-московське військо було атаковане

головними татарськими силами на чолі з ханом Селім-Ґіреєм. Спочатку

перевага була на боці татар, але вогонь артилерії відбив татарський

наступ. На другий день хан відступив до Каланчака, а 20 травня

українсько-московське військо дійшло до Перекопа.

 

Це був великий успіх союзного війська після тяжкого й небезпечного

походу по безводному степу. Проте наступного дня — 21 травня — Голіцин

наказав військові відступати. Причини цього відступу лишилися невідомі.

Ґоліцин виправдовувався скрутним станом війська, яке було знесилене

тяжким походом і страждало від браку води і нестачі провіянту та фуражу.

Однак інші учасники походу (наприклад, Ґордон) спростовують це. Були

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ