UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїна перед полтавською катастрофою (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1247
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Україна перед полтавською катастрофою

 

Перехід Мазепи до шведів застав Петра 1 в Новгород-Сіверському. Біля

царя були увесь вищий склад армії — Меншиков та Шеремстьєв, керівні

члени уряду: канцлер І'оловкін, його помічник Шафіров та колишній посол

у Польщі, князь Г. Долгорукий. Це значно полегшувало акцію царя й давало

йому можливість діяти з блискавичною швидкістю.

 

До цього часу в історії панувала думка, що перехід Мазепи був

несподіванкою для Петра 1. Треба погодитися з гіпотезою, що її висловив

проф. О. Оглоблин, — що «ця несподіванка, хоч може в якійсь формі,

пердбачалася вже раніше», і ніколи повного довір'я збоку Петра до

гетьмана не було.

 

Петро 1 розгорнув енергійну діяльність. Вже 27 жовтня він видав перший

маніфест до українського народу, в якому сповіщав, що Мазепа «беззвестно

пропал». Він наказав негайно з'явитися старшині, полковникам і «прочим»

на нараду, і, якщо виявиться «невірність» Мазепи, обрати нового

гетьмана. 28 жовтня Петро 1 видав другий маніфест, в якому повідомляв

про зраду Мазепи, про його мету передати «Малоросійську землю» знову під

польське володіння, а церкви віддати уніятам. Себе виставляв цар, як

захисника українського народу, і, з демагогічною метою, скасував деякі

податки, які Мазепа наклав нібито на свою користь. Вищим духовним

особам: митрополитові Йоасафові Кроковському, Чернігівському

архиепископові Іванові Максимовичу, Переяславському єпископові Захаріеві

Корниловичу та полковникам обіцяно при тому «високу милість». Так

розпочалася пропагандивна діяльність Петра 1, яку Б. Крупницький влучно

назвав «війною маніфестів».

 

Одночасно Петро дав наказ Меншикову знищити столицю гетьманів — Батурин,

де залишалася понад 23-тисячна українська залога. Маючи артилерію,

запаси пороху і харчів, Батурин міг триматися довгий час, поки не

підійшли б на допомогу шведи, — такий був розрахунок Мазепи. Оборона

Батурина була доручена сердюцькому полковникові Дмитрові Чечелеві.

Дійсно, ні намови Меншикова та Д. ґоліцина, що підійшли з 10-тисячним

військом, ні наказ Петра не захитали його оборонців. Під час облоги, на

пропозицію Меншикова здати місто та обрати нового гетьмана, старшина й

козаки твердо, рішуче відмовилися. «Пока де швед из здешних рубежей не

виступит, по то время й гетмана им вибирать невозможно», — так писав

Меншиков цареві.'" З цієї відповіді видно, що навіть у Батурині не

уявляли суті відносин Мазепи зі шведами.

 

Зрадив оборонців полковник, згодом Прилуцький полковий обозний, Іван

Ніс, який показав москалям таємний підземний хід. 2 листопада Меншиков з

військом увійшов до Батурина. Усе населення, включно з немовлятами було

по-ворварському катоване і вигублене Місто спалено.'" Так учинено згідно

за наказом Петра Меншикову: «Батурин. . . другим на приклад сжечь весь».

Приклад цей примусив здригнутися всю Україну. Про звірства в Батурині

писали й чужинці (пруський посол Кайзерліиґ та англійський Вітворт), і

росіяни (Новгородський літопис, листи Меншикова Петрові), і українці

(Лизогубівський літопис).

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ