Реферат на тему:
Матеріально-технічна база залізничного транспорту
Господарство залізниці включає вантажні двори й товарні контори,
діяльність яких здійснюється за єдиним технологічним процесом
залізничної станції. Вантажні двори є особливою частиною станційної
території, на якій розміщені комплекс будівель і дороги. Завданнями
вантажних дворів є приймання, навантажування, розвантажування, видача,
сортування і тимчасове зберігання вантажів. Будують вантажні двори на
станціях, які обслуговують великі населені пункти, де обсяги надходження
та відправлення вантажів досить великі, а промисловим, будівельним і
торгівельним підприємствам економічно невигідно мати залізничні під’їзні
шляхи. На вантажному дворі зосереджують усі основні об’єкти і пристрої
комерційного характеру, що слугують для переробки вантажів (криті й
відкриті склади, контейнерні майданчики, сортувальні платформи,
майданчики для переробки вагових вантажів, будівлі та пристрої для
спеціалізованого навантажування і розвантажування вантажів, ваги,
вантажно-розвантажувальні механізми, службові й технічні приміщення).
Останнім часом на залізницях почали будувати механізовані вантажні
двори, де повністю механізовані процеси переробки вантажів та багато
допоміжних операцій (відкриття і закриття люків піввагонів тощо).
Вантажні двори будують глухими з паралельним або послідовним розміщенням
виставочних доріг чи наскрізними з двобічними в’їздом і виїздом. Фронти
навантаження і розвантаження різних вантажів на них розміщують,
забезпечуючи: 1) добрий зв’язок з прилеглими промисловими підприємствами
та населеними пунктами; 2) найбільш економічну технологію маневрених
робіт – подачі й прибирання вагонів; 3) потокову схему обслуговування
вантажних фронтів автотранспортом, можливість постановки автопричепів на
ніч; тимчасову стоянку (у разі потреби) для тягачів і автомобілів,
вільну постановку їх для навантажування і розвантажування; 4) можливість
безпосереднього перевантаження з вагонів в автомобілі й навпаки,
приділяючи особливу увагу додержанню санітарно-гігієнічних вимог та
охорони праці.
Вантажний двір — це складова частина станції, тому його розташування і
розвиток мають відповідати її загальним вимогам. Остаточну схему
розташування складів і доріг на вантажному дворі вибирають за допомогою
техніко-економічного порівняння кількох її варіантів. Товарні контори
призначені для оформлення вантажних перевезень та розрахунків з
вантажовідправниками та вантажоодержувачами. Територіально їх розміщують
біля в’їзду на вантажні двори, що пояснюється характером їх роботи. Щоб
прискорити оформлення навантажень і розвантажень на під’їзних шляхах
організують спеціальні відділення (філії) товарної контори. У товарній
конторі: оформляють документи на вантажі, призначені для перевезення;
проводять грошові розрахунки за перевезення; стягують штрафи та збори;
передають інформацію одержувачам про надходження вантажу; здійснюють
облік виконання плану перевезень; приймають замовлення на подачу
вагонів, дозволених до навантаження; відшукують вантаж і складають
комерційні акти та проводять інші операції. Нині у відділеннях залізниць
створені вузлові розрахункові контори, що виконують основні функції
товарних контор усіх станцій. Це дає змогу механізувати й централізувати
багато комерційних операцій, широко використовувати ЕОМ.
Тривалість роботи і штат вантажного двору і товарної контори.
антажний двір повинен працювати в тому самому режимі, що й товарна
станція. У нічний час на вантажному дворі можуть, наприклад, лише
видавати або тільки приймати вантажі для перевезення. На станціях, де
організовано централізоване завезення і вивезення вантажів автомобільним
транспортом загального користування, вантажний двір, як правило, працює
цілодобово. До рухомого составу залізничного транспорту належать
локомотиви й вагони. На залізницях України використовують два види тяги:
тепловозну й електровозну. Вагонний парк складається з простих вагонів,
платформ, піввагонів, цистерн, ізотермічних та спеціальних вагонів.
Найбільше тут піввагонів. Усі вагони за кількістю осей поділяються на
чотири-, шести- й восьмивісні.
Експлуатаційні характеристики вагонного парку визначають за такими
показниками.
1. Технічний коефіцієнт тари вагонів, який визначають за відношенням
маси всієї тари вагона до його вантажопідйомності:
Тк = Рт/ Вв
де Тк — технічний коефіцієнт тари вагона; Рт — маса тари; Вв —
вантажопідйомність вагона.
При зменшенні технічного коефіцієнта тари вагона скорочується обсяг
роботи, пов’язаної з перевезенням тари вагонів, завдяки чому зменшуються
витрати на транспорт, використання легких сплавів, синтетичних
матеріалів, знижується маса тари до 18 т (чотиривісних вагонів) і,
відповідно, коефіцієнт тари вагона до 0,288.
2. Вантажний коефіцієнт тари вагонів визначають з від-і ношення маси
тари до маси вантажу, навантаженого у вагони. Він відображує
використання вантажопідйомності вагонів при перевезенні відповідних
вантажів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим гірше використовується
вантажопідйомність вагонів:
Вк = РТ/ Вв
де Вк — вантажний коефіцієнт тари вагона; РТ — маса тари вагона, т; Вв —
маса вантажу, завантаженого у вагон, т.
Вантажний коефіцієнт тари для критих вагонів становить 0,62-0,5,
піввагонів 0,5-0,38, платформ 0,54-0,51, цистерн 0,85-0,56. 3.
Коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона визначають за
відношенням маси вантажу, завантаженого у вагон, до вантажопідйомності
вагона:
Kt= Вв/ Вван.в
де Kt — коефіцієнт використання вантажопідйомності; Вв, — маса вантажу,
завантаженого у вагон, т; Вван.в — вантажопідйомність вагона, т.
Цей коефіцієнт залежить від багатьох чинників і насамперед від способів
укладання та розміщення вантажу у вагоні, ступеня трамбування і
пресування вантажу та ін. Значно впливає на використання
вантажопідйомності вагона об’ємна маса вантажу (т/м3). Чим більше
наближається коефіцієнт до одиниці, тим краще використовується
вантажопідйомність вагона. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці,
вантажопідйомність вагона використовується повністю.
4. Коефіцієнт використання місткості вагона визначають з відношення
об’єму, зайнятого вантажем, до повної місткості (об’єму) вагона: Км=
Vван/ VB
де Км — коефіцієнт використання місткості вагона; Vван – об’єм, зайнятий
вантажем у вагоні, м3; VB — об’єм вагона, м3. Величина цього коефіцієнта
залежить від тих самих чинників, що й коефіцієнт вантажопідйомності. При
перевезенні вантажів з великою об’ємною масою не завжди повністю
використовується місткість вагона, тобто вона обмежується його
вантажопідйомністю. При перевезенні легких вантажів місткість вагона
використовується повністю, а вантажопідйомність — ні.
5. Коефіцієнт питомого об’єму вагона — відношення корисного об’єму
кузова вагона до його вантажопідйомності. Він відображує розмір
корисного об’єму (м3), що припадає на одну тонну вантажопідйомності
вагона:
Кпо= VB / Вв
де Кпо — коефіцієнт питомого об’єму вагонів; VB — корисний об’єм вагона,
м3; Вв, — вантажопідйомність вагона, т. Величина цього коефіцієнта в
простих чотиривісних вагонів — 1,5 м3/т.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
