UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсновні засади зовнішньої політики Мазепи в 1680-х — 1690-х роках (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1230
Скачало210
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Основні засади зовнішньої політики Мазепи в 1680-х — 1690-х роках

 

Коломацький переворот і початок гетьманування Мазепи сталися в умовах

війни, яку Росія і Україна, як союзник її, провадили з Кримом і

Туреччиною. Воєнні дії українського й московського військ на півдні

пов’язані були з ширшими плянами антитурецької коаліції — Священної

Ліґи. Це не могло не відбитися на українській політиці, і новий уряд

Мазепи протягом наступного десятиліття (власне, до 1700 р.) приділяє

велику увагу питанням зовнішньої політики, ба навіть ширше — міжнароднім

проблемам тогочасного європейського Сходу, зокрема чорноморській

проблемі. Це не тільки було наслідком Коломацької угоди 1687 р., але

насамперед пов’язане було з основними політичними та економічними

інтересами України.

 

В українській політиці кінця XVII — початку XVIII ст. позначилися дві

основні концепції інтересів України в Чорноморському басейні і взаємин з

чорноморськими країнами. Перша, стара концепція часів гетьмана Петра

Дорошенка (а власне, ще Богдана Хмельницького і навіть старіша) —

концепція рівноваги сил на Чорноморщині, оперта на порозумінні з

Туреччиною й Кримом (або ж, як за часів П. Дорошенка, з самою

Туреччиною), з використанням їхньої політичної і мілітарної допомоги

проти Польщі чи проти Московщини або ж проти цих обох держав заразом.

Вплив цієї концепції помітний у політиці гетьманів Брюховецького (після

розриву з Москвою), почасти Многогрішного і особливо Самойловича. Ця

концепція була дуже популярна на Запоріжжі (з його ідеєю невтралітету й

торговельного миру з Кримом) і на півдні Гетьманщини (зокрема, в

Полтавському полку). Зрештою, це була концепція мирного розв’язання

чорноморської проблеми. Своє завершення в добу Мазепи ця концепція

знайшла в українсько-кримському союзному договорі Петра Іваненка

(Петрика) 1692 р. 1 Немає сумніву, що гетьман Мазепа, колишній

дорошенківець і прихильник чорноморської політики Самойловича, яка й

формувалася, мабуть, великою мірою під його впливом, співчував цій

концепції. І саме його впливові можна завдячити той відносний спокій,

який запанував на півдні після великих, але невдалих кримських походів

1687 і 1689 рр. — аж до середини наступного десятиліття. Хоч війна

тривала й далі, але в цей час впадає в око офензива Криму супроти

дефензиви України й Московщини.

 

Наприкінці XVII ст., в умовах антитурецької коаліції й триваючої війни з

Туреччиною й Кримом, зростає й зміцнюється друга концепція чорноморської

політики України. Ця концепція прагнула радикального розв’язання

чорноморської проблеми, а тому вимагала активної української політики на

Чорноморщині, Близькому Сході, а в дальшій перспективі — в цілій Східній

Европі. Як витвір немовби чужого походження й чужих політичних інтересів

(Священна Ліґа, Польща, Московщина), ця концепція не могла здобути собі

особливої популярности на Україні, від якої вона вимагала великого

напруження сил та ресурсів — і величезних жертв. Але й ця концепція мала

свою українську традицію й, головне, свій глибокий український зміст. Це

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ