UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДухове життя України в литовсько-польській добі (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2781
Скачало201
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Духове життя України в литовсько-польській добі

 

а) Національне життя. Голорним питанням культурного життя України в

добі, якій присвячено цей розділ, було національне. Зоно давало підложжя

всьому політичному, соціяльному, економічному і — в першу чергу —

духовому життю. Як вказувалося вище не раз, у Великому Князівстві

Литовському «руський елемент» (не чисто український, бо нарівні з ним

виступав і білоруський) був панівним — до мови та церкви включно.

Внаслідок поступової перемоги Польщі з її розвиненою культурою, вносився

польський елемент, і між цими різними елементами почалася боротьба.

Першою потерпіла на тому Галичина. Вже наприкінці XIV ст. поляки

з'являються по містах і дістають найбільші земельні маєтки на

Самбірщині, Ярославщині та Ряшівщині. Українські шляхетські роди

поставлені були перед дилемою: втратити будь-яке політичне значення або

перейти на католицтво і спольонізуватися. В містах і селах починають

з'являтися німці і поляки. У XVI ст. вже не залишається в Галичині

українців з верхніх верств, які трималися б своєї культури. Лише дрібна

шляхта зберігала національне обличчр. Те саме було і в інших землях:

Волзькій, Холмській, Підляській, які протягом XVI ст. втратили

українські кадри шляхти. Польська колонізація знищила нечисленну й до

того українську шляхту на Поділлі. На всій Київщині та Брацлавщині в XVI

ст. не залишилось жадного заможного українського роду. Польонізація

захопила міста, де споконвічне українська людність була загнана на

передмістя. У Львові «русини» не мали права мешкати на головних вулицях.

Українське селянство було розділене польськими осадниками та німецькими

колоністами, але українська стихія в ньому була така сильна, що навіть

асимілювала слабші чужі елементи в більшій мірі, ніж українська шляхта

міщани. Інше становище було на Волині, цій землі українських князів та

заможних магнатів. Поки Велике Князівство Литовське зберігало свою

незалежність від Польщі, Волинь була закрита для польських елементів. У

привілеї Казіміра обіцяно, що «земель, замків, міст або будь-яких

маєтностей. . . ніяких урядів» жадному чужинцеві не буде дано. І дійсно,

волинська шляхта найдовше зберігала українську культуру. Однак, ще

Вітовт почав надавати волинським містам німецьке право, при чому цим

правом могли користатися тільки «люди св. Римської Церкви». Так

українських міщан усувалося від права самоврядування. Пізніше, в XVI

ст., в деяких містах, як Крем'янець, Берестя, дано право брати участь в

самоврядуванні і православним українцям, але в певній пропорції з

католиками. З часом польська шляхта появляється і на Волині, головним

чином через шлюби з місцевими панянками та вдовами. Пани-Рада вживали

заходів, щоб обмежити цей процес: забороняли давати землю в посаг тим,

що одружуються з чужинцями, дозволяли замінювати землю грішми. Але це не

могло затримати процесу, і баг.т) поляків здобували українські

маєтності, а інеді — переводили іл просто під польську владу. Звичайно,

українська шляхта, яка чисельно переважала польську, могла б дати

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ