UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСуспільний лад України за російської окупації (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2529
Скачало195
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Суспільний лад України за російської окупації

 

Шляхетство. Поруч з ліквідацією автономії України й перетворення її на

звичайну російську область, ішло перетворення української старшини на

загальноросійський стан — на «шляхетне російське дворянство». У цьому

дуже сприяла сама старшина, яка протягом багатьох років вимагала надання

їй прав російського дворянства. У попередній частині була вже мова про

ті категорії старшини, які оформилися у XVIII ст. Найвищі з цих

категорій без заперечень були визнані російським урядом за шляхетські.

Року 1781 було встановлено, що значкові товариші належать до

шляхетського стану. Цим встановлювалося межу між «рядовим» козацтвом і

його верхівкою, яка протягом понад сто років викристалізовувалася,

набувала різного роду привілеї та права. У наслідок цієї еволюції

«Україна мала зверхній стан суспільства».

 

Року 1785 Катерина II поширила на Україну права російського дворянства.

Це було логічним наслідком позбавлення України автономних прав: оскільки

Лівобережна Україна ставала органічною частиною Російської імперії —

становий поділ населення був прирівняний до станового поділу населення

Росії, з додатком козацтва, якому не відповідали стани Росії.

 

Претендентам на дворянство треба було довести свої права. В кінці XVIII

ст. і на початку XIX ст. українська старшина гарячкове розшукує докази

своїх дворянських прав. Щоб одержати ці права, треба було довести

претендентові своє походження або від справжніх дідичів, шляхти

польських часів, або — від вихідців-дворян з інших країн, або довести,

що ще в Польщі визнавали за ним шляхетську гідність," або виставити 12

свідків «благородного образу жизни». В останній стадії питання вирішував

департамент герольдії Сенату.

 

У цьому питанні знову поділилися старшини південних і північних полків.

У південних полках справа стояла зле: старшині тяжко було довести

походження від «шляхетних» предків, отже залишалося або доводити службу

предків в рядах козацької старшини, або виставляти 12 свідків. Наслідки

були сумні: дуже багато старшин, особливо значкових товаришів, не

дістали дворянства. Краще було в північних полках: там доводили головним

чином переходи предків, білоруських шляхтичів із Могилівського та

Мозирського повітів до Стародубського та Чернігівського полків.

 

Тільки в 1835 році справа була закінчена: дворянство було признане

бунчуковим та військовим товаришам, але значкові товариші цих прав не

здобули. Правда, за довгий час клопотань чимало значкових товаришів

здобули право дворянства персональною службою,

 

все ж число, яким не надано дворянства, було велике. З цього кола вийшли

«різночинці» — службова інтелігенція, духовенство, а дехто був

приписаний до козацтва."

 

На Лівобережній Україні діяли особи, які ставили своїм завданням

допомагати сучасникам доводити свої права на дворянство. Цю справу

вважали вони за «подвиг» для слави України. Відомо багато людей, які

присвятили себе цій справі: А. Чепа, В, Полетика, Р. Маркевич, В.

Чарниш, М. Милорадович, Т. Калинський та ін. Чепа казав, що робить це

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ