UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКримський похід 1687 року і змова проти гетьмана Самойловича (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2361
Скачало201
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Кримський похід 1687 року і змова проти гетьмана Самойловича

 

Одним з головних наслідків «вічного миру» 1686 р. Росії з Польщею було

приєднання Росії (і України) до антитурецької коаліції — «Священної

Ліґи», учасниками якої були Австрія, Польща, Венеція і, певною мірою,

Ватикан. Московський уряд не був задоволений умовами Бахчисарайського

миру з Туреччиною (і Кримом) 1681 р. Справді, Бахчисарайська угода не

тільки залишала в повній силі небезпечне для України й Росії

турецько-татарське панування на Чорному морі і його північному

узбережжі, але ще й визнавала права і володіння Туреччини на

Правобережній Україні. Тим самим експансії Росії на південь, до Чорного

моря, було поставлено поважні перешкоди, а Правобережна Наддніпрянщина

залишалася незалюдненою територією і ареною боротьби між Польщею і

Туреччиною. Спустошливі татарські напади 80-х років XVII ст. дуже

руйнували Україну і створювали надзвичайно напружене становище на

південних кордонах України та Росії. Тим-то 10 стаття «вічного миру»

1686 р. оголосила Бахчисарайський Договір розірваним і встановила

оборонний і наступальний союз Росії і Польщі проти Туреччини й Криму.

Тоді ж був намічений похід на Крим в наступному 1687 р.

 

У квітні 1687 р. московське військо вирушило з Охтирки, Сум і Хотмижська

в похід. На чолі війська був поставлений фактичний керівник московського

уряду князь В.В. Ґоліцин. Загальна кількість війська була близько 100

тисяч. 2 червня на березі р. Самари до нього приєдналося українське

військо, числом близько 50 тисяч, на чолі з гетьманом Іваном

Самойловичем. Об’єднане московсько-українське військо переправилося

через Самару і пішло далі у степ. В середині Червня військо перейшло р.

Кінську (Кінські Води) і рушило до Січі.

 

Звістка про наступ численного московсько-українського війська викликала

велику тривогу в Криму. Татарське військо на чолі з ханом Селім-Ґіреєм

стало коло Перекопа. Туди ж тікало населення турецьких «городків»

(фортець) на долішньому Дніпрі.

 

Однак московсько-українське військо дійшло тільки до р. Карачокраку (20

верст від Січі). Тут 17 червня, після військової ради, Ґоліцин наказав

відступати. Головні сили рушили назад до Самари. Лише сороктисячний

загін українського й московського війська на чолі з чернігівським

полковником гетьманичем Григорієм Самойловичем й окольничим Леонтієм

Неплюєвим був відряджений до Запоріжжя «для промыслу над городками

(турецькими) сухим и водным путем».

 

Причини раптового відступу Ґоліцина неясні. Загальна думка про те, що

він викликаний був відсутністю паші для коней (татари випалили траву в

степу), спростовується свідченнями очевидців, що, незважаючи на степову

пожежу, в степу «конских кормов довольно». Очевидно, причини невдачі

походу були складніші.

 

В умовах тяжкого степового походу проти Криму особливе значення мала

позиція гетьмана І. Самойловича. Самойлович був дуже невдоволений

«вічним миром» 1686 р., який стверджував Андрусівський поділ України на

лівобережну і правобережну частини. Ще під час переговорів про «вічний

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ