UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГаличина, Буковина та Закарпаття (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2904
Скачало283
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Галичина, Буковина та Закарпаття

 

У XX ст. Галичина, Буковина та Закарпаття переживали тяжкі соціальні

ускладнення. Як і раніше, ці країни були переважно аграрними. Більша

частина землі належала поміщикам, серед яких переважали чужинці: поляки

— у Галичині, румуни — у Буковині, мадяри — у Закарпатті. Було багато

великих землевласників-магнатів, які володіли маєтками на кількасот

тисяч гектарів., У Галичині барон Лібіх мав 66.700 гектарів, граф Р.

Потоцький — 49.800 гектарів, другий граф Я. Потоцький — 23.500 гектарів.

У Закарпатті граф Шенбурн-Бухгайм мав коло 100 тисяч гектарів, себто

близько 20°/е усієї території. Поруч з дідичами існували дрібні

селянські господарства. У Галичині 53,3°/о селянських господарств були

«безкінні». 1. Франко називав такі господарства «карликовими».

Заборгованість галицьких і буковинських селян зростала з кожним роком: у

1910-1912 рр. в Галичині продано за борги 9.303 селянських господарств,

у Буковині за 1904-1907 рр. — 3.000 господарств.

 

Зростала диференція села: з'явилися заможні селяни, які скуповували

землі злидарів з худобою і реманентом. У 1908 році було їх у Галичині

5°/о, але вони володіли землею, яка кількістю перевищувала у два рази

ту, яка належала 600.000 бідняцьким господарствам; Ці заможні господарі

користалися допомогою банків і були найсильнішою селянською групою на

західньоукраїнських землях.

 

Напередодні першої світової війни у Галичині було 614.000 селянських

господарств, які не забезпечували прожитку своїм власникам. Аналогічні

явища були у Буковині та Закарпатті. Такі незаможні селяни орендували

землю, наймалися до поміщиків або йшли працювати на підприємства.

 

Багато селян ішло до Басарабії, Південної України, Німеччини, Бельгії,

Франції, а ще більше емігрувало за океан. За перше десятиріччя XX ст.

виїхало до Америки біля півмільйона галицьких селян. Вони поклали

початок т. зв. заробітчанської еміграції ЗСА та Канади. Значна частина

емігрантів сіла міцно на нових місцях, пристосувалася до нових умов

життя, досягла високого рівня добробуту, але для батьківщини була вона

втрачена. Менша частина не зуміла пристосуватися до нових умов і

повернулася до Галичини. Автор, який у негативних фарбах змалював життя

емігрантів в Америці, пише: «За перше десятиріччя XX ст. із

західньоукраїнських земель виїхало до Америки понад півмільйона селян»,

а далі: «лише за два роки перед першою війною в Галичину з Америки

повернулося понад 19.000 таких переселенців». Півмільйона і — 10.000!

 

У Галичині становище селян погіршувала та обставина, що дідичами

переважно були поляки. Поляки займали також всі адшніетративні посади, в

їхніх руках був суд. У XX ст. число селянських страйків постійно

зростає» 1902 року страйк, в якому взяло участь 200.000 селян, охопив

усі східні честини Галичини (Подільсько-Пакутські). Селяни виявили

надзвичайну стійкість, і дідичі змушені були піти на поступки. Завдяки

цій перемозі опозиційні партії, які підтримували страйковий рух, здобули

популярність та пошану селян. У 19в6 році до 30.000 селян зібралися до

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ