UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПартійні системи. Громадсько-політичні організації та рухи (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3003
Скачало395
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Партійні системи. Громадсько-політичні організації та рухи

 

Партійні системи

 

Здійснюючи взаємозв'язок між громадянами і державою, партії вступають у

контакт не тільки з органами влади, але й одна з одною. Для позначення

способу цього взаємозв'язку партій використовується термін "партійна

система". У найбільш загальному вигляді партійна система - це сукупність

зв'язків і відносин між партіями, які претендують на володіння владою в

країні. Для визначення типу партійної системи нерідко використовується

кількісний критерій (одно-, дво- і багатопартійні системи). До

кількісного критерію часто додають такі показники, як наявність або

відсутність домінуючої партії або здатність до укладення союзів, рівень

загальності між партіями.

 

Залежно від кількості партій, що реально претендують на владу, виділяють

такі типи партійних систем.

 

Однопартійні системи виключають можливість існування якихось інших

партій і передбачають злиття партійного і державного керівництва.

Подібна модель характерна для тоталітарних і частково авторитарних

режимів.

 

"Уявна" багатопартійність (квазібагатопартійність). Це означає, що

реальна влада зосереджена в руках однієї партії при формальному дозволі

діяльності інших партій. Так, не дивлячись на те, що в Китаї, крім

комуністичної партії, існує ще вісім партій, всі вони визнають керівну

роль КПК. Інша назва цієї системи - "система з партією-гегемоном".

 

Біпартизм або двопартійна система (США, Великобританія). Для неї

характерна наявність двох партій, постійних лідерів виборчих кампаній, з

якими не в стані конкурувати інші партії. Партія, що перемогла на

виборах (наприклад, президентських у США і парламентських у Британії),

отримує право формувати свій кабінет міністрів. При цьому можливе

виникнення ситуації (таке часто спостерігається у США), коли виконавчу

владу виражає одна партія, а парламентську більшість виражено іншою

партією. Самі американці розглядають цю ситуацію як додатковий поділ

влади.

 

Система "двох з половиною партій". Від попередньої вона відрізняється

тим, що одна з двох провідних партій країни, перемігши на виборах, може

сформувати уряд, лише блокуючись з третьою, менш сильною партією. Така

модель існує в Німеччині. Головними конкурентами на виборах є

Християнсько-демократичний союз і соціалісти (СДПГ). Довгий час у ролі

третьої партії виступали вільні демократи, які об'єднувалися то з СДПГ

(1969-1982), то з ХДС (1982-1998). Після 1998 р. Соціалісти стали

правлячою партією, вступивши в коаліцію з "зеленими" ("Союз до зелені").

 

 

Багатопартійні системи з обсягом чотирьох і більше партій.

 

Залежно від характеру суперництва між партіями багатопартійні системи, в

свою чергу, поділяються на такі:

 

помірно багатопартійні системи (Бельгія, Нідерланди), які відрізняються

від інших орієнтованістю всіх існуючюс партій на співробітництво,

невеликими ідеологічними відмінностями між партіями;

 

поляризовані багатопартійні системи, для яких характерно значне

ідеологічне розмежування між партіями за шкалою "ліві - праві",

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ