UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичні конфлікти і кризи (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11090
Скачало1216
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політичні конфлікти і кризи

 

Типологія політичних конфліктів і криз

 

Різноманітність політичних конфліктів дозволяє їх типологізувати за

різними основами. У вітчизняній конфліктології використовуються різні

критерії, що дозволяють створити багатомірну типологію. Зокрема,

виділяються горизонтальні і вертикальні політичні конфлікти.

 

Горизонтальні конфлікти. Предметом суперечки у горизонтальних конфліктах

є розподіл владних повноважень між різними політико-державними

сегментами правлячої еліти, протиріччя всередині самих політичних

інститутів. Результатом цих конфліктів можуть бути кадрові переміщення в

органах влади і управління, корегування політичного курсу, прийняття

нових нормативних актів, що збільшують або скорочують об'єм повноважень

окремих суб'єктів влади. Більшість конфліктів цього типу зачіпає правові

взаємовідносини сторін.

 

Найтиповішими конфліктами є такі:

 

конфлікти між основними гілками влади. Принцип поділу влади закладає

потенційну можливість колізій між законодавчою, виконавчою і судовою

владою. В демократичних країнах ці конфлікти нормативно регламентовані.

Так, конституції багатьох країн передбачають такі способи їх легального

вирішення, як розпуск парламенту, вотум недовір'я уряду, право на

процедуру імпічменту стосовно президента. Але можливі ситуації

переростання конфліктів у більш гостру форму - політичну кризу. Історія

країн з нерозвинутими демократичними традиціями знає приклади, коли

конфлікт гілок влади розвивається у напрямку їх прямого зіткнення.

Наслідком подібних криз є дестабілізація всієї політичної системи. Деякі

кризи були настільки сильними, що втрачали можливість конституційного

вирішення (Росія у жовтні 1993 p.);

 

конфлікти всередині інститутів влади. В тих країнах, де кабінет

міністрів формується за участю парламенту і на коаліційній основі, часто

виникають урядові кризи. Формування уряду на багатопартійній основі

створює велику вірогідність появи непорозумінь з наступною відставкою

окремих її членів. Парламентська більшість також може виказувати вотум

недовіри урядовому курсу і сформувати новий кабінет міністрів. Прикладом

подібної урядової нестабільності є Італія, в якій практично кожен рік

змінюється кабінет міністрів. Внутрішньопарламентські конфлікти

проявляються у формі політичної боротьби різних фракцій чи у

протистоянні палат парламенту. Парламент виражає безпосередню

інституціональну арену, на якій у мирних формах з'ясовується

співвідношення інтересів і сил різних соціальних груп. Не виключений

прояв і гострої політичної конфронтації: особливо це стосується тих

парламентів, в яких опозиція виражена значною кількістю місць, або

численні фракції орієнтуються на прямо протилежні підходи у прийнятті

законів і в оцінці діяльності уряду. Це робить неможливим прийняття

якихось спільних рішень, що призводить до паралічу законодавчої

діяльності парламенту. Така ситуація дозволяє говорити про парламентську

кризу;

 

конфлікти між партіями і суспільними рухами з різними ідеологічними

орієнтаціями;

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ