UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСлобідська Україна (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6352
Скачало688
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Слобідська Україна

 

Територія Слобідської України простягалася на сх^д від Гетьманщини й

охоплювала великий простір землі до лінії Курська — Воронежу на півночі,

до вододілу між Дщцем та Доном на сході і землями Донських козаків на

півдні. Ця родюча, квітуча за Княжої доби територія, була сплюндрована і

значною мірою вилюднена з XIII ст. внаслідок татарських нападів. Головні

шляхи, якими йшли татари, лежали через Слобідську Україну: Калміюський

шлях, Ромоданський, Ізюмський, Бакаївський, Сагайдачний шляхи і головний

шлях — Муравський, який простягався з Криму через Перекоп, поміж річками

Кінські та Молочні Води, Вовчими Водами та Торцем, Доном та Окою аж до

самої Тули. В XIV ст. територія ця одержала назву «Дике поле».

 

Проти постійних татарських нападів Московська держава почала будувати в

Дикому полі укріплення у вигляді маленьких фортець. З бігом часу лінія

цих фортець посувалася щораз далі на південь, але хліборобської

людности, на яку розраховував московський уряд, не вистачало, і

укріплення опинилися на ворожій території. За царя Федора, між 1584-1598

роками, фортеці лежали по лінії Лівни, Валуйки, Вороніж, Курськ,

Білгород; за царя Бориса збудовано було Царево-Борисівську фортецю в

пізнішому Ізюмському повіті, а за царя Михаїла Білгородська лінія

посунулася ще далі на південь.

 

До XVII ст. на Дике поле час від часу повходили українські переселенці,

але вони не зміняли нічого в загальній картині краю. Року 1638 відбулася

перша масова колонізація українцями Слобідської України. Шсля поразки

під Лубнями Острянин, або Остряниця, з полком у 900 козаків, з жінками й

дітьми, перейшли московський кордон і, з дозволу Білгородського воєводи,

оселився біля Чугуєва. Переселенці мали право зберігати свій козацький

устрій, але мусіли підлягати московському начальству й охороняти

московську границю від татарських нападів.

 

Перша колонізація була невдала: між козаками і Остряницею почалися

тертя, московське начальство поводилося брутально^ надуяивало своєї

влади. Козаки були незадоволені і обвинувачували Остряницю в надмірній

покірності владі. До того ж хвилювали людей листи з Правобережжя, в яких

закликали їх вертатися додому. Закінчилося тим, що козаки збунтувалися,

забили Остряницю і повернулись на Правобережжя.

 

Погром під Берестечком року 1651 викликав новий еміграційний рух з

України на схід. Тисячі козаків з родинами сунули 'за московський

кордон. Розрухи 1652 року викликали новий рух еміґрації. Року 1652

полковник Іван Дзиковський"" з-під Острога перейшов на Слобожанщину з

тисячею козаків, з їх'родинамн, майном, худобою. З ними була вся полкова

старшина: обозний, суддя, писар, сотники, навіть два священики. Ці

козаки заснували місто Острогозьк. Того ж року Герасим Кондратьсв заклав

місто Суми. Року 1654 сотник Харко з 37 родинами заснував Харків. Того ж

року постала Охтирка. Сюди прийшло разом з жінками та дітьми 1587 люду,

привівши з собою 605 коней, 618 волів, 479 корів, 1473 овець і 1090

свиней. Московський уряд радо приймав українців і давав їм доволі широку

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ