Реферат на тему:
Роль транспорту в логістиці
План
1. Характеристика технологічних процесів транспорту
2. Підготовка вантажу до перевезень
3. Здача вантажу на станції
4. Організація приймання вантажів на станції прибуття
1. Характеристика технологічних процесів транспорту
Для переміщення матеріального потоку використовують транспорт.
Ефективності логістиці сприяє розробка єдиного, оптимального для
виробництва, складського і транспортного господарства технологічного
процесу.
Під єдиним технологічним процесом розуміють раціональну систему
організації роботи станцій примикання та під’їзних шляхів промислових
підприємств, що пов’язує технологію обробки составів і вагонів на
станціях примикання та під’їзних шляхах і забезпечує єдиний ритм
перевезень та виробничого процесу промислових підприємств. Він
передбачає використання ефективних методів праці, коопероване
застосування технічних засобів транспортних цехів підприємств та
залізничних станцій тощо.
Цей процес відображується в документі, який визначає порядок роботи
під’їзного шляху і станції примикання. Він має забезпечити
найраціональніше використання технічних засобів транспортного цеху
підприємства і станції примикання, прискорення обороту вагонів на
станції та під’їзному шляху. Головне завдання роботи за єдиним
технологічним процесом – використання внутрішніх ресурсів для
прискорення обороту вагонів і виконання перевезень, зобов’язань,
зазначених у договорі на експлуатацію під’їзного шляху. Єдиний
технологічний процес розробляється комісією у складі головного інженера
відділення (голова), представників відділів експлуатації,
планово-технічного, вантажного, шляхового інженера локомотивного відділу
і представників підприємства, якому належить під’їзний шлях. Комісія
керується положеннями Статуту залізниць, правилами перевезень та
рекомендаціями щодо складання єдиних технологічних процесів роботи
під’їзних шляхів та станцій примикання.
Технологічні процеси роботи вантажного двору і товарної контори є
складовою частиною загального технологічного процесу. В окремих випадках
для великих вантажних дворів, контейнерних пунктів та сортувальних
платформ складають самостійні (окремі) технологічні процеси, пов’язані з
технологією роботи станції, часом подачі та прибирання вагонів під
вантажні операції.
Технологічний процес передбачає послідовність і тривалість комерційних
операцій, що виконуються на вантажному дворі та в товарній конторі. У
більшості випадків його розробляють за такою схемою.
Розділ 1. Стисла характеристика вантажного двору і товарної контори:
масштабна схема розташування шляхів та обладнання вантажного двору, їх
спеціалізація і розміри (довжина, площа тощо);
перелік складів (відкритих і закритих), їх корисна площа та розрахункова
місткість (в тоннах);
перелік засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт та їх
розрахункова продуктивність;
перелік засобів механізації і автоматизації операцій у товарній конторі
та їх продуктивність;
план товарної контори, схема розташування машин, обладнання, довідкових
вказівок та розміщення робітників;
обсяг комерційних операцій, що виконуються тепер і виконуватимуться у
найближчі два-три роки;
відомість наявного і потрібного (розрахункового) штату робітників
вантажного двору і товарної контори, включаючи вантажників та
механізаторів;
перелік об’єктів вантажного двору (сортувальна платформа, контейнерна
площадка, підвищений шлях тощо), режим їх роботи (в одну-дві зміни,
цілодобово) у звичайні, святкові, вихідні дні;
розрахункова потреба в автотранспорті для завезення і вивезення вантажів
у робочі й вихідні дні (по об’єктах);
характер нерівномірності надходження вантажів на об’єкти (мінімум,
максимум, у середньому) і роботи товарної контори (за періодами доби);
розклад приймання вантажів дрібними відправками і в контейнерах;
завдання на формування прямих і перевантажуваних вагонів, що
завантажуються дрібними відправками і контейнерами;
Розділ 2. Оперативне планування і управління комерційною роботою:
стислий опис порядку розробки і затвердження добового плану роботи та
його форми;
схема інформації про надходження вантажів, прибуття їх на станцію і
подання на вантажний двір під розвантаження;
графік (розклад) роботи маневреного локомотиву на об’єктах вантажного
двору;
схема управління роботою вантажного двору і товарною конторою;
схема зв’язку диспетчера з об’єктами і стислий регламент передавання
команд і одержання інформації від робітників, зайнятих на виконанні
комерційних операцій;
форма диспетчерського графіка (звіту), в якому за встановленими
періодами фіксується оперативне становище на вантажному дворі і в
товарній конторі;
схема і стислий звіт про виконання кошторисного завдання і добового
плану роботи;
таблиці норм часу на виконання комерційних операцій;
іменний список осіб, відповідальних за забезпечення нормальної роботи
об’єктів;
технічні норми завантаження вагонів основними вантажами, що
відправляються через вантажний двір;
сітковий графік виконання вантажних і комерційних операцій на вантажному
дворі і в товарній конторі.
Розділ 3. Технологія вантажних і комерційних операцій. Зазначається
порядок приймання вантажу, призначеного для перевезення, навантаження на
рухомий состав, вивантажування з вагонів, складування, навантаження на
автотранспорт і видача Одержувачу на всіх об’єктах вантажного двору. Тут
також регламентується робота товарної контори — оформлення і пересилання
перевізних документів. Обов’язковою складовою частиною технологічного
процесу є графіки виконання операцій. Вони регламентують затрати часу і
порядок виконання окремих операцій за елементами.
У товарній конторі доцільно складати графіки на обробку одного документа
(відправлення), на вантажному дворі — окремо графіки на приймання,
навантаження, розвантаження та видачу вантажів на складах станції і
безпосередньо у вагон з вагона на одне відправлення (повагонне або
дрібне) і на всю групу вагонів, які подаються одночасно. В усіх
випадках, коли у виконанні операцій беруть участь кілька робітників, у
графіку треба зазначати виконавців всіх елементів, враховувати
можливість паралельності їх роботи.
На основі технологічного процесу розробляють інструктивно-технологічні
карти для робітників провідних професій:
приймальників-здавальників вантажів, механізаторів, товарних касирів,
таксирувальників, комерційних агентів, інформаторів, диспетчерів тощо. В
карті зазначають посаду, місце роботи, дають перелік і послідовність
операцій та норми часу на їх виконання, а також показують, від кого
робітник одержує завдання і перед ким звітує за його виконання. В карті
залежно від місцевих умов можуть бути зазначені й інші дані.
Інструктивно-технологічні карти вивішують на всіх робочих місцях, де
виконуються ті чи інші технологічні операції. Один примірник їх
додається до технологічного процесу роботи вантажного двору і товарної
контори.
Перш ніж розпочати складання технології робіт вантажного двору і
товарної контори, бригада збирає і аналізує матеріали, дані звітів, що
характеризують обсяг і характер роботи. Вона також ретельно досліджує
робочі місця робітників провідних професій, вивчає умови і рівень
організації праці. В процесі такого дослідження проводять хронометражні
спостереження за виконанням технологічних операцій, визначають
позавиробничі витрати робочого часу і причини, що зумовили їх, а також
вузькі місця в роботі вантажного двору і товарної контори. В ході роботи
вивчають найбільш раціональні прийоми виконання окремих операцій.
Визначаючи технологічні норми, необхідно, щоб вони були реальними і
забезпечували: 1) скорочення простоїв рухомого составу як під
операціями, так і в очікуванні на них; 2) підвищення рівня використання
вантажопідйомності і місткості вагонів та автомобілів; 3) підвищення
продуктивності праці комерційних робітників, механізаторів, вантажників;
4) поліпшення використання засобів механізації та автоматизації
вантажних і комерційних операцій.
Одна з головних умов успішного виконання технологічного процесу —
суміщення операцій і по можливості не послідовне, а паралельне їх
виконання. Великим резервом підвищення продуктивності праці є вміле
суміщення професій і повне завантаження усіх робітників протягом дня.
Паралельне завезення і вивезення вантажу на станцію і зі станції —
основна форма взаємодії залізничного і автомобільного транспорту. Дедалі
більша увага приділяється організації перевезень за схемою вагон –
автомобіль і автомобіль — вагон, без проміжного зберігання вантажу на
складі. За умов вивантажування з вагона в автомобіль за прямим варіантом
засобами станції операції «вивантажування», «видача» та «навантажування»
є сумісними.
Основна умова організації роботи за прямим варіантом — забезпечення
завантажування й розвантажування рухомого составу у встановлені терміни
при підведенні вагонів і автомобілів за графіками. Для цього на станціях
здійснюють необхідні організаційно-технічні дії, а саме:
єдине керівництво вантажно-розвантажувальними роботами (з вагонами і
автомобілями), що виконуються засобами механізованих станцій
вантажно-розвантажувальних робіт;
єдиний технологічний процес виконання комерційних операцій при прийманні
та видачі вантажів;
контактний графік вантажно-розвантажувальних робіт з вагонами та
автомобілями.
Слід враховувати місцеві умови роботи вантажного двору і автомобільного
транспорту. Можливі такі схеми роботи за прямим варіантом:
на місця вантажно-розвантажувальних робіт одночасно надходять вагони й
автомобілі згідно з контактним графіком;
на станціях завжди є певна кількість автомобілів, готових до приймання
вантажів, що надходять залізницею.
За прямим варіантом завантажують не увесь вагон, а лише частину його.
Найефективнішою є організація роботи за першою схемою При цьому шлях має
забезпечувати ритмічність підведення рухомого составу і своєчасну подачу
його до вантажно-розвантажувальних фронтів у встановлений технологічним
процесом час. Сутність контактного графіка полягає в тому, що в ньому
суміщені за часом, обсягом перевезень процеси, які виконуються
залізничним і автомобільним транспортом. Контактний графік забезпечує
найвигідніші виробничі взаємозв’язки і послідовність виконання окремих
операцій з обробки рухомого составу з мінімальними затратами часу і
коштів. Отже, тільки узгоджена робота транспорту, складського
господарства фірми дає змогу забезпечити оптимальну логістичну систему
переміщення матеріального потоку.
2. Підготовка вантажу до перевезень
Вантажі, призначені для перевезення, мають бути у транспортабельному
стані, тобто упаковані в стандартну тару, мати правильне маркування, при
потребі спресовані. Відповідність виду тари виду вантажу, що
транспортується, визначають за стандартами на тару. Якщо упаковка того
чи іншого вантажу не передбачена стандартом, він має бути пред’явлений у
тарі, яка перебуває в доброму стані і забезпечує його збереження. Для
штучних вантажів і тих, що перевозяться навалом, насипом та в
контейнерах, тара не потрібна. При перевезенні тарно-пакувальних і
штучних вантажів повагонними відправками лише залізницею
вантажовідправник повинен нанести не менш ніж на десяти вантажних місцях
кожного відправлення маркірування, тобто зазначити найменування
вантажовідправника, станцій відправлення і призначення, залізниці,
одержувача, а також порядковий номер вантажного місця та ін.
При перевезенні вантажів повагонними відправленнями у змішаному
залізнично-водному чи залізнично-автомобільному сполученні, а також
вантажів дрібними відправленнями, незалежно від виду сполучення,
відправницьке маркірування наносять на кожне вантажне місце.
При перевезенні експортних вантажів вантажовідправник маркірує їх
латинськими літерами, зазначаючи: найменування відправника, номер
вантажного місця, місце призначення вантажу, його масу нетто і брутто.
Маркірування імпортних товарів вантажів містить такі дані: найменування
імпорту, номер доручення для перевезення та номер вантажного місця, маса
нетто і брутто вантажу, пункт призначення і найменування
вантажоодержувача. Якщо вантаж потребує обережного поводження з ним,
відправник наносить додаткове спеціальне маркірування словами або
знаками.
Вагони, що подаються вантажовідправнику залізницею під навантаження,
мають бути у доброму технічному і комерційному стані. Для забезпечення
безпеки руху поїздів, збереження рухомого составу та вантажів, що
перевозяться, при розміщенні вантажів на рухомому составі
вантажовідправники зобов’язані дотримуватись таких вимог:
розміщувати вантажі на рухомому составі у межах встановленого габариту
навантаження; навісне обладнання слід підняти і міцно закріпити в
горизонтальному положенні так, щоб воно було на відстані не менш як 200
мм від підлоги платформи; частини й деталі машин, які легко знімаються,
мають бути демонтовані й упаковані, а частини, що піддаються корозії,
змащені або пофарбовані; самохідні машини повинні бути в загальмованому
стані; люки й двері піввагонів, борти платформи для запобігання їх
відкриттю на шляху руху мають бути надійно закріплені; навантаження на
один люк піввагона не повинно перевищувати 4,3 т.
При перевезенні деяких вантажів у відкритому рухомому составі
передбачається кріплення їх відповідно до технічних умов навантаження та
кріплення вантажів.
E
I
I
@Вантажі у вагоні слід розміщувати рівномірно, з таким розрахунком, щоб
при перевезенні забезпечувалась їх стійкість. Важкі вантажі вкладають на
нижніх рядах, більш легкі — на верхніх.
Навантаження і кріплення вантажів, не передбачені технічними умовами,
здійснюють так:
1) вантажовідправник не пізніше ніж за 5, днів до початку навантаження
вантажу, не передбаченого технічними умовами, подає начальнику станції
заяву з додаванням масштабних креслень чи ескізів способів навантаження
та кріплення, а також пояснювальну записку про надійність кріплень;
2) відділення залізниці разом зі спеціалістами підприємства, що
розробили спосіб кріплення вантажів, а в окремих випадках із залученням
інших компетентних спеціалістів розглядає схеми навантаження та
кріплення вантажів, перевіряє розрахунки кріплення та складає
відповідний акт (перший примірник акта видається вантажовідправнику,
другий з додаванням креслень та пояснювальною запискою — начальнику
станції, а третій — залишається у справах відділення залізниці);
3) на основі затвердженої документації відбуваються навантаження та
кріплення вантажів під керівництвом відповідальної особи
вантажовідправника та під наглядом старшого вагаря станції. Після
закінчення навантаження правильність розміщення вантажів та їх кріплення
(відповідно до затверджених креслень) перевіряє начальник станції або
його заступник, а на великих станціях — інший робітник станції, якого
для цього виділяє керівництво залізниці;
4) після закінчення перевіряння правильності навантаження та кріплення
відповідальна особа вантажовідправника і начальник станції на зворотному
боці накладної письмово підтверджують правильність навантаження;
5) наступні відвантаження таких самих вантажів з використанням рухомого
составу відповідного типу здійснюються з посиланням на раніше складений
та затверджений акт навантаження.
Методичні вказівки щодо здійснення розрахунків кріплення містяться в
першому розділі технічних умов навантаження і кріплення. Середня
швидкість доставки вантажу відрізняється від середньої маршрутної
швидкості переміщення навантаженого вагона від станції навантаження до
станції розвантаження, оскільки враховує час перебування вантажу на
станціях навантаження і розвантаження. Цей час складається з часу
перебування вантажу на складі станції.
На станції навантаження вантаж перебуває з моменту його прийняття для
відправлення від власника (з 24 год дня приймання) до навантаження його
у вагон (склад) та з моменту навантаження до відправлення завантаженого
вагона зі станції. На станції розвантаження вантаж міститься у вагоні
від моменту його надходження на станцію до моменту розвантаження. Однак
у разі розвантаження вантажу засобами одержувача (на місцях загального
користування) його вважають доставленим своєчасно, якщо вагон поданий на
шляхи розвантаження у встановлений час.
За діючими правилами швидкість доставки визначають до моменту
вивантаження чи подачі під навантаження. Відправник, пред’являючи вантаж
для перевезення, подає станції відправлення на кожну відправку накладну,
яка є основним перевізним документом. Після оформлення накладна набуває
форми й сили договору перевезення, що укладається відправником і
залізницею. Не зважаючи на те, що одержувач не бере участі в оформленні
цього договору, він і надалі входить у договірні відносини і
зобов’язаний виконувати певні вимоги: прийняти й вивезти вантаж,
очистити вагон, внести додаткові платню та збори тощо. Договір
перевезення вступає в силу, коли вантаж був прийнятий станцією
відправлення разом з накладною, а відправник сплатив тариф. Дату
приймання вантажу для перевезення засвідчують відбитком на накладній
календарного штемпеля станції. Накладна супроводжує вантаж до станції
призначення і видається одержувачу разом з ним. Вона має як
розрахункове, так і юридичне значення, тому її слід заповнювати чітко. У
разі зміни відомостей, що були в накладній, відправник зобов’язаний
заповнити новий бланк. Відправник несе відповідальність за правильність
даних, зазначених у накладній. Передбачено складання спеціальних
накладних при перевезенні масових вантажів маршрутами чи групами
вагонів, в універсальних контейнерах, у прямому, змішаному,
залізнично-водному, залізнично-автомобільному сполученні тощо.
Відправник вказує на лицьовому боці накладної: швидкість перевезення,
станцію і шлях призначення, найменування відправника та одержувача, їх
цифрові коди, поштові адреси, знаки та марки, кількість місць, вид
пакування, назву вантажу, технічну норму навантаження вагона, масу
вантажу.
У графі «Місце для особливих відміток та штемпелів» відправник
зобов’язаний зазначити всі вимоги, яких треба дотримуватись при
перевезенні. Наприклад, для небезпечних вантажів ставляться штемпелі:
«Небезпечний», «Отруйний» тощо. Найменування станції та шляху повинно
суворо відповідати алфавітному списку залізничної станції.
Особливе значення має правильність найменування вантажу відповідно до
Тарифного посібника № 1 (кн. 1, розд. В). Під найменуванням вантажу у
відповідних випадках роблять помітки: «За пломбами відправника»,
«Провідник відправника (чи одержувача), зазначаючи його прізвище, ім’я
та по батькові, номер паспорта і посвідчення про відрядження. У графі
«Відправник» розбірливо ставить підпис представник останнього, який має
довіреність на оформлення здачі вантажу для перевезення.
На зворотному боці накладної у графі «Вантаж розміщений та закріплений
згідно з гл … технічних умов вірно» відправник ставить підпис. У
товарній конторі, одержавши накладну, перевіряють правильність
оформлення приймання вантажу. Провізні платежі та додаткові збори, а
також відомості, необхідні для використання тарифу, зазначають у главах
«Тарифні відмітки» та «Розрахунок платежів». Залізничну накладну
складають з 4 частин: 1) сама накладна; 2) дорожна відомість; 3)
корінець дорожної відомості; 4) квитанція про приймання вантажу для
перевезень.
Дорожчу відомість разом з накладною відправляють до станції призначення
вантажу. В ній одержувач ставить підпис, засвідчуючи ним одержання
вантажу, після чого її пересилають до фінансової служби шляху.
Корінець дорожної відомості залишається на станції відправлення і слугує
основним документом для обліку та звітності про виконання плану
перевезень.
Квитанція про приймання вантажу для перевезення — важливий юридичний
документ, який свідчить про приймання залізницею вантажу від
відправника. Після розрахунку за перевезення її видають на руки
відправникові в обмін на приймальну марку.
Для дотримання спеціальних умов при перевезенні небезпечних вантажів (як
і в накладній) у правому верхньому куті дорожної відомості ставлять
відповідний штемпель червоного кольору. У верхній частині зазначають
термін доставки вантажу. На зворотному боці дорожної відомості на
відривному талоні вантажної квитанції та корінці ставлять календарний
штемпель станції про час прийняття вантажу для перевезення.
3. Здача вантажу на станції
Завозять вантажі на станцію для перевезення за накладною, яка попередньо
візується станцією. На вантажному дворі накладна й вантажі
пред’являються вагареві залізниці. При прийманні вантажів на станції
перевіряють відповідність пред’явлюваної кількості вантажних місць
кількості їх, зазначеній у накладній, а також правильність
відправницького маркірування, стан тари. Після приймання вантажі
зважують (якщо маса вантажу не була зазначена вантажовідправником на
окремих вантажних місцях) і показник маси зазначають у накладній.
Вантажовідправник одержує приймальну марку, яку у товарній конторі
обмінюють на вантажну квитанцію після внесення вантажовідправником
платежів, які він повинен сплатити за перевезення вантажу.
При відправленні вантажів з під’їзних шляхів вантажовідправника натурне
приймання вагар станції не здійснює. Присутність вагаря необхідна лише
для спеціального контролю за правильністю навантаження вантажу на
рухомому составі. При використанні відкритого рухомого составу
перевіряють кріплення вантажів відповідно до технічних умов
навантаження.
Вантажно-розвантажувальні роботи в пунктах загального користування, що
належать залізницям, як правило, виконують засобами залізниць.
Навантаження і розвантаження небезпечних, швидкопсувних, негабаритних,
важких, наволочних та інших вантажів, що вимагають особливих умов чи
Спеціального обладнання, виконують засобами вантажоодержувачів.
Залізниці зобов’язані виконувати вантажно-розвантажувальні роботи на
складах загального користування при перевезенні товарів народного
споживання і сільськогосподарських вантажів.
На під’їзних шляхах та в інших місцях незагального користування
вантажно-розвантажувальні роботи виконують, як правило, засобами
вантажовідправників чи вантажоодержувачів.
Залізниця за договорами з вантажоодержувачами та вантажовідправниками
може виконувати всі види вантажно-розвантажувальних робіт на складах,
відкритих площадках та в інших місцях зберігання вантажів, у вантажних
дворах, на станціях та під’їзних шляхах, включаючи навантаження вантажів
на автомобіль.
4. Організація приймання вантажів на станції прибуття
Для своєчасної підготовки вантажоодержувачів, фронтів вивантаження
вантажу та його приймання, звільнення площ складів, підготовки
вантажно-розвантажувальних механізмів та робочої сили залізниці за
угодою з вантажоодержувачами організують інформаційне бюро для
повідомлення про надходження вантажу. За інформацію передбачається плата
у встановленому розмірі. У разі несвоєчасної інформації про надходження
вантажу залізниця сплачує вантажоодержувачу штраф у встановлених
розмірах.
Крім попередньої інформації про наближення вантажу передбачається
повідомлення вантажоодержувачів про надходження вантажів у цей самий
день не пізніше 12 год наступного дня. Якщо залізниця не повідомила
вантажоодержувача про надходження вантажу, штраф за простій вагонів і
плату за зберігання вантажів протягом простроченого залізницею часу до
повідомлення про прибуття вантажу не стягують.
Одержавши повідомлення про прибуття вантажу на станцію, вантажоодержувач
у товарній конторі оформляє його одержання. Він перевіряє правильність
нарахування платежів за перевезення, вносить необхідні суми,
розписується у дорожній відомості і одержує накладну й перепустку на
вивезення вантажу з території станції.
Якщо вантаж надійшов у справному вагоні зі справними пломбами, а також
без будь-яких слідів пошкодження чи втрати при перевезенні на відкритому
рухомому составі чи у критих вагонах без пломб (коли це допускається
правилами перевезень), то залізниця зобов’язана за вимогою
вантажоодержувача переважити 10 % вагонів, що прибули за добу, або 10 %
вагонів кожного виду вантажів, проте не менше двох вагонів. Якщо маса
вантажу на станції відправлення була визначена розрахунковим шляхом
(обміром або умовно), то при прибутті цих вантажів на станцію
призначення у справному рухомому составі з непошкодженими пломбами і без
будь-яких слідів втрати вантажу при його перевезенні на відкритому
рухомому составі вантаж не зважують.
При одержанні тарно-пакувальних і штучних вантажів, маса яких на станції
відправлення була визначена за стандартною масою чи за масою, зазначеною
на вантажних місцях, вантаж також не переважують, а перевіряють лише
пошкоджені вантажі.
Перевірка маси вантажів, які перевозяться навалом, у пунктах загального
користування здійснюють на вимогу вантажоодержувача до початку
вивантажування. У випадках, коли вагони з такими вантажами подаються під
вивантажування на підйомні шляхи локомотивом залізниці,
вантажовідправник може вимагати перевірки маси вантажу в момент
приймання вагонів від залізниці.
Якщо вантажоодержувач приймає вантаж від станції без перевірки його
маси, він на зворотному боці накладної робить відмітку про прибуття
вантажу у справному вагоні зі справними пломбами (чи без слідів втрати
при перевезенні вантажу у відкритих вагонах чи в критому вагоні без
пломб) і видачі без переважування. Цю відмітку засвідчує начальник
станції або завідуючий вантажним двором. Вантаж, що надійшов у
несправному рухомому составі чи у вагоні з пошкодженими пломбами або із
слідами пошкодження, псування, втрати тощо, перевіряється начальником
станції або його заступником за участю вагаря та вантажоодержувача. Масу
вантажу, як правило, визначають на вагах типу, який зазначений у
накладній при відправленні вантажу. Якщо розходження у масі, визначеній
при відправленні вантажу, порівняно з масою, встановленою при його
одержанні, не перевищує 0,1 %, то маса вантажу вважається правильною.
За зважування вантажу на товарних вагах стягується плата у встановленому
розмірі, крім випадків, коли при перевірці виявлено недостачу вантажу,
що перевищує норми природного убутку, коли вантаж надійшов у несправному
вагоні чи у вагоні з пошкодженими пломбами або коли є сліди втрати
вантажу при перевезенні у відкритому рухомому составі чи у звичайних
вагонах без пломб. Для встановлення втрат вантажу при перевезенні за
масою і вартістю, причини його пошкодження тощо залізниця зі своєї
ініціативи чи на вимогу вантажоодержувача може запросити експертів.
При видачі і контрольному зважуванні вантажу на станціях призначення
враховують встановлені правилами норми природного убутку.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
